30 березня 2010 р. № 1/267-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дроботової Т.Б.,
суддів :Волковицької Н.О.,
Рогач Л.І..
за участю представників:
позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
відповідачаОСОБА_4
розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство "Агро-Союз”
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2009р.
у справі№ 1/267-09 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство "Агро-Союз”
доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4
провизнання договору недійсним
Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство "Агро-Союз” звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору № 880/07 від 01.10.2007р., укладеного з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, на підставі пункту 1 частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, посилаючись на його невідповідність вимогам частини 9 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", частинам 3 та 4 Господарського кодексу України з огляду на відсутність у договорі необхідних для даного виду договорів умов та обумовлене договором включення до складу плати експедитору вартості послуг третіх осіб.
Відповідач відхилив позовні вимоги повністю, пославшись на належне виконання ним договірних зобов'язань, що не оплачені позивачем, узгодження істотних умов договору в заявках на перевезення, додержання вимог законодавства при визначенні належної йому плати за послуги.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2009р. (суддя Рудь І.А.) у позові відмовлено повністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2009р. (судді: Науменко І.М. -головуючий, Білецька Л.М., Ясир Л.О.) рішення суду першої інстанції залишено без змін з огляду на його відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи; доводи скаржника відхилено, як такі, що не стосуються предмету спору.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову в даній справі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами частини 1 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", порушення статей 4-2, 4-7, 34, 43, частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, оскільки постанова не містить мотивів відхилення доводів позивача, у судових рішеннях не повністю з'ясовано фактичні обставини справи, апеляційним судом всупереч власної постанови прийнято та оцінено докази виконання договору, надані відповідачем, які не відповідають вимогам належності та допустимості.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу та усно в судовому засіданні просить залишити судові рішення без змін як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, містять повністю та належно з'ясовані істотні обставини справи; позивач не скористався правом на участь представника у судовому засіданні;.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, 01.10.2007р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство "Агро-Союз” та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено договір № 880/07 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, за умовами якого експедитор (відповідач) зобов'язався в інтересах, від імені, за дорученням та за рахунок замовника (позивача) здійснювати організацію доставки вантажів в міжнародних та внутрішньоукраїнських автомобільних сполученнях, шляхом залучення для здійснення перевезення третьої сторони -перевізника та укладення з останнім відповідних договорів.
Замовник з свого боку зобов'язується надати експедитору оригінал чи факсову копію заявки на перевезення вантажу, що є невід'ємною частиною договору, а також оплатити належним чином послуги експедитора та відшкодувати понесені ним у зв'язку з виконанням даного договору витрати.
На виконання умов даного договору відповідач отримав від позивача заявки № 0110 від 17.09.2008р. та б/н від 04.12.2008р. на здійснення міжнародного перевезення вантажу по маршруту Німеччина-Дніпропетровськ, які містять час та місце завантаження товару, найменування замовника послуги по організації перевезення вантажу, маршрут перевезення вантажу, вантажовідправника, місце завантаження вантажу, митниця місця призначення та місця відвантаження вантажу, вид вантажу та його вага, вартість вантажу, узгоджений строк доставки вантажу до місця призначення, фрахтова сума, умови оплати; зазначені заявки скріплені печатками та підписами сторін.
Також судами визначено, що підставою поданих позовних вимог про визнання договору від 01.10.2007р. недійсним є невідповідність змісту договору цивільному законодавству (відсутність необхідних для даного виду договору істотних умов, включення до плати експедитору вартості послуг третіх осіб).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновків про досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, що засвідчено у письмовій формі, здійснення виконання договору.
Розглянувши виставлений відповідачем до оплати рахунок, суди також вказали, що він не містить посилання на вартість послуг третіх осіб.
Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми, правоздатність сторін, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини належить з'ясувати на момент укладення правочину, проаналізувавши норми відповідних нормативних актів.
Також розгляд справи повинен відбуватись з додержанням принципів диспозитивності та змагальності учасників судового процесу, передбачених статтею 129 Конституції України та статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до підстав та предмету позову.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.
Зміст правочину складають права та обов'язки, про набуття, зміну чи припинення яких домовилися його учасники, зазначення на осіб, що є учасниками цього правочину.
Натомість з доводів позивача вбачається, що позов вмотивовано відсутністю зазначення в договорі на відповідні права та обов'язки, а не їх суперечність цивільному законодавству.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; відповідне положення міститься також у частині 2 статті 180 Господарського кодексу України.
Відтак, наслідком недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, що є його неукладеність, а не недійсність, про що прямо вказано у частині 8 статті 181 Господарського кодексу України; наведені позивачем підстави недійсності договору через відсутність у ньому істотних умов, необхідних для даного виду договорів, не ґрунтуються на наведених вище положеннях законодавства.
Також судами попередніх інстанцій правомірно прийнято до уваги надані позивачем відповідачу заявки, як невід'ємні частини договору, що містять докази узгодження сторонами істотних умов та не суперечать вимогам, що ставляться до порядку укладення договорів.
Таким чином, доводи касаційної скарги у цій частині суперечать законодавчому регулюванню спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; відокремлюючи положеннями частини 9 даної статті плату експедитору саме як плату за надані послуги (відповідно до узгоджених сторонами істотних умов) від інших витрат експедитора, які здійснюються за рахунок клієнта, законодавець не встановлює жодним чином порядку здійснення розрахунків сторін за таким договором та не містить заборон на перелік видів платежів клієнта, що можуть міститися в одному рахунку, виставленому до оплати; позивачем не наведено норм законодавства, що містили б протилежне регулювання порядку здійснення розрахунків сторонами договору транспортного експедирування.
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для недійсності спірного договору відповідають приписам норм матеріального та процесуального законодавства.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, суди попередніх інстанцій повно з'ясували обставини, які мали значення для правильного розгляду справи та належно застосували норми матеріального та процесуального права; прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням статті 105 Господарського процесуального кодексу України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями; підстав для скасування ухвалених у справі судових рішень з наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не вбачає.
Наведені в касаційній скарзі доводи не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки вони спростовуються вищезазначеними нормами чинного законодавства та матеріалами справи, стосуються оцінки обставин справи, встановлених судами, та виходять за межі повноважень касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство "Агро-Союз” залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2009р. у справі № 1/267-09 Господарського суду Дніпропетровської області та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2009р. залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач