29 березня 2010 р. № 13/291-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддівКота О.В.
Демидової А.М.
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства Київське обласне дилерське підприємство "Агросервіс"
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 грудня 2009 року
у справі № 13/291-08
за заявоюПриватного підприємства "Броварська сільгоспхімія"
до1) Відкритого акціонерного товариства Київське обласне дилерське підприємство "Агросервіс"
2)Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої агрофірми "Перлина Поділля"
проскасування рішення Постійнодіючого третейського суду при Товарній біржі "Славянка-Дніпро"
за участю представників:
заявника: не з'явилися
відповідача-1: Постульги В.Є.
відповідача-2: не з'явилися
Справа розглядалася неодноразово.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21 вересня 2009 року (суддя Подоляк Ю.В.) відмовлено у прийнятті позовної заяви.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 грудня 2009 року (Поліщук В.Ю., Мазур Л.М., Чорногуз М.Г.) апеляційну скаргу ПП "Броварська сільгоспхімія" на ухвалу господарського суду Київської області від 21 вересня 2009 року по справі № 13/291-08 задоволено. Ухвалу Господарського суду Київської області від 21 вересня 2009 року по справі № 13/291-08 скасовано. Матеріали справи № 13/291-08 направлено до Господарського суду Київської області для розгляду.
Не погоджуючись із прийнятим судовим актом Відкрите акціонерне товариство Київське обласне дилерське підприємство "Агросервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 32, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 51 Закону України "Про третейські суди".
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак заявник та відповідач-2 не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника відповідача-1, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Право на судовий захист передбачено ст. 55 Конституції України, у тому числі й ст. 1 ГПК України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про третейські суди", третейський суд -це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Згідно з Конституцією України, Україна є демократичною, соціальною, правовою державою; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3).
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64).
Способами реалізації права кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних правовідносин є, зокрема, звернення до третейського суду (у передбаченому Законом України “Про третейські суди” випадках і порядку) та судовий захист.
Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних правовідносин -це вид недержавної юрисдикційної діяльності й не є здійсненням правосуддя.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції є нормами прямої дії.
Виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, положень статей 3, 15 ЦК України та розділу I ГПК України щодо права особи на судовий захист порушеного права та інтересу, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку про пріоритетність права особи на судовий захист порушених прав та інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди", компетентний суд скасовує рішення третейського суду, якщо, зокрема: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди.
Апеляційний господарський суд вірно зазначив, що питаннями, які виходять як за межі третейської угоди, так і за межі самого рішення третейського суду, слід вважати, зокрема, питання прав та обов'язків інших осіб, які не є сторонами, що передали спір на вирішення третейського суду, оскільки у межах рішення третейського суду можливо вирішувати лише питання, що стосуються виключно сторін третейського розгляду. Залучення до справи зацікавленої особи як третьої особи не надає такій особі прав сторони третейського розгляду.
Вирішення третейським судом питань за вищевказаними межами -є порушенням Закону України "Про третейські суди" і безумовною підставою для скасування рішення третейського суду.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів" право на оскарження рішення третейського суду надано як сторонам, так і третім особам, а також особам, які не брали участь у справі, якщо третейський суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Відповідно до положень зазначеного Закону, вирішення третейським судом питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, є підставою для скасування рішення третейського суду.
Так, згідно із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів" до статті 6 Закону України "Про третейські суди", істотно розширено перелік категорій справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин і не підлягають розглядові третейськими судами, зокрема, до їх числа віднесено справи у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів" розширено й коло осіб, які вправі оскаржити рішення третейського суду. До числа таких осіб віднесено, крім сторін, які передали спір на вирішення третейського суду, також третіх осіб та осіб, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права та обов'язки (ч. 2 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів").
При цьому вирішення третейським судом питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі, визначено як підставу для: оскарження та скасування рішення третейського суду (п. 5 ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів"); відмови компетентним (у тому числі господарським) судом у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа (п. 9 ч. 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди" в тій же редакції).
На момент прийняття оскаржуваної ухвали Господарського суду Київської області від 21 вересня 2009 року по справі № 13/291-08 про відмову у прийнятті позовної заяви набрав чинності Закон України "Про третейські суди" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів" (редакція діє з 31 березня 2009 року), зокрема, щодо кола осіб, які вправі оскаржити рішення третейського суду.
Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 грудня 2009 року у справі № 13/291-08 залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Київське обласне дилерське підприємство "Агросервіс" -без задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
судді: А. Демидова
С. Шевчук