Єдиний унікальний номер судової справи: 225/7999/19
Номер провадження: 2/225/172/2020
03 березня 2020 року м. Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області
у складі:
головуючого - судді Скиба М.М.,
за участю
секретаря - Савченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька,-
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить надати дозвіл матері, ОСОБА_1 на тимчасовий виїзд неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до тимчасово окупованої території України - Автономної республіки Крим без згоди та супроводу батька дитини ОСОБА_2 з 01.06.2020 року по 31.08.2020 року з метою оздоровлення, розширення кругозору та відпочинку дитини.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона з 23.11.2010 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 07.05.2019 року було розірвано. Від вказаного шлюбу відповідач та позивач мають неповнолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу відповідач долею дитини не цікавиться, матеріально не утримує її. В ході телефонної розмови відповідач повідомив, що він не може виїхати із зони проведення ООС, оскільки не має дозволу, він не заперечує щодо виїзду дитини до АР Крим для відпочинку. На даний час неповнолітня ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю в Луганській області, м. Рубіжне.
Позивач ОСОБА_1 матеріально утримує та піклується про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 27/0/38-14 дана позовна заява підлягає розгляду Дзержинським міським судом Донецької області.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надавши суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує повністю, наполягає на їх задоволенні, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Належно повідомлений відповідач в судове засідання не прибув з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений у порядку, визначеному ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України.
Представник третьої особи - Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради до судового засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, тому суд розглядав справу на підставі ст.ст. 208-283 ЦПК України, заочно, у зв'язку з чим постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі знаходились у зареєстрованому шлюбі з 23.11.2010 року, який рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 07.05.2019 року було розірвано.
Згідно свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , матір'ю якої записана ОСОБА_1 , а батьком дитини записаний відповідач по справі - ОСОБА_2 .
Як зазначено у позові після припинення стосунків з відповідачем по справі малолітня дитина ОСОБА_4 залишилася разом з позивачем та знаходиться на її утриманні.
Відповідно довідки про склад сім'ї від 16.10.2019, виданої Рубіжанською міською радою Луганської області ОСОБА_1 є наймачем квартири в м. Рубіжне Луганської області, де проживає разом з дитиною, батьками та сестрою.
На даний час у позивача по справі виникло питання з приводу неможливого отримання дозволу у відповідача на тимчасовий виїзд дитини до тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим.
У зв'язку з цим суд зазначає.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Частиною 3 ст. 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Перелік документів та порядок перетину кордону визначено Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України".
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України (із змінами і доповненнями, внесеними
постановами Кабінету Міністрів України), передбачається, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:
1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;
2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків:
якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску;
якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття напостійний консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном;
у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій:
свідоцтва про смерть другого з батьків;
рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;
рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;
рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;
рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;
довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері);
довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
свідоцтва про народження дитини, виданого компетентним органом іноземної держави, що не містить відомостей про батька дитини, легалізованого або засвідченого апостилем, а також без будь-якого додаткового засвідчення у випадках, передбачених міжнародним договором України;
3) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі тимчасового виїзду з України на строк до одного місяця під час пред'явлення рішення суду або органу опіки та піклування (районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі його утворення), сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади) або їх копій, засвідчених нотаріально чи органом, який їх видав, у якому визначено (підтверджено) місце проживання дитини з одним із батьків, який має намір виїзду з дитиною або який уповноважив на це нотаріально посвідченою згодою інших осіб;
4) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі тимчасового виїзду з України на строк до одного місяця та більше дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на захворювання, передбачені частиною п'ятою статті 157 Сімейного кодексу України, під час пред'явлення таких документів або їх копій, засвідчених нотаріально чи органом, який їх видав:
довідки, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, про наявність заборгованості із сплати аліментів (у разі коли сукупний розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за три місяці);
документа, виданого лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу, в порядку та за формою, встановленими МОЗ (у разі коли сума заборгованості по аліментах становить понад три місяці, але не більше чотирьох місяців).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій належать до тимчасово окупованої території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону, громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в'їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в'їзду - виїзду за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Пунктом 3 Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 367 передбачається В'їзд на тимчасово окуповану територію України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб пунктами 3 - 6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. N 57. Виїзд з тимчасово окупованої території України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини у супроводі одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників чи в супроводі інших осіб, уповноважених одним із батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників.
Звертаючись з позовною заявою, ОСОБА_1 просила надати дозвіл її малолітній дитині - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на виїзд до тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим без дозволу (згоди) та супроводу батька ОСОБА_2 у її супроводі.
Відповідно до ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьківських прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
При цьому, згідно до приписів ч. 2-4 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Крім того, відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закон України «Про охорону дитинства»).
При цьому, як визначено ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. При цьому, переміщення або утримування дитини розглядаються як незаконні, якщо: при цьому порушуються права піклування про дитину, що належать будь - якій особі, установі або іншому органу, колективно або індивідуально, відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до переміщення або утримування; та у момент переміщення або утримування ці права ефективно здійснювалися, колективно або індивідуально, або здійснювалися б, якби не переміщення або утримування.
Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.
Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під піклуванням і під відповідальністю своїх батьків та в будь-якому випадку в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості (Принцип 6 Декларації прав дитини).
Відповідно до Принципів 4, 7 Декларації прав дитини, дитині мають належати права на здоровий ріст та розвиток, належне харчування, житло, розваги, медичне обслуговування, отримання освіти. Найкраще забезпечення інтересів дитини щодо її освіти та навчання має бути керівним принципом для батьків.
Декларація прав дитини зобов'язує держав - учасниць забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 1 і ч. 2 ст. 3). Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ч. 1 ст. 18).
Отже, сімейне законодавство виходить із принципу повної рівноправності обох батьків у всіх правах і обов'язках відносно своїх дітей. Законодавством визначено права та обов'язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від сосунків батьків між собою.
У відповідності до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Конвенції держави - учасниці поважають право дитини та її батьків залишати будь - яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну. Щодо права залишати будь-яку країну діють лише такі обмеження, які встановлені законом і необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку (order public), здоров'я чи моралі населення або прав і свобод інших осіб і сумісні з визнаними в цій Конвенції іншими правами.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток.
Виходячи з системного аналізу Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 р. № 152, кожній дитині, яка є громадянином України, оформлюється окремий паспорт, незалежно від віку.
Вирішуючи питання щодо надання дозволу позивачці на в'їзд/виїзд її дитині , суд враховує, що саме позивачка, як матір дитини, має переважне право перед іншими особами на особисте виховання і на самозахист своєї дитини, її вимоги зводяться на отримання дозволу на виїзд не за межі України, а переміщення в межах лише території, яка тимчасово неконтрольована українською владою, діючими Законами України такі обмеження на пересування громадян України в межах території України не передбачені.
Крім цього, враховуючи, що позивач має намір оздоровити свою доньку, суд приходить до висновку, що тимчасовий виїзд до АР Крим малолітньої дитини ОСОБА_3 в супроводі її матері ОСОБА_1 на відпочинок та оздоровлення, відповідає інтересам дитини. Тому відсутність згоди батька дитини порушує її права на вільне пересування, відпочинок, оздоровлення та навчання.
За таких обставин, суд не вбачає підстав в ненаданні тимчасового дозволу на в'їзд/ виїзд на тимчасово окуповану територію/ з тимчасово окупованої території України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без згоди батька ОСОБА_2 у супроводі матері ОСОБА_1 .
В той же час, приймаючи до уваги зазначені вище положення законодавства, суд може надати право на виїзд дитини одноразово.
При цьому, ухвалюючи рішення про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини позивача до АР Крим, суд виходить з того, що в даному випадку виїзд дитини для відпочинку, відповідає її інтересам, сприяє її гармонійному та всебічному розвитку.
Суд звертає увагу на те, що при виникненні знов питання про необхідність виїзду дитини за кордон, позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом.
Крім того, суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 р. № 2475-VIII було внесено зміни до ч. 5 ст. 157 СК України, де передбачені підстави для самостійного вирішення тим батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, питання тимчасового виїзду за межі України дитини на строк, що не перевищує одного місяця.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 13, 81, 89, 259, 263-265, 280, 288, 289 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа - Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради ( місцезнаходження: Луганська область, місто Рубіжне, пл. Володимирська, 2, код ЄДРПОУ 34641606) про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька, задовольнити повністю.
Надати тимчасовий дозвіл на виїзд /в'їзд на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим та м. Севастополя малолітній особі - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 без дозволу (згоди) та супроводу батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у супроводі матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з моменту набрання рішенням суду законної сили до 31 серпня 2020 року включно.
Стягнути з батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 суму судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги в 30 денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М.М. Скиба