30 березня 2010 р. № 16/113
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової -головуючого,
Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач
за участю представників:
позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)
відповідача
відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)
Кожевнікова Н.В., дов. від 03.03.2010р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 17.12.2009 року
у справі№ 16/113 Господарського суду Донецької області
за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області
до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком";
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком"
простягнення неустойки у сумі 388,74грн.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком" 388,84грн. неустойки за грудень 2008р. за порушення обов'язку повернути майно після припинення договору оренди відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
Заявою від 16.07.2009р. позивач збільшив позовні вимоги до 5015,43грн. за період з грудня 2008р. по травень 2009р.
Відповідач відхилив позовні вимоги в повному обсязі, вказавши, що його належною назвою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком" з огляду на проведене перейменування, що зафіксовано в установчих документах та зареєстровано в установленому порядку; належним відповідачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком", створене в порядку виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком", про передачу якому за розподільчим балансом в порядку правонаступництва прав та обов'язків, що виникають на підставі договору оренди від 12.12.2006р., позивача було належно та своєчасно повідомлено.
Ухвалою від 24.06.2009р. місцевий господарський суд здійснив заміну первісного відповідача по справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком" та залучив до участі у справі в якості другого відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком".
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком" відхилив позовні вимоги, вказавши, що йому не було направлено орендодавцем у порядку, встановленому законодавством, будь-яких заяв та повідомлень про припинення договору оренди, який відповідно є продовженим.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.10.2009р. (суддя Манжур В.В.) позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком" задоволено; у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком" відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком" в доход Державного бюджету України неустойку в розмірі 388,74грн., 220грн. судових витрат.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2009р. (судді: Колядко Т.М. -головуючий, Акулова Н.В., Скакун О.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано; абзаци перший та другий резолютивної частини рішення місцевого господарського суду викладено в наступній редакції: "У задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком" м. Харків та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком" м. Харків про стягнення неустойки у сумі 5015,43грн. відмовити"; абзаци 3, 4, 5, 6 резолютивної частини рішення місцевого господарського суду виключити; в іншій частині рішення залишити без змін.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулося до Вищого господарсько го суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Скаржник посилається на неповне з'ясування апеляційним господарським судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права; вважає, що матеріалами справи підтверджено направлення відповідного заперечення проти продовження договору оренди стороні за договором, що не було прийнято до уваги апеляційною інстанцією всупереч статті 43 Господарського процесуального кодексу України; водночас місцевим господарським судом не було прийнято до уваги заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.
Відповідачі відзив на касаційну скаргу не надали; у судовому засіданні представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком" відхилив її доводи, посилаючись на відповідність постанови нормам матеріального та процесуального права.
Інші учасник спору не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено місцевим господарським судом, 12.12.2006р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком" (орендар) було укладено договір оренди № 3036/2006, згідно пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно -нежитлове вбудоване приміщення площею 13,64кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, пр. Київський, 57, що знаходиться на балансі Вищого професійного училища № 107 м. Донецька (балансоутримувач), про що складено акт приймання-передачі.
Договір укладено на 320 днів, з 12.12.2006р. по 07.12.2007р.; за пунктом 10.6 договору у разі відсутності заяви про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
За пунктом 5.7 договору орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно у належному стані.
Місцевим господарським судом також встановлено, що 01.08.2007р. зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком" прийнято рішення про виділ Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком", про що складено протокол № 15/2007; Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком" (ЄДРПОУ 35074228) зареєстровано 29.07.2008р.; створене в результаті виділу товариство є правонаступником частини майна, прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком" відповідно до розподільчого балансу та чинного законодавства України.
За актом приймання-передачі господарських договорів станом на 01.08.07р. (додаток № 65 до зведеного акта приймання-передачі) Товариству з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком" було передано зобов'язання за договором оренди приміщення, розташованого за адресою: м.Донецьк, пр. Київський, 57, що знаходиться на балансі Вищого професійного училища № 107 м. Донецька
Згідно протоколу зборів учасників від 12.03.2009р. № 5/2009 Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком" було перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком".
Листом № 1586 від 19.09.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком" звернулось до позивача з проханням укласти додаткову угоду до договору оренди у зв'язку з реорганізацією орендаря; позивач листом від 17.12.2008р. натомість зазначив, що особа, створена в результаті виділу, не є правонаступником прав та обов'язків орендаря, який продовжує існувати як юридична особа.
Листом від 19.12.2008р., отриманим 24.12.2008р., позивач повідомив Донбаську філію ТОВ "ТК "Велтон. Телеком" про заперечення проти продовження дії договору оренди та про необхідність у зв'язку з цим повернути орендоване майно.
На момент розгляду справи відповідач не надав до матеріалів справи доказів повернення орендованого майна.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що зобов'язання орендаря за договором оренди не підлягає передачі третій особі за умови продовження існування як юридичної особи орендаря за договором оренди, відтак належною стороною у зобов'язанні за договором оренди є Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком"; орендаря належно повідомлено про відмову від продовження договору оренди.
Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, не спростовуючи висновки місцевого господарського суду щодо належної сторони у зобов'язальних правовідносинах за договором оренди, вказав, що позивачем не додержано приписів статті 782 Цивільного кодексу України, а лист позивача від 19.12.2008р. не є повідомленням про відмову від договору оренди, оскільки він не містить відповідного змісту.
Також апеляційна інстанція відхилила вказаний лист як доказ заперечень наймодавця проти продовження строку дії договору,оскільки його було адресовано не стороні за договором оренди, а її структурному підрозділу, та дійшла висновку про продовження дії договору оренди до 26.11.2009р.
Судова колегія вважає постанову апеляційної інстанції такою, що не ґрунтується на належним чином встановлених істотних обставинах справи з наступних підстав.
Переглядаючи судове рішення в повному обсязі, апеляційна інстанція розглядає його в межах предмету та підстав поданого позову; висновки апеляційної інстанції щодо недодержання позивачем вимог статті 782 Цивільного кодексу України жодним чином не стосуються підстав поданого позову згідно позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог.
Статтею 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку дії, на який його було укладено, приватизації об'єкта оренди орендарем ( за участю орендаря), банкрутства орендаря, загибелі об'єкта оренди.
Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається, а договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу (приватизації) об'єкту оренди, ліквідації суб'єкта господарювання (орендаря), загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди; статтею 785 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок наймача уразі припинення договору негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.
За статтею 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що вони не визначають обов'язку для орендодавця процедуру припинення договору оренди, а регулюють наслідки відсутності волевиявлення орендодавця протягом обумовленого терміну. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, висловлені ним, то такий договір припиняється.
За частиною 1 статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій; за частинами 3 та 4 цієї ж статті філії діють на підставі затвердженого положення, а їх керівники -на підставі виданої довіреності.
Зазначивши про недодержання позивачем вимог статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" статті 764 Цивільного кодексу України через висловлення заперечень позивачем філії - структурному підрозділу, що не є стороною за договором, суд апеляційної інстанції не перевірив правовий статус вказаного підрозділу та його повноваження представляти юридичну особу у відповідних правовідносинах, не дослідив, на чиє ім'я здійснено поштові відправлення (філії чи юридичної особи), та не з'ясував повноваження адресата кореспонденції -керівника філії відповідно до наданої йому юридичною особою довіреності.
Судова колегія не може прийняти до уваги пояснення надані представником відповідача, присутнім у засіданні суду касаційної інстанції, оскільки доводи про належну сторону в орендних правовідносинах не розглядались у апеляційному суді, а постанова суду не ґрунтується на відповідних встановлених обставинах справи.
Водночас правомірними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що місцевий господарський суд не розглянув усі заявлені позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), що є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди всупереч статтям 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; не з'ясували дійсні правовідносини сторін.
Як наслідок, прийняті рішення та постанова не відповідають вимогам статей 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, господарським судам слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1115, 1117, пунктом 3 частини 1 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2009р. у справі № 16/113 Господарського суду Донецької області та рішення Господарського суду Донецької області від 05.10.2009р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач