Іменем України
02 березня 2020 року
Київ
справа №821/1762/17
адміністративне провадження №К/9901/50907/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Потапчука В.О., суддів Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І. від 27 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, Управління), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №37608-13 від 30 червня 2017 року, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25000 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав, що належний йому на праві власності автомобіль не підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки об'єм циліндрів двигуна транспортного засобу є меншим ніж 3000 куб. см; крім того, стверджував, що податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання в порушення приписів підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу направлено на поштову адресу позивача лише в вересні 2017 року.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року позов задоволено; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень ПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20 грудня 2016 року №1791-VIII (далі - Закон №1791-VIII) щодо оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2018 року, а тому обов'язок його сплати у позивача відсутній. Також зазначив, що оскаржене податкове повідомлення - рішення направлено позивачу з порушенням строків, встановлених підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України, що, за висновком суду, додатково свідчить про протиправність такого рішення.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд зазначив, що згідно пункту 4 Прикінцевих перехідних положень Закону №1791-VIII в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України, а тому обставина внесення останніх змін до Положення про транспортний податок рішенням Херсонської міської ради від 28 квітня 2016 року №163 не перешкоджає застосуванню цього Положення контролюючим органом при визначенні податкового зобов'язання з транспортного податку за 2017 рік. За висновком суду, вартість належного позивачу транспортного засобу є більшою за 375 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому такий автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році згідно положень статті 267 ПК України, у зв'язку з чим нарахування ОСОБА_1 відповідної суми грошового зобов'язання здійснено за наявності відповідних підстав; несвоєчасне ж направлення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не впливає на правомірність останнього, тому підстави для визнання його протиправним і скасування відсутні.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ним норм матеріального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість позиції суду апеляційної інстанції та по суті зазначив, що належний йому транспортний засіб не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році у розумінні положень статті 267 ПК України, адже станом на 01 січня 2017 року такий був відсутній у переліку легкових автомобілів, розміщеному на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.
Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки Volkswagen моделі Touareg з об'ємом двигуна 2967 куб. см, 2016 року випуску, дизель, дата первинної реєстрації 24 березня 2016 року (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 ).
Відповідачем 30 червня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №37608-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 25000,00 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд дійшов висновку про таке.
01 січня 2017 року набрали чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII (далі - Закон №1797-VIII) та Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20 грудня 2016 року №1791-VIII (далі - Закон №1791-VIII), якими, зокрема, внесені зміни до статті 267 ПК України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Водночас пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1791-VIII установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону України №1791-VIII, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 цього Кодексу.
Рішенням Херсонської міської ради від 28 квітня 2016 року №163 «Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 20 лютого 2015 року №1706 «Про встановлення ставки транспортного податку» було затверджено ставку з транспортного податку на території Херсона.
Згідно підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 ПК України).
За змістом положень абзацу 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Станом на 01 січня 2017 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3200 грн (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік»), а тому 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2017 року складали 1200000 грн.
Таким чином об'єктом оподаткування у 2017 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 грн та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального (абзац 3 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 року №428), (далі - Методика), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
У відповідності до пункту 2 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576).
Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).
Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).
Як визначено пунктом 14 Методики, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального.
За змістом попереднього пункту вказаної Методики у разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.
Зміст наведених положень у їх системному зв'язку свідчить про те, що для визнання об'єкту оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється виключно Мінекономрозвитку.
Перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.
У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції виходив з того, що належний позивачу транспортний засіб марки Volkswagen моделі Touareg з об'ємом двигуна 2967 куб. см, 2016 року випуску, тип пального - дизель є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році згідно положень статті 267 ПК України й нарахування суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб здійснено відповідно Закону.
Разом з тим, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку (а.с. 21), здійсненого відповідачем на офіційному сайті Мінекономрозвитку України, середньоринкова вартість належного позивачу автомобіля у 2017 році була менше суми 1200000 грн. та становила 1100805,75 грн. Проте ця обставина залишена поза увагою суду апеляційної інстанції при наданні правової оцінки обґрунтованості віднесення автомобіля ОСОБА_1 до об'єкта оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України.
Такі недоліки є перешкодою для формулювання касаційним судом правового висновку по суті заявлених позовних вимог. Їх усунення можливе лише у разі повторного перегляду судового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Пунктом другим частини першої статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Враховуючи, що в силу вимог процесуального закону допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, рішення апеляційного суду на підставі статті 353 КАС України підлягає скасуванню, а справа - направленню до цього суду на новий розгляд.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду