03 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 908/2648/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Лисенка В.О. ,
відповідача - концерну "Міські теплові мережі" - Саржинської О.А.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)
на рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2019 та
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2019
зі справи № 908/2648/18
за позовом Компанії
до концерну "Міські теплові мережі" (далі - Концерн)
про стягнення 69 889 758,65 грн.
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про стягнення з Концерну таких сум: 26 970 971,67 грн. пені, 9 366 929,99 грн. - 3% річних, 33 551 856,99 грн. "інфляційних втрат".
2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 11.10.2016 № 5182/1617-ТЕ-13 (далі - Договір) у частині своєчасної оплати за отриманий природний газ.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.04.2019: позов задоволено частково; стягнуто з Концерну на користь Компанії 15 000 000 грн. пені, 9 366 929,99 грн. - 3% річних, 33 551 856,99 грн. "інфляційних втрат", 616 700 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених Договором, є доведеним, тому позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та "інфляційних витрат" є обґрунтованими. Місцевим господарським судом частково задоволено клопотання відповідача про зменшення суми пені до 15 000 000 грн. з посиланням на наявність підстав, визначених статтею 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2019: змінено рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2019 у частині стягнення сум пені, 3% річних, "інфляційних втрат" та розподілу судових витрат; викладено частину другу резолютивної частини зазначеного рішення в такій редакції: "Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" (м. Запоріжжя, бул. Гвардійський,137, код ЄДРПОУ 32121458) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул.Б. Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню - 2 155 931,70 грн (два мільйони сто п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот трицять одну грн 70 коп), 3% річних - 336 884,58 грн (триста тридцять шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири грн 58 коп), інфляційні втрати - 1 644 923,23 грн (один мільйон шістсот сорок чотири тисячі дев'ятсот двадцять три грн 23 коп), витрати по сплаті судового збору - 62 066,10 грн (шістдесят дві тисячі шістдесят шість грн 10 коп), про що видати наказ"; у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін; здійснено розподіл судових витрат зі справи; відмовлено в задоволенні клопотань Концерну щодо зменшення пені на 99,9% та розстрочення сплати сум пені, "інфляції" та річних на дванадцять місяців.
6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, в сумі пені 2 155 931, 70 грн., 3% річних у сумі 336 884, 58 грн. та "інфляційних втрат" у сумі 1 644 923, 23 грн., оскільки, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства. Сторони, підписавши спільні протокольні рішення, договори про організацію взаєморозрахунків, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків. Таким чином, для нарахування пені на підставі пункту 8.2 Договору, 3% річних та "інфляційних втрат" на підставі статті 625 ЦК України необхідно, щоб відповідач здійснив оплату поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями. Суд апеляційної інстанції відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення суми пені через відсутність підстав для такого зменшення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Компанія у касаційній скарзі зазначає, що вона не погоджується з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови в стягненні 65 752 019, 14 грн., вважає, що рішення і постанова в цій частині прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та просить: скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні 65 752 019, 14 грн.; прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 65 752 019, 14 грн.; відшкодувати за рахунок відповідача понесені Компанією судові витрати.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. Умовами Договору сторони погодили, що укладення спільних протокольних рішень та договорів про організацію взаєморозрахунків в будь-якому випадку не змінює строків, порядку розрахунків, а внесення змін до спірного Договору має відбуватися лише шляхом укладення окремої додаткової угоди. Тому посилання апеляційного господарського суду на укладення низки спільних протокольних рішень та договору про організацію взаєморозрахунків як підставу для зміни порядку та строку розрахунків є такими, що суперечать умовам Договору, принципу обов'язковості виконання договірних зобов'язань.
9. При укладенні спільних протокольних рішень, при перерахуванні коштів позивачу не зазначається конкретний місяць постачання природного газу, на погашення заборгованості якого спрямовуються кошти. Відтак при зарахуванні коштів має застосовуватися пункт 6.2 Договору та призначення платежу як волевиявлення платника, тобто кошти зараховуються та відносяться у відповідний місяць (в межах відповідного року) в порядку їх надходження на рахунок. Припущення суду щодо зарахування коштів у місяць, в якому було складено спільне протокольне рішення, не ґрунтується на жодних правових нормах.
10. Умовами Договору в частині оплати не передбачено жодних відсилань щодо перерахування субвенцій. Тобто перерахування коштів державою є відносинами виключно між нею та відповідачем та не мають жодним чином впливати на договірні відносини сторін.
Доводи іншого учасника справи
11. За приписами частини першої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції.
У даному разі ухвалою Верховного Суду від 07.02.2020 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 24.02.2020. Проте Концерном відзив на касаційну скаргу подано лише 28.02.2020, тобто поза межами зазначеного строку. Водночас положеннями ГПК України, встановлено, що:
- у суді касаційної інстанції касаційна скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції (стаття 301);
- у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина дев'ята статті 165).
Оскільки відповідачем не подано відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк та не зазначено й не обґрунтовано поважних причин пропуску цього строку, Верховний Суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відповідно до умов укладеного публічним акціонерним товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (у подальшому перейменовано в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України; постачальник) та Концерном (споживач) Договору:
- постачальник зобов'язується передати споживачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1);
- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2);
- постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року природний газ обсягом до 240770 тис. куб. метрів, у тому числі зазначені обсяги за місяцями (пункт 2.1);
- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 договору укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (пункт 6.1);
- у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (пункт 8.2);
- сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов'язку оплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором (пункт 8.3);
- усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 11.5, 11.6 Договору. Будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не можуть бути використані для внесення змін до цього Договору та можуть бути застосовані до відносин за цим Договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору (пункт 11.3).
13. Сторонами були укладені додаткові угоди до Договору, зокрема, відповідно до додаткової угоди від 31.03.2017 №2 було продовжено строк постачання газу з квітня по вересень 2017, строк дії договору - до 30 вересня 2017 року, змінено ціну на газ та змінено розмір пені - до 16,4%.
14. На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 519 345 031,17 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу.
15. Відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ таким чином:
- суму 904 705 795,44 грн. відповідач оплатив через розподільчі рахунки відповідно до Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 шляхом щомісячної сплати;
- суму 47 908 594 грн. - за рахунок коштів, отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" на підставі Договору про організацію взаєморозрахунків від 08.11.2017 №95/332-в. Оплата здійснена 16.11.2017 згідно з платіжним дорученням від 13.11.2017 №14, призначення платежу - за природний газ 2017;
- суму 507 026 412,37 грн. - за рахунок коштів, отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" на підставі спільних протокольних рішень: від 19.01.2017 №367 на суму 166 123 894,26 грн., фактично оплачено 27.01.2017; від 19.01.2017 №368 на суму 239 095,50 грн., фактично оплачено 27.01.2017; від 20.02.2017 №1214 на суму 948 713,46 грн., фактично оплачено 28.02.2017; від 20.02.2017 №1215 на суму 120 908 361,66 грн., фактично оплачено 22.08.2017; від 20.02.2017 №1216 на суму 159 081,86 грн., фактично оплачено 28.02.2017; від 20.02.2017 №1217 на суму 33 968,50 грн., фактично оплачено 28.02.2017 (призначення платежу - за природний газ, спожитий у 2016 році, Договір постачання природного газу №5182/1617-ТЕ-13 від 11.10.2016, всього сумма 288 413 115,37 грн.); від 20.03.2017 №1811 на суму 62586637,15 грн., фактично оплачено 14.09.2017; від 20.03.2017 №1812 на суму 66 974 038,53 грн., фактично оплачено 05.10.2017; від 20.03.2017 №1813 на суму 934 585,07 грн., фактично оплачено 22.08.2017; від 20.03.2017 №1814 на суму 842 540,70 грн., фактично оплачено 22.08.2017; від 20.03.2017 №1815 на суму 626 117,42 грн., фактично оплачено 22.08.2017; від 20.03.2017 №1816 на суму 151 297,65 грн., фактично оплачено 31.05.2017; від 20.03.2017 №1817 на суму 31 386,05 грн, фактично оплачено 31.05.2017; від 20.04.2017 №2293 на суму 86 463 694,46 грн, фактично оплачено 21.12.2017 (призначення платежу - за природний газ, спожитий у 2017 році, договір постачання природного газу від 11.10.2016 №5182/1617-ТЕ-13, загальна сума 218 610 297 грн.);
- суму 59 704 229,36 грн. за рахунок коштів, отриманих відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету". Оплата здійснена згідно з платіжним дорученням від 01.02.2018 №2, призначення платежу - за природний газ 2017 року.
16. Посилаючись на порушення умов Договору щодо строків оплати спожитого газу, позивач звернувся з позовом у даній справі і просив стягнути 26 970 971,67 грн. пені, 9 366 929,99 грн. - 3% річних, 33 551 856,99 грн. "інфляційних втрат".
17. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених Договором, є доведеним і вимоги про стягнення 3% річних, "інфляційних втрат" та пені є обґрунтованими, а розрахунки позивачем сум згаданих вимог здійснено вірно. Врахувавши, що більша частина вартості придбаного відповідачем природного газу мала бути компенсована за рахунок відшкодування державою сум пільг та субсидій, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави, співрозмірність заявленої суми пені до суми простроченої заборгованості, ступінь вини відповідача та взявши до уваги період заборгованості, суд першої інстанції частково задовольнив клопотання відповідача про зменшення пені та зменшив її суму до 15 000 000 грн.
18. Змінюючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення сум пені, 3% річних та "інфляційних витрат", суд апеляційної інстанції зазначив, що, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства. Сторони, підписавши спільні протокольні рішення, договори про організацію взаєморозрахунків, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків. Таким чином, для нарахування пені на підставі пункту 8.2 Договору, 3% річних та "інфляційних втрат" на підставі статті 625 ЦК України необхідно, щоб відповідач здійснив оплату поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями. Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та "інфляційних втрат", суд апеляційної інстанції встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 2 155 931, 70 грн., 336 884, 58 грн. - 3% річних та 1 644 923, 23 грн. "інфляційних витрат". Розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені на 99,9 %, суд апеляційної інстанції відмовив у його задоволенні, зазначивши при цьому, що: здійснивши обґрунтовану перевірку розрахунку позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про його невідповідність фактичним обставинам та задовольняє позовні вимоги частково, у зазначених сумах. При цьому такі суми не є надмірно великими порівняно із простроченими сумами оплати, а тому відсутні підстави для зменшення розміру пені.
19. ЦК України:
стаття 509:
- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;
стаття 526:
- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
стаття 610:
- порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);
пункт 3 частини першої статті 611:
- у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки;
стаття 625:
- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;
частина перша статті 627:
- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;
20. Господарський кодекс України:
стаття 7:
- відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами;
стаття 12:
- держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності (частина перша);
- основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів;
надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій (частина друга);
- умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів (частина третя).
21. Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
пункт 1:
- цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція);
пункт 7:
- для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб'єктами підприємницької діяльності. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п'яти робочих днів. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг). Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку.
22. Порядок та умови надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332:
- ці Порядок та умови визначають механізм надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція). Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (пункт 1);
- підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору. Кількість сторін зазначеного договору є необмеженою та визначається такою кількістю надавачів послуг та інших учасників розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), виконання договору якими забезпечить погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом і надходження до державного бюджету коштів у повному обсязі. Учасниками розрахунків є: територіальні органи Казначейства; структурні підрозділи з питань фінансів обласних, районних, Київської міської, районних у м. Києві держадміністрацій або структурні підрозділи з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад, що утворилися згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (далі - місцеві фінансові органи); надавачі послуг та їх правонаступники; суб'єкти господарювання, що здійснюють відведення та очищення стічних вод; газодобувні підприємства, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її філії, дочірні підприємства і компанії; суб'єкти господарювання, що здійснюють транспортування, постачання та розподіл природного газу; підприємства, що здійснюють передачу та постачання електричної енергії (далі - енергопостачальники); державне підприємство "Енергоринок"; державне підприємство "НЕК "Укренерго"; енергогенеруючі компанії; суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання та/або споживання вугільної продукції; державне підприємство "Вугілля України"; державне підприємство "Держвуглепостач"; угледобувні підприємства. Учасниками розрахунків можуть бути суб'єкти господарювання незалежно від форми власності. Взаєморозрахунки можуть бути проведені між надавачами послуг. Із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками, газодобувними або вугледобувними підприємствами проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (пункт 3).
23. Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 04.03.2002 №256 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
- цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету (пункт 1);
- фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (пункт 2);
- головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (пункт 3).
24. Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217:
- цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки (пункт 1);
- усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв'язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві (пункт 8);
- уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (пункт 9);
- уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій. Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку (пункт 13).
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
25. Аналіз змісту нормативних актів, наведених у пунктах 21 - 24 цієї постанови вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.
Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти.
Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 31.05.2019 зі справи №924/296/18.
26. Тобто відповідач не міг вплинути на процес здійснення розрахунків, зважаючи на вимоги чинного законодавства України, у тому числі враховуючи і попередньо затверджений алгоритм розподілу коштів і порядок вчинення дій за спільними протокольними рішеннями, оскільки в даному випадку оплата за отриманий природний газ залежить від своєчасності вчинення дій всіх суб'єктів спільних протокольних рішень.
27. Таким чином, суд апеляційної інстанції, здійснивши обґрунтовану перевірку розрахунку позивача (в тому числі з урахуванням підзаконних нормативних актів наведених у пунктах 21-24 цієї постанови), дійшов висновку про його невідповідність обставинам страви, вказавши при цьому, що, підписавши спільні протокольні рішення, договори про організацію взаєморозрахунків, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (відмінний від того, що був передбачений у Договорі) порядок розрахунків, та встановив, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 155 931, 70 грн. пені, 336 844, 58 грн. - 3 % річних та 1 644 923, 23 грн. "інфляційних втрат", а в решті позовних вимог слід відмовити.
28. Доводи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Аргументи касаційної скарги, наведені у пункті 8 цієї постанови, не приймаються судом касаційної інстанції, оскільки наявність відповідних положень Договору не позбавляла сторони Договору права за взаємною згодою змінювати в подальшому строки та умови розрахунків, що сторони й зробили, підписавши спільні протокольні рішення та договір про організацію взаємних розрахунків.
29. Доводи, наведені у пункті 9 цієї постанови, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки ці доводи стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судом апеляційної інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, спростовуються наведеним в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, і їх перевірка знаходиться поза межами розгляду справи судом касаційної інстанції, визначеними у статті 300 ГПК України.
30. Верховним Судом також не приймаються твердження скаржника, наведені в пункті 10 даної постанови, оскільки, як вже було зазначено, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.
31. Посилання Компанії у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду в інших справах, правовим висновкам у яких, на думку скаржника, не відповідають висновки апеляційного суду, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки у зазначених справах суди дійшли різних висновків щодо задоволення заявлених позовних вимог за різних встановлених судами фактичних обставин і, в залежності від встановленого, по-різному обґрунтували свої висновки.
32. Що ж до прохання скаржника скасувати рішення місцевого господарського суду, Верховний Суд відзначає, що таке прохання є недоречним з огляду на зміну судом апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду з підстав, наведених у цій постанові, та відмову в задоволенні клопотання Концерну про зменшення пені на 99,9%.
33. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
34. Звертаючись з касаційною скаргою, Компанія не спростувала висновків суду апеляційної інстанції та не довела неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого ним судового рішення.
35. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Компанії залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що прийнята без порушення (неправильного застосування) норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати
36. Понесені Компанією у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
Касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі № 908/2648/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов