Народицький районний суд Житомирської області
Справа № 366/1558/19
04 березня 2020 року смт.Народичі
Народицький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Діброви О.В.,
з секретарем Жавнер І.А.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість по кредитному договору в сумі 13851,33 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 07 жовтня 2011 року між Акціонерним товариством Комерційний Банк „ПриватБанк” та відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 5000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, в результаті чого і виникла вищевказана заборгованість.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідач про причину неявки суду не повідомила, відзив не подала; представник позивача у надісланій до суду письмовій заяві щодо заочного розгляду справи не заперечує.
Дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов такого висновку.
Матеріалами справи встановлено, що 07 жовтня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк „ПриватБанк”, правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк „ПриватБанк” (позивач по справі) та ОСОБА_1 (відповідач по справі) було укладено договір на отримання кредиту у розмірі 5000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (надалі -Договір).
Зазначені обставини підтверджуються копіями анкети-заяви (а.с.11), витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.12) та Статуту Акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21 травня 2018 року №519 (а.с. 33-34).
В наданому суду розрахунку заборгованості за Договором (а.с. 6-10) позивач зазначив, що заборгованість відповідача станом на 16 травня 2019 становить 13851 гривень 33 копійки, в тому числі: 3765 гривень 35 копійок - заборгованість по тілу кредиту; 2825 гривень 78 копійок - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5336 гривень 54 копійки - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 787 гривень 40 копійок - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500 гривень - штраф (фіксована частина); 635 гривень 78 копійок - штраф (процентна складова).
Перевіряючи законність та обґрунтованість вимог позивача, суд зважає на наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, атакож усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач посилався на копії анкети-заяви відповідача (а.с.11), витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (надалі - Тарифи) (а.с.12), а також на витяг з Умов та правил надання банківських послуг (надалі-Умови) (а.с.13-27).
Оскільки надані позивачем Тарифи та Умови не підписані відповідачем, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), суд не вважає їх складовою Договору, а тому, дійшов переконання, що посилання відповідача на Умови, як на обґрунтування своїх вимог, є безпідставним.
Зазначений висновок суду узгоджується також зі змістом пункту 1.1.7.58 Умов, в якому вказано про анексію АР Крим, що мала місце в 2014 році, в той час, як Договір було укладено в жовтні 2011 року, тобто, надана суду редакція Умов безумовно була складена після спливу тривалого часу з моменту виникнення правовідносин між сторонами.
Крім того, позивачем не зазначено норм закону, на підставі яких ним було пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, та які б слугували достатньою правовою підставою для її задоволення.
Також суд зважає на те, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 07 жовтня 2011 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов переконання про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 3765 гривень 83 копійки, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1921 гривня, а тому, в порядку статті 141 ЦПК України, вказані судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 522 гривні 27 копійок (1921 гривня (сплачений судовий збір)х27,19 % (розмір задоволених вимог-3765,83х100:13851,33):100).
Керуючись статтями 207, 526, 530, 611, 626, 628, 638, 1050, 1054 ЦК України та статтями 4, 12, 81, 141, 223, 245, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк” (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором від 07 жовтня 2011 року в сумі 3765 гривень 83 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк” (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299) витрати по сплаті судового збору в сумі 522 гривні 27 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Про перегляд заочного рішення відповідачем до Народицького районного суду Житомирської області може бути подана заява протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду до Житомирського апеляційного суду через Народицький районний суд Житомирської області.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк „ПриватБанк”, місцезнаходження: м.Київ, вул.Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Повне рішення суду складено 04 березня 2020 року.
Суддя: О. В. Діброва