Справа № 404/6928/16-ц
Номер провадження 2/404/217/18
18 лютого 2020 року м. Кропивницький
Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:
головуючої судді -Панфілової А.В.
при секретарі - Проскурні О. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов'язання до вчинення дій,-
Позивач звернулася з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1011,90 кв.м., зобов'язавши ОСОБА_4 звільнити земельну ділянку площею 46,61 кв.м., визначену у додатку 5 до висновку земельно-технічної експертизи № 2292/2293/18-27/2540/2541/19-27 від 26.06.2019, складеного експертом Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Шевченко І.І., знести за власний рахунок самовільно встановлену огорожу (металевий паркан) та частину гаражу, встановлені на цій земельній ділянці, звільнивши самовільно зайняту частину земельної ділянки. Усунути перешкоди у проїзді до земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , зобов'язавши ОСОБА_4 звільнити земельну ділянку площею 19,40 кв.м., визначену у додатку 4 до висновку земельно-технічної експертизи № 2292/2293/18-27/2540/2541/19-27 від 26.06.2019, складеного експертом Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Шевченко І.І. та знести за власний рахунок самовільно встановлену огорожу (металевий паркан) та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1011.90 кв.м., зобов'язавши ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку площею 12,64 кв.м. визначену у додатку 5 до висновку земельно-технічної експертизи № 2292/2293 18-27 2540/2541/19-27 від 26.06.2019 складеного експертом Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Шевченко І.І., знести за власний рахунок самовільно встановлену огорожу (металевий паркан) та частину гаражу, встановлені на цій земельній ділянці, звільнивши самовільно зайняту частину земельної ділянки.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та в обґрунтування зазначив, що позивач є власником житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами за адресою АДРЕСА_1 (підтверджується договором дарування 6/8 частки будинку від 03.02.2016р. та договором дарування 2/8 частки будинку від 03.02.2016р., копії договорів додаються).
Згідно п. 3 зазначених договорів житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами розташовується на земельній ділянці площею 1011,9 кв. м.
Вказується, що на даний час не проживає у вищевказаному будинку. У 2016 році виявила, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які являються власниками сусіднього житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , здійснили прибудову до житлового будинку, що розташований на їх земельній ділянці. При цьому, відповідачі самочинно, всупереч встановленому порядку користування, перенесли огорожу, яка розділяє земельні ділянки. Внаслідок цього зменшилась площа земельної ділянки, а прибудована частина житлового будинку фактично знаходиться на належній земельній ділянці.
Також виявила, що відповідач ОСОБА_4 який являється власником сусіднього житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , здійснив прибудову до гаражу, що розташований на його земельній ділянці. При цьому, відповідач самочинно, всупереч встановленому порядку користування, переніс огорожу, яка розділяє земельні ділянки. Внаслідок цього зменшилась площа їй належної земельної ділянки, також нова огорожа перешкоджає проїзду до неї.
Рішенням Кіровоградської міської ради від 30.03.2016 року № 244 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення, відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшого надання безоплатно у власність. У рішенні зазначено, що орієнтовна площа земельної ділянки складає 0,0969 га.
На підставі даного рішення КП «Кіровоград-Благоустрій» Кіровоградської міської ради» була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У технічній документації була визначена площа земельної ділянки 0,0950 га.
У вказаній технічній документації земельна ділянка була визначена у межах, які існували до самовільного перенесення відповідачем огорожі. Однак, відповідач відмовився підписувати акт встановлення меж земельної ділянки та акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, мотивуючи це тим, що він сам має намір отримати дану частину земельної ділянки. При цьому будь-яких документів, які б підтверджували його вимоги він не надав.
Відповідачі не визнають права на користування земельною ділянкою площею 0,0969 га, яка була визначена рішенням Кіровоградської міської ради 30.03.2016 року № 244. При цьому, відповідачі вчиняють дії щодо перешкоджання у користуванні земельною ділянкою, зокрема самовільно встановлюють огорожі з порушенням меж земельної ділянки.
29.04.2016 року звернулася до Міського голови ОСОБА_5 із заявою про винесення на розгляд комісії по земельних спорах питання погодження технічної документації.
Згідно протоколу комісії по розгляду земельних спорів № 2 від 19.05.2016 року комісія встановила, що містяться розбіжності між геодезичними замірами і технічним паспортом.
Такі розбіжності виникли саме внаслідок протиправних дій відповідачів. Вказаними діями відповідачі перешкоджають у вільному доступі та користуванні земельною ділянкою, тому не має змоги реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки.
Після виготовлення технічної документації власник сусіднього домоволодіння по АДРЕСА_3 - ОСОБА_4 , самочинно, всупереч встановленому порядку користування, переніс огорожу, яка розділяє земельні ділянки.
Окрім того, що ОСОБА_4 переніс огорожу на її земельну ділянку, він також встановив огорожу більш ніж на один метр далі в сторону АДРЕСА_3 . Внаслідок цього на даний час перекрито проїзд до її земельної ділянки, а тому просить задовольнити позов повністю та стягнути витрати за проведення експертизи в сумі 8580 грн.
Відповідач ОСОБА_4 надав заперечення проти позову з посиланням, що володіє житловим будинком з господарськими будівлями на підставі свідоцтва про право на спадщину, право власності на земельну ділянку на якій знаходиться житловий будинок на даний час не оформлено, але технічна документація знаходиться на стадії затвердження.
Позивач також не оформив право власності на земельну ділянку і межі його земельної ділянки чітко не визначені. Звернувшись до комісії з розгляду трудових спорів стосовно погодження меж земельної ділянки позивач отримав відмову так як виявлено розбіжності в геодезичних замірів з виготовленим технічним паспортом.
В ході виготовлення технічної документації також звернувся з заявою
комісії з розгляду земельних спорів та відповідно до протоколу № 32 комісії по розгляду земельних спорів від 13.03.2017року встановлено, що ним межі земельної ділянки не порушуються та погоджено межі земельної ділянки по АДРЕСА_3 .
Таким чином видно, що з 1980року не відбувалося ніяких змін з межами земельної ділянки відповідача, межі земельної ділянки не порушені, а відповідач користується земельною ділянкою без порушень прав позивача, а тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.
До судового засідання відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву з посиланням, що згідно ч.ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Згідно з ч.ч. 9, 10 вказаної статті, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) -офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Позивач просить визнати за нею право користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , хоча ніяких передбачених законом документів на підтвердження її права власності чи права користування на вказану земельну ділянку нею не надано.
Такою ж безпідставною вважає вимогу позивача про зобов'язання припинення дій, які перешкоджають їй у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 не вчиняла та не вчиняє дій, які перешкоджають позивачці у користуванні вказаною земельною ділянкою. Межі земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 ОСОБА_2 не змінювались, захоплення частин сусідніх земельних ділянок не відбувалось.
Згідно генерального плану площа земельної ділянки АДРЕСА_4 , у 1950 р. становила 1 560,6 м.кв., згідно з викопіровкою з плану будівельного кварталу площа земельної ділянки становила 825,00 м.кв., згідно генерального плану у 1953 р. площа вказаної ділянки становила 1 582,5 м.кв.
У висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 26.06.2019 зазначено, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи починаючи з 07.05.1965 року по 28.10.2013 року площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 складала 825 кв. м., що на 178,0 кв.м. менше, ніж фактична площа.
Безпідставним та необгрунтованим є твердження позивача про збільшення земельної ділянки по АДРЕСА_2 належної ОСОБА_2 шляхом захоплення частини сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
З матеріалів інвентаризаційних справ та висновку експерта вбачається, що площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 з часом лише зменшувалась щодо меж встановлених технічною документацією, твердження Позивача про захоплення відповідачем частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 висновком експерта не підтверджено, а тому просить відмовити в задоволенні позову .
Відповідачем ОСОБА_3 позов не визнається, адвокат стверджує про безпідставність вимог , так як вона є співвласником з ОСОБА_2 позиція щодо позову є аналогічною.
Судом встановлено наступні факти.
ОСОБА_1 є власником житлового 6удинку з господарсько-побутовими спорудами за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору дарування 6/8 частки будинку від 03.02.2016р. та договору дарування 2/8 частки будинку від 03.02.2016р.( копії договорів додаються а.с. 9-10, 11-12).
Згідно п. 3 зазначених договорів житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами розташовується на земельній ділянці площею 1011,9 кв. м.
Відповідач ОСОБА_4 є власником сусіднього житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 .
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками будинку по АДРЕСА_2 .
Рішенням Кіровоградської міської ради від 30.03.2016 року № 244 позивачу був наданий дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшого надання безоплатно у власність. У рішенні зазначено, що орієнтовна площа земельної ділянки складає 0,0969 га.
Розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У технічній документації була визначена площа земельної ділянки 0,0950 га.
Позивач бажає приватизувати земельну ділянку саме у вказаному розмірі.
Під час розгляду справи було проведено земельно-технічну експертизу , відповідно до якої встановлено фактичні площі, межі земельних ділянок всіх сторін (а.с. а.с. 10-42 т.2).
Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому самому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
За п. п. «а» ч. 1 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі.
Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
У відповідності до ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власнику землі, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення споруд, здійснюється за рахунок громадян або осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Частиною 7 цієї ж статті передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Пункт 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» вказує, що у випадках порушення прав інших осіб (окрім органів державної влади або місцевого самоврядування) право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК). Пунктом 17 цієї ж постанови пленуму судам роз'яснено, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених ст. ст. 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК.
Об'єктами будівництва відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об!єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
Пунктом 2 Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських' (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт (затверджений наказом Мінрегіонбуду від 24.04.2015 року Ms 79, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.05.2015 року за № 547/26992) визначено, що господарськими (присадибними) спорудами є земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій, до яких належать колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо та прибудови до них.
Позивач вважає, що відповідачами самовільно встановлені на її земельній ділянці огорожа (паркан) є спорудою, яка в силу приписів ст. 376 ЦК України являється самочинним будівництвом.
У пункті 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності (законного володіння).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності , суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову повністю.
Позивач стверджувала , що є власником будинку з 2016 року, відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 самочинно, всупереч встановленому порядку користування, перенесено огорожу, яка розділяє земельні ділянки, відповідачем ОСОБА_4 перенесено огорожу, зсунуто її в сторону червоної лінії , що заважає проїзду до земельної ділянки та зроблено прибудову до гаражу.
У виїзному засіданні , проведеному судом для огляду доказів на місці дані обставини не підтвердились.
Вказаний огляд було проведено судом за участі сторін, їх представника та адвокатів , а також експерта.
Оскільки згідно висновку експертизи за результатами проведення земельно- технічної експертизи № 2292/2293/18-27/2540/2541/19-27 від 26. 06. 2019 року фактична площа, форма та межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 не відповідають первинній документації, а саме: Згідно Договору на право побудови будинків, безстрокового користування земельною ділянкою від 08.04.1950 на підставі рішення Виконкому від 26.12.1949 .за № 1012 надано земельну ділянку площею 600,0 кв.м., що на 188,0 кв.м. менше ніж фактична площа.
Вказано, що невідповідності стосовно меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 з межами земельних ділянок по АДРЕСА_5 могли виникнути за рахунок того, що згідно первинної документації межі повинні бути рівними, а по факту паркани мають вигини та частково зруйновані. Стосовно невідповідності з боку АДРЕСА_2 (землі комунальної власності), які виникли за рахунок безпідставного включення до площі земельної ділянки по АДРЕСА_1 земель комунальної власності, які враховуючи розташування парканів не перебували у складі земель даної земельної ділянки.
Фактична площа, форма та межі земельної ділянки по АДРЕСА_3 не відповідають первинній документації, а саме: Згідно Договору на право побудови будинків, безстрокового користуванні земельною ділянкою від 23.03.1949 на підставі рішення Виконкому за № 1132 надано земельну ділянку площею 600,0 кв.м., що на 85,0 кв.м. менше ніж фактична площа.
Мають невідповідності конфігурації меж та перетинання площ з суміжними землекористувачами, але вони є незначними та виникли за рахунок нерівності фізичних меж та часткової їх відсутності.
Під час проведення дослідження земельних ділянок по АДРЕСА_6 та АДРЕСА_2 , було проведно порівняння їх площ, довжин та конфігурації меж, кутів поворотів меж з початковою технічною документацією та фактичним користуванням. Дослідженням було встановлено, що всі вищенаведені земельні ділянки мають відхилення стосовно величини площ, конфігурації та довжини меж та кутів поворотів.
При цьому , огляд доказів на місці дав можливість встановити, що з боку АДРЕСА_2 на межі земельних ділянок має місце великий схил , який закріплений бетонним фундаментом , що свідчить про те, що відповідачі фактично не мали можливості переносити огорожу в сторону будинку, належного позивачу. Судом встановлено, що будинок , власником якого є позивач є не жилим, земельна ділянка занедбана та захламлена, без чітких меж. З боку АДРЕСА_2 відсутня чітка межа , оскільки земельна ділянка з будинком знаходиться зі значним заглибленням по відношенню до АДРЕСА_7 . З боку вказаної вулиці значні насипи землі та сміття, яке фактично займає частину земельної ділянки , яка має бути віднесена до червоної лінії.
Саме з вказаної вулиці знаходиться хвіртка до вказаного двору , де розуміється був і заїзд , але зроблене значне заглиблення для недобудованого гаража в дворі позивача , вигребена земля в сторону вулиці фактично унеможливлює заїзд до двору.
Крім того, огляд доказів , а саме добудови до гаража та огорожі з боку АДРЕСА_3 (відповідач ОСОБА_4 ) дає можливість суду вказувати на те, що жодного перенесення огорожі не здійснювалось, а тимчасова добудова до гаража зроблена дуже давно, що в сукупності спростовує доводи позивача про порушення її прав відповідачами.
Позивач безпідставно посилається на порушення її права власності, оскільки її власністю є лише будинок , а право користування земельною ділянкою , визначено згідно чинного законодавства , жодних договорів позивачем на користування земельною ділянкою з органами місцевого самоврядування позивач не укладала.
Перебування будинку та земельної ділянки у занедбаному вигляді , явно спровоковано власниками будинку та користувачами земельної ділянки.
Можливість заїзду на земельну ділянку з боку АДРЕСА_3 відсутній , оскільки не тільки огорожа з АДРЕСА_3 відповідачем ОСОБА_4 відступлена на 1,0м. за червону лінію , а і прямою перешкодою зазначеному є електрична опора , саме у вказаному місці.
Виходячи з того, що адресою належного позивачу будинку є адреса по АДРЕСА_1 , заїзд до будинку має бути саме з вказаної вулиці , а не з АДРЕСА_3 .
Враховуючи невідповідності загальної площі земельної ділянки по АДРЕСА_1 в різних документах, що констатувала експерт, враховуючи, що позивач набула право власності на даний будинок в 2016 року, відповідно до оглянутих судом доказів безпосередньо на місці , суд приходить до висновку щодо безпідставності позову та відмови в його задоволенні повністю, оскільки жодні права позивача відповідачами порушено не було. В розумінні ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому самому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
Згідно ст. ст.134,142 ЦПК України , у зв'язку з відмовою в задоволенні позову , судові витрати залишити по їх фактичному понесенню сторонами.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 15, 16, 376 ЦК України, ст. ст. 40, 92, 96,103,152,153 ЗК України, ст.ст.134-142,265,268 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , ІПН) до ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_9 , ІПН- НОМЕР_1 ) ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_9 , ІПН- НОМЕР_2 ) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_10 , ІПН- НОМЕР_3 ) усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов'язання до вчинення дій відмовити повністю.
Судові витрати залишити по їх фактичному понесенню сторонами.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання суддею.
Повний текст рішення виготовлено 28.02.2020р.
Суддя Кіровського А. В. Панфілова
районного суду
м.Кіровограда