30 березня 2010 р. № 7/393-09-5073
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Панової І.Ю. -головуючого
Білошкап О.В.,
Заріцька А.О.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
на постанову господарського суду Одеської області від 22.10.2009
та на ухвалу господарського суду Одеської області від 08.12.2009
у справі№ 7/393-09-5073 господарського суду Одеської області
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Салеус"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лідінг-Буд"
про визнання банкрутом
за участю представників сторін:
від ДПІ у Печерському районі міста Києва - Москальова Г.С.
Постановою господарського суду Одеської області від 22.10.2009 у справі № 7/393-09-5073 на підставі ст.ст. 22-25, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідінг-Буд" визнано банкрутом; відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено -Товариство з обмеженою відповідальністю "Салеус".
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2009 у справі № 7/393-09-5073 на підставі ст.ст. 32, 40, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", затверджений наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу -Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідінг-Буд", провадження у справі про банкрутство припинено.
Не погоджуючись з прийнятими постановою та ухвалою, Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову господарського суду Одеської області від 22.10.2009 та ухвалу господарського суду Одеської області від 08.12.2009, а справу направити на розгляд до господарського суду Одеської області, посилаючись на порушення місцевим судом норм ГПК України та ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.02.2010 касаційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову господарського суду Одеської області від 22.10.2009 та ухвалу господарського суду Одеської області від 08.12.2009 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 16.03.2010.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.03.2010 розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову господарського суду Одеської області від 22.10.2009 та ухвалу господарського суду Одеської області від 08.12.2009 відкладено на 30.03.2010.
Заслухавши пояснення представника Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, переглянувши в касаційному порядку прийняті у справі постанову та ухвалу місцевого господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.2009 порушено провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Салеус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідінг-Буд" про визнання останнього банкрутом, в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду Одеської області від 22.10.2009 у справі № 7/393-09-5073 на підставі ст.ст. 22-25, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідінг-Буд" визнано банкрутом; відкрито відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідінг-Буд" ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено -Товариство з обмеженою відповідальністю "Салеус".
Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку,якщо інше не передбачено цим Законом.
Статтею 1 Закону передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.
Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в постанові господарського суду Одеської області від 22.10.2009 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідінг-Буд" банкрутом, в порушення ст. 43 ГПК України, не надано оцінки, а також належним чином не проаналізовано наявність у боржника ознак, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Заява про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідінг-Буд" банкрутом, в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обґрунтована відсутністю останього за місцем його знаходження, як доказ відсутності боржника за своїм місцезнаходженням Товариство з обмеженою відповідальністю "Салеус" надало акти огляду місцезнаходження за фактичною та юридичною адресами Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідінг-Буд" від 01.09.2009; від 07.09.2009 та від 28.09.2009, які на думку ініціюючого кредитора, свідчать про відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідінг-Буд" за місцем його знаходження.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи -адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі -виконавчий орган).
Згідно з статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Відповідно до вимог частини 1 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Відповідно до вимог статті 34 ГПК України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.
Однак, матеріали справи не містять підтвердження наявності в реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцем знаходження.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.
При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється статтею 52 Закону в площині безспірності грошових вимог, а саме -справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого частиною 3 статті 6 Закону, встановленого для їх погашення, з моменту відкриття виконавчого провадження -всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", регулюються загальними нормами Закону.
З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство ініціюючий кредитор посилався на існування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідінг-Буд" заборгованості перед Товариства з обмеженою відповідальністю "Салеус", що на думку заявника підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 17.07.2009 та гарантійним листом від 31.08.2009 за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідінг-Буд", в яких останній визнав наявність заборгованості у розмірі 2000 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що з 14.04.2006 набула чинності нова редакція Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до вимог статті 3 якого, передбачений перелік документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою. У вказаному переліку відсутній такий документ, як акт приймання-передачі виконаних робіт або гарантійний лист.
Таким чином, ініціюючим кредитором при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано суду належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням та безспірності грошових вимог до боржника.
Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку, що господарський суд Одеської області без належних правових підстав порушив провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за спрощеною процедурою, в порушення вимог ст. 34 ГПК України, без належних доказів відсутності боржника за місцем знаходження та безспірності вимог, незаконно продовжив процедуру банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідінг-Буд" та визнав постановою його банкрутом, і як наслідок, в порушення вимог чинного законодавства, оскаржуваною ухвалою припинив провадження у справі № 7/393-09-5073, у зв'язку з затвердженням звіту ліквідатора, незаконно ліквідував підприємство -банкрута на підставі п. 6 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до вимог ст. 11113 ГПК України, у випадках скасування касаційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити.
Постанову господарського суду Одеської області від 22.10.2009 та хвалу господарського суду Одеської області від 08.12.2009 у справі № 7/393-09-5073 скасувати.
Справу передати на розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді О.В. Білошкап
А.О. Заріцька