Справа № 128/1542/19
Іменем України
28 лютого 2020 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Бондаренко О.І.
секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, що заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 10.10.2014 року вирішено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі по 500 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 12.08.2014 року до досягнення дітьми повноліття, з індексацією цієї суми відповідно до закону.
З часу ухвалення рішення, на сьогоднішній час, змінились ряд обставин, які впливають на розмір забезпечення спільних з відповідачем дітей та потребують збільшення розміру аліментів; встановлена рішенням суду сума аліментів на даний час є недостатньою для їх утримання; наразі діти потребують значно більших матеріальних коштів, оскільки з віком зростають як їхні потреби в навчанні, харчуванні, розвитку, оздоровленні та іншому, так і вартість необхідних для них послуг і товарів.
В той же час, за минулий 2018 рік, позивач має дохід в розмірі 32380 грн., що становить близько 2698 грн. щомісяця. Враховуючи також несвоєчасну сплату відповідачем аліментів, на даний час позивач з доньками перебуває на обліку, як малозабезпечена сім'я в УПСЗН Вінницької РДА та отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям.
Також, на даний час відбулися суттєві зміни в законодавстві, яке регулює розмір стягуваних на утримання дітей аліментів.
Таким чином, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, вважає необхідним збільшити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на утримання дітей, а тому звертається до суду з позовом, в якому просить змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на підставі заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10.10.2014 року, на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі по 500 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 12.08.2014 року до досягнення дітьми повноліття, з індексацією цієї суми відповідно до закону; стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 2500 грн. 00 коп. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення повноліття дітей, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили; припинити стягнення аліментів з відповідача відповідно до заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10.10.2014 року (за умови його виконання) та стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн.
В судове засідання 28.02.2020 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кобзіна А.С. не з'явилася, надала суду заяву, в якій просить справу розглянути в її відсутність; будучи присутньою в попередніх судових засіданнях позовні вимоги позивача підтримала, мотивуючи їх обставинами, викладеними в позовній заяві, просила позов задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кучерява І.П. в судове засідання 28.02.2020 року не з'явилися, надала суду заяву, в якій просить справу розглянути в її відсутність та у відсутність відповідача ОСОБА_5 ; будучи присутньою в попередніх судових засіданнях позов визнала частково, а саме: не заперечувала щодо стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей щомісячно в твердій грошовій сумі по 1250 грн. на кожну дитину, до досягнення ними повноліття з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву позивача.
Так, згідно наданого відзиву, відповідач сплачує аліменти на кожну доньку у розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що становить 2118 грн., а не 500 грн., як стверджує позивач. На сьогоднішній день відповідач перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , в якому народилося троє дітей і сім'я являється багатодітною. Відповідач постійно спілкується із доньками від попереднього шлюбу, ніколи не відмовлявся від їх матеріального утримання; з часу розлучення з позивачем, крім сплати аліментів, постійно купував та купує для них одяг, взуття та інші речі. На даний час відповідач являється ФОП, здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування зі сплатою 5% єдиного податку від загальної суми доходу; рухомого та нерухомого майна не має. Крім того, за два місця до написання вказаної позовної заяви заборгованість відповідача по сплаті аліментів становила 8711 грн, яку він 26.04.209 року сплатив позивачу на картковий рахунок та додатково ще 4060 грн., тобто на час подання позову заборгованості зі сплати аліментів не було, а навпаки, була переплата. За наведених обставин позивач переконаний, що в даній справі стягнення аліментів у розмірі 2500 грн. разом на обох неповнолітніх дітей, по 1250 грн. на кожну дитину щомісяця, не порушуватиме прав обох сторін та є розумним розміром, виходячи із фактичних обставин.
Крім того, 20.12.2019 року представником відповідача надано суду заяву, в якій представник зазначила, що на переконання відповідача, відсутні правові підстави для стягнення заявлених витрат на професійну правничу допомогу, в зв'язку з відсутністю документального підтвердження їх понесення, оскільки надані стороною позивача акти, розрахунки не підтверджують факт понесення витрат, а належними та допустимими доказами, в даному випадку, мають бути квитанція, чек, виписка, тощо.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Як встановлено по справі, на підставі заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10.10.2014 року з відповідача на користь позивача на утримання доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стягуються аліменти в твердій грошовій сумі по 500 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 12.08.2014 року до досягнення дітьми повноліття, з індексацією цієї суми відповідно до закону (а.с. 5).
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно довідки Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 775 від 05.03.2019 року позивач разом з дітьми: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).
Позивач ОСОБА_1 , як ФОП, перебуває на податковому обліку у Вінницькій ДПІ Вінницького ГУДФС у Вінницькій області з 10.05.2017 року та за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року її дохід склав 32380 ,00 грн. (а.с.11).
Також, позивач ОСОБА_1 01.03.2019 року по 31.08.2019 року отримувала соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям (а.с.12).
З 06.03.2017 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрований як ФОП (а.с. 13 - 15).
Відповідач ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів, зокрема, січень - грудень 2014 року - 4129 грн, станом на 01.01.2015 року - 16129 грн., станом на 01.01.2016 року - 28129 грн., станом на 01.01.2017 року - 40129 грн., станом на 01.01.2018 року - 52129 грн., станом на 01.01.2019 року - 55129 грн. (а.с. 16 - 18).
Станом на 25.04.2019 року заборгованість відповідача по сплаті аліментів становить 8711 грн. (а.с.52).
26.04.2019 року відповідачем сплачено на картковий рахунок позивача сплачено 8720 грн., 05.06.2019 року - 4060 грн., а 23.07.2019 року - 2118 грн. (а.с. 49 - 51).
Відповідач ОСОБА_2 10.06.2016 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 (а.с. 61).
В даному шлюбі народилося троє дітей (а.с. 58 - 60); дружина відповідача - ОСОБА_6 на даний час перебуває у відпустці по догляду за дітьми до досягнення ними 3-х років (а.с. 53); сім'я являється багатодітною та має паво на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей (а.с. 57).
Рухомого чи нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано (а.с. 54 - 56).
Відповідач ОСОБА_2 з 01.01.2019 року по 30.06.2019 року здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування та був платником 2 групи єдиного податку, сума доходу за вказаний період - 156863,75 грн. (а.с. 81 - 98).
Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття .
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовими рішеннями або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Положення ст.192 Сімейного кодексу України регулює зміну розміру аліментів, тобто їх зменшення або збільшення.
У частині 1 ст. 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Відповідно до п.п.17, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другу 182 СК України викладено в наступній редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Суд при розгляді вимог позивачки про збільшення розміру аліментів враховує те, що після ухвалення попереднього рішення суду про стягнення аліментів змінився визначений положеннями СК України мінімальний розмір аліментів, відтак попередньо визначений судом розмір аліментів цим вимогам вочевидь не відповідає, в тому числі майнове становище відповідача змінилося, він з 2017 року зареєстрований як ФОП, його доходи змінилися у порівнянні із тими, які були враховані при ухваленні рішення про стягнення аліментів, а тому за вказаних підстав аліменти підлягають збільшенню.
З огляду на викладене, враховуючи наявність у відповідача на утриманні ще трьох малолітніх дітей та дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дітьми; той факт, що сума аліментів, яка сплачуться відповідачем на утримання доньок є недостатньою для задоволення потреб дітей, судом визнається необхідним та достатнім збільшення аліментів, що присуджені з відповідача на користь позивача, в розмірі 1500 грн. на кожну дитину, щомісячно, з індексацією цієї суми відповідно до закону, і на думку суду саме такий розмір аліментів відповідатиме обставинам справи.
Згідно п.23 Постанови Пленуму ВСУ від 15травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач при пред'явленні вказаного позову до суду звільнена від сплати судового збору, суд вважає, що судовий збір має бути компенсований за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Визначаючись щодо стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.
На підтвердження судових витрат позивача за надання професійної правничої допомоги до матеріалів справи надано: додаток про надання правової допомоги від 26.06.2019 року (а.с.100), розрахунок оплати виконаних робіт відповідно до договору від 26.06.2019 року (а.с. 101), акт виконаних робіт від 18.09.2019 року (а.с. 102), прибутковий касовий ордер № 1809/19 від 18.09.2019 року про сплату адвокату Кобзіній А.С. 3500 грн. (а.с. 103).
Відповідно до ч. ч. 1- 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат - в даному випадку витрат на професійну правничу допомогу - є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат. Дані розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів. За відсутністю таких доказів, сторона має право подати їх до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення, за умови наявності відповідної заяви, яка зроблена стороною до закінчення судових дебатів.
Наданий суду прибутковий касовий ордер № 1809/19 від 18.09.2019 року про сплату адвокату Кобзіній А.С. 3500 грн. є фінансовим документом в розумінні ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Так, розрахунковий документ - документ встановленої форм та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Згідно з п. 6 ст. 9 цього Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій.
Отже, виходячи з вказаних норм Закону розрахунковим документом за надані послуги може бути розрахункова квитанція заповнена вручну, проте цей документ має бути встановленої форми та змісту.
Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 затверджено Положення про форму і зміст розрахункових документів, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 року за № 220/28350. Установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (п.3). Серед вимог до розрахункової квитанції, що визначені розділом ІV цього Положення, міститься вимога про зазначення серії (чотири літери) та номеру (шість цифр), нанесені при виготовленні бланка квитанції.
Вказана вимога при видачі прибуткового касового ордеру № 1809/19 від 18.09.2019 року про сплату адвокату Кобзіній А.С. 3500 грн. за надання професійної правничої допомоги була додержана, а тому такий документ прийматимється як розрахунковий,.
Однак, в зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог позивача, витрати на правову допомогу підлягають частковому задоволенню, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог позивача, в розмірі 1500 грн.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 180, 192 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 76, 133, 141, 212, 247, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 - задоволити частково.
Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , на підставі заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10.10.2014 року, на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі по 500 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 12.08.2014 року до досягнення дітьми повноліття, з індексацією цієї суми відповідно до закону.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 1500 грн. 00 коп. на кожну дитину щомісячно, з індексацією цієї суми відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10.10.2014 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 1500 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду.
Судові витрати по сплаті судового збору компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення суду складено 04.03.2020 року.
Суддя О.І. Бондаренко