30 березня 2010 р. № 2-27/4422-2009
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого,
Волковицької Н.О.,
Рогач Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСуб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2009р.
у справі№ 2-27/4422-2009
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод"
доСуб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору- Управління житлово-комунального господарства Керченської міської ради;
- Виконавчий комітет Керченської міської ради
простягнення 19 174,40 грн.
за участю представників:
позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення 19 174,40 грн. з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 заборгованості за відвантажену продукцію.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань по оплаті поставленого товару.
Відповідач у відзив на позов заперечив проти позовних вимог, вказавши, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки замовником виготовленої продукції і зобов'язаною стороною по справі є Виконавчий комітет Керченської міської ради, та зазначив, що після укладення між Виконавчим комітетом Керченської міської ради і позивачем відповідного договору, на нього буде покладено обов'язок боржника - отримати вже виготовлену продукцію та сплатити її вартість; заявив клопотання про заміну його належним відповідачем.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.09.2009р. (суддя Воронцова Н.В.) позов задоволено: стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" заборгованість по основному боргу у розмірі 19174,40 грн., 191,74грн. державного мита, 315грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судове рішення вмотивоване статтями 526,527, 520 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України, наявністю підстав для виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин, доведеністю здійснення господарської операції між сторонами по справі та відсутністю доказів оплати отриманої продукції на момент розгляду справи.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2009р. (судді: І.В.Черткова -головуючий, В.А.Лисенко, Ю.М.Гоголь) рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим залишено без змін з змін з мотивів його законності та обґрунтованості
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скаргу мотивовано порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 527, 528 Цивільного кодексу України, статті 27 Господарського процесуального кодексу України, неправомірністю висновків суду, що платником виготовленої продукції є відповідач, розгляду справи у відсутність представників третьої особи, незадоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
У відзиві на касаційну скаргу, позивач відхилив її доводи повністю, вказавши, на законність та обгрунтованість судових рішень.
Сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Управлінням житлово-комунального господарства Керченської міської ради направлено до позивача листи з проханням виготовити: від 07.03.2008 р. вих. №23.01-21/197 кришки чавунні декоративні з шишками у кількості 4 штуки; від 25.03.2008 р. №23.01-21/225 ливневі решітки РЛ - 1 у кількості 15 штук, Р -1 у кількості 6 штук, ОД у кількості 38 штук; від 31.03.2008 р. №23.01 - 21/248/1 люки чавунні квадратні у кількості 5 штук.
У вказаних листах було зазначено, що платником і отримувачем вказаної продукції є Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4.
На виконання вказаних замовлень, позивач поставив відповідачу вказану продукцію, а саме: відповідно до витратної накладної №19 від 01.04.2008 р. решітки ливневі РЛ -1 у кількості 19 штук, люки чавунні №129 у кількості 2 штуки, люки №64 у кількості 3 штуки, кришки декоративні з шишками у кількості 4 штуки, а всього на суму 15887,40 гри.; відповідно до витратної накладної №21 від 03.04.2008 р. направляючі до решіток ливневих РЛ -1 у кількості 38 штук на суму 3287грн.
Вказані накладні підписані представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4.
Апеляційною інстанцією досліджено, що при отриманні продукції відповідачем пред'явлено довіреності серіїї ЯОО №993484 від 31.03.2008р., №993493 від 01.04.2008р. №993485 від 01.04.2008р. на отримання ливневих решіток у кількості 19 шт., люків - 5 шт., кришок з шишками - 4 штуки, та спрямовуючих -38шт., які Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 виписав на своє ім'я.
Для оплати зазначеної виготовленої та відвантаженої продукції, позивачем було надіслано відповідачу наступні рахунки-фактури: №05/77 від 01.04.2008р., №05/80 від 03.04.2008 р. на загальну суму 19174,40грн.
Оплата за поставлену продукцію відповідачем здійснена не була, в зв'язку з чим позивачем була надіслана на адресу відповідача претензія вих. №01/583 від 12.09.2008 р., яка була залишена без задоволення.
Згідно частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 якої визначено, що Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відтак, враховуючи підпункт 7.2.3 пункту. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»який визначає, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, попередні судові інстанції вірно встановили, що Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 зобов'язаний сплатити вартість отриманої продукції, оскільки позивач передав свою продукцію, а відповідач прийняв це майно на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей та видаткових накладних, виписаними відповідачем.
Апеляційний господарський суд вірно встановив, оскільки із листів від 07.03.2008р. вих. №23.01-21/197, від 25.03.2008р. №23.01-21/225, від 31.03.2008р. №23.01-21/248/1 вбачається, що обов'язок отримання продукції несе відповідач, і отримуючи продукцію відповідач був обізнаний щодо умов такого отримання (у видаткових накладних №19, 21, підписаних останнім міститься посилання на вказані заявки) посилання Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на те, що він є третьою особою у зобов'язанні, і не несе обов'язку з оплати отриманої продукції, безпідставне.
Отже, висновок апеляційного господарського суду про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань та стягнення з нього 19174грн. заборгованості за відвантажену продукцію є правомірним та відповідає чинному законодавству.
Доводи касаційної скарги про допущені попередніми судовими інстанціями процесуальні порушення є безпідставними, оскільки розгляд справи за відсутності належно повідомлених представників третьої особи, відповідача та відхилення судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи - є правом суду; інших процесуальних порушень скаржником не наведено.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, всебічно, повно та об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, природу спірного договору, та дійшли законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги.
Прийняті рішення та постанова відповідають вимогам статей 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 29.12.76р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Наведені скаржником доводи про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для скасування зазначеного судових актів з мотивів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2009р. у справі №2-27/4422-2009 Господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач