Справа № 128/162/20
Іменем України
04 березня 2020 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участю секретаря Москвичової О.Р.,
у відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1-ї роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Бігун Вікторії Петрівни, Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обгрунтовує тим, що 26.12.2019 інспектором сержантом УПП м. Вінниці Бігун Вікторією Петрівною винесено постанову серії ЕАК № 1905375 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП. В даній постанові вказано, що 26.12.2019 о 08 год 57 хв гр. ОСОБА_1 перевозив дитину 5 років без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ремнів безпеки, - забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 145 см або тих, що не досягли 12-річного віку, - у транспортних засобах, обладнаних ремнями безпеки, без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ремнів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на передньому сидінні легкового автомобіля - без використання зазначених спеціальних засобів; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда, чим порушив п. 12. 11.б ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 10 ст. 121 КУпАП.
ОСОБА_1 вважає дану постанову необґрунтованою, незаконною, такою, що не відповідає нормам КУпАП та винесеною з порушенням діючого законодавства.На підставі зазначеного, позивач просить суд скасувати оскаржувану постанову.
В судове засідання 04.03.2020 учасники справи не з'явились.
Позивач ОСОБА_1 попередньо подав через канцелярію суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, в поданій заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити. До заяви долучив також письмові пояснення, в яких зазначає, що при зупинці його автомобіля інспектором не було вказано конкретну причину зупинки. В обох поліцейських не було нагрудних житонів на видному місці. Правилами дорожнього руху передбачено, що забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 145 см або тих, що не досягли 12-річного віку, у транспортних засобах, обладнаних ремнями безпеки, без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ремнів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу. В ПДР не зазначено, що цим спеціальним засобом має бути саме автокрісло. У його авто був бустер (засіб, що дає змогу пристебнути дитину за допомогою ремнів безпеки), але його син, якого він віз в той день у дитячий садок, під час його спілкування з інспектором поліції, відстебнувся. Крім того, зазначає, що ПДР не вказано, що дитина повинна бути пристебнута, а просто, що в авто повинен бути спеціальний засіб.
Частиною 3 статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачі в судове засідання не з'явились без поважних причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись судом завчасно та належним чином. Заяв про розгляд справи без їх участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
24.02.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву з долученим до нього диском з відеозаписом, згідно з яким представник Управління патрульної поліції у Вінницькій області згідно з довіреністю Химич Д. вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке. Під час патрулювання 26.12.2019 на А/Д М-21 «Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський» 297 км інспектором роти № 1 батальйону УПП у Вінницькій області ДППБігун В.П. було зупинено автомобіль RENAULT KANGO д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 за порушення ПДР України. Під час спілкування з останнім було встановлено, що він перевозив дитину 5 років без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ремнів безпеки, чим порушив п. 21.11 б) ПДР України. Встановивши всі обставини правопорушення, керуючись ст.ст. 33 та 284 КУпАП, поліцейським було прийнято рішення притягнути водія до адміністративної відповідальності та в подальшому винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАК № 1905375 за ч. 10 ст. 121 КУпАП. Як вбачається з відеозапису з боді камери поліцейського, дитина, яка перевозилась на задньому сидінні автомобіля, взагалі не була пристебнута ременем безпеки, не говорячи вже про відсутність спеціального засобу, який би дозволив пристебнути дитину.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання у відсутність учасників справи без технічного фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи, оглянувши відеозапис з боді камери поліцейського,оцінюючи зібрані та надані докази в їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, дійшов такого висновку.
Судом установлено, що 26 грудня 2019 року інспектором роти № 1 батальйону УПП у Вінницькій області ДППБігун В.П. було зупинено автомобіль RENAULT KANGO д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та винесено відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 10 ст. 121 КУпАП, а саме: за те, що ОСОБА_1 26 грудня 2019 року о 08 год 57 хв перевозив дитину 5 років без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ремнів безпеки, чим порушив п. 21.11 «б» ПДР України, яким забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 145 см або тих, що не досягли 12-річного віку, - у транспортних засобах, обладнаних ремнями безпеки, без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ремнів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на передньому сидінні легкового автомобіля - без використання зазначених спеціальних засобів; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда.
ОСОБА_1 звернувся до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з письмовою заявою щодо можливих неправомірних дій працівників управління патрульної поліції у Вінницькій області, на яку отримав лист-відповідь за вих. № К-03/41/21/02-2020 від 09.01.2020, в якому зазначено, в тому числі, що: «В ході всебічної перевірки фактів і обставин події, що відбулась … постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1905375 від 26.12.2019 залишено без змін, а скаргу без задоволення», що підтверджується ксерокопією цього листа (а.с. 11).
На спростування оскаржуваної постанови позивачем ОСОБА_1 в позові зазначено, що Правил дорожнього руху він не порушував, дитина була пристебнута за допомогою бустеру (засобу, що дає змогу пристебнути дитину за допомогою ремнів безпеки), але син, якого він віз в той день у дитячий садок, під час його спілкування з інспектором поліції, самостійно відстебнувся.
Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено,що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно зі статтею 31 Закону України «Про дорожній рух» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності зі статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Частиною 10 статті 121 КУпАП визначена адміністративна відповідальність за порушення правил перевезення дітей, яка тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог п. 21.11 «б» ПДРУкраїни забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 145 см або тих, що не досягли 12-річного віку, - у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки, без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на передньому сидінні легкового автомобіля - без використання зазначених спеціальних засобів; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда.
Позивачем ОСОБА_1 в позовній заяві та письмових поясненнях зазначено, що його син був пристебнутий за допомогою бустера, однак під час його спілкування з інспектором він самостійно відстебнувся.
З оглянутого судом відеозапису з боді камери поліцейськогоне вбачається відсутність у автомобілі позивача будь-яких спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, оскільки дитина знаходилась на задньому сидінні автомобіля, де, за словами позивача, було встановлено бустер, який також застосовується як засіб, що дає змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, однак під час тривалої розмови з інспекторами поліції, що вбачається з відеозапису, дитина могла самостійно відстебнутися.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що також визначено ст. 251 КУпАП України.
Статтею 40 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина 2 статті 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає що спірна постанова прийнята відповідачем не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю, так як в судовому засіданні повно і всебічно з'ясовано обставини справи, доказів правомірності винесеного рішення інспектором поліції у письмовому відзиві представником відповідачів не зазначено та до нього таких доказів не долучено.
Керуючись ст.ст. 31, 40 Закону України «Про дорожній рух», ст.ст. 23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 22, 55, 62 Конституції України, ст.ст. 9, 23, 38, 126 ч. 1, 251 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 194, 229, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 1-ї роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Бігун Вікторії Петрівни, Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову інспектора роти № 1 батальйону УПП у Вінницькій області ДППБігун В.П. від 26 грудня 2019 року серії ЕАК № 1905375 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП, - скасувати.
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП КУпАП, - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: інспектор 1-ї роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Бігун Вікторія Петрівна, адреса місця служби: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24.
Відповідач: Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, адреса місця знаходження: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24.
СУДДЯ Ю.Ф.Карпінська