30 березня 2010 р. № 49/487-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Панової І.Ю. -головуючого
Білошкап О.В.,
Заріцької А.О.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва
на постановугосподарського суду міста Києва від 18.12.2009
у справі№ 49/487-б господарського суду міста Києва
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МЕС"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лідер сервіс"
провизнання банкрутом
за участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МЕС" -Сапранов О.О.
Постановою господарського суду міста Києва від 18.12.2009 у справі № 49/487-б на підставі ст.ст. 22-24, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лідер сервіс" визнано банкрутом; Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія МЕС" визнано кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лідер сервіс" на суму 2835,00 грн.; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено -арбітражного керуючого Ванжулу Ярослава Володимировича.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення місцевим судом норм ГПК України, ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Переглянувши в порядку касації прийняту у справі постанову місцевого господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2009 порушено провадження у справі, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МЕС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лідер сервіс" про визнання останнього банкрутом, в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду міста Києва від 18.12.2009 у справі № 49/487-б на підставі ст.ст. 22-24, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лідер сервіс" визнано банкрутом; Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія МЕС" визнано кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лідер сервіс" на суму 2835,00 грн.; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено -арбітражного керуючого Ванжулу Ярослава Володимировича.
Статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець -боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Статтею 1 Закону передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.
Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
Матеріали справи свідчать, що заява про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лідер сервіс" обґрунтована тим, що боржник відсутній за місцем його знаходження, що на думку заявника підтверджується актом державного виконавця від 25.05.2009, крім того заявник посилався на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено місцезнаходження боржника та статус відомостей про юридичну особу: "не підтверджено".
Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи -адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі -виконавчий орган).
Згідно з статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Відповідно до вимог частини 1 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Відповідно до вимог статті 34 ГПК України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.
З матеріалів справи вбачається, що ініціюючим кредитором було надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено місцезнаходження боржника та статус відомостей про юридичну особу: "не підтверджено".
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у разі неподання юридичною особою реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, відповідно до вимог чинного законодавства, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей.
Натомість, якщо рекомендований лист, з повідомленням щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки, повернуто державному реєстратору з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Отже, частинами 7, 8 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців" (в редакції чинній на момент прийняття постанови господарського суду міста Києва від 18.12.2009) передбачено можливість внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, вказані записи мають різні правові наслідки та є різними правовими підставами.
Колегія суддів вважає, що внесення до Єдиного державного реєстру запису про статус відомостей про юридичну особу: "не підтверджено", не є належним доказом, в порушення вимог ст. 34 ГПК України, відсутності боржника за місцем знаходження, а лише свідчить про неподання юридичною особою реєстраційної картки відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців"
Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МЕС" на акт державного виконавця від 25.05.2009, як доказ відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лідер сервіс" за його місцезнаходженням також не є належними доказами відсутності боржника, з огляду на вимоги статті 34 ГПК України.
Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку, що господарський суд міста Києва без належних правових підстав порушив провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за спрощеною процедурою, в порушення вимог ст. 34 ГПК України, без належних доказів відсутності боржника, незаконно продовжив процедуру банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лідер сервіс" та визнав його банкрутом, в порядку ст.ст. 22-24, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111, ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва задовольнити.
Постанову господарського суду міста Києва від 18.12.2009 у справі № 49/487-б скасувати.
Справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді О.В. Білошкап
А.О. Заріцька