Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" березня 2020 р. Справа № 922/620/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Палій Олег Віталійович
до Фізична особа-підприємець Палій Олег Віталійович
про визнання банкрутом
Фізична особа-підприємець Палій Олег Віталійович, смт. Комсомольське звернувся до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, посилаючись на те, що у нього утворилась заборгованість перед кредиторами на загальну суму 314959,52 грн, яку він неспроможний задовольнити, в зв'язку з відсутністю погашення кредиторських вимог. Також в своїй заяві просить суд задовольнити клопотання про звільнення від сплати судового збору та клопотання про звільнення від авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Разом з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність надав суду клопотання про звільнення від сплати судового збору та клопотання про звільнення від сплати авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Розглянувши матеріали заяви фізичної особи-підприємця Палій О.В., суд встановив, що заявником не надано докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень та проект плану реструктуризації боргів.
Проаналізувавши приписи чинного законодавства України, дослідивши обставини, на які посилається ФОП Палій О.В. в своєму клопотанні про звільнення від сплати авансового внеску на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність вказаного клопотання.
Преамбула Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) визначає, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Тобто, метою Кодексу є саме відновлення платоспроможності фізичної особи, яка розпочинається з процедури реструктуризації боргів боржника.
Таким чином, при відкритті провадження у справі про неплатоспроможність суд одночасно з відкриттям вводить процедуру реструктуризації боргів боржника та призначає керуючого реструктуризацією.
Відповідно до частини 1 статті 12 Кодексу, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідне положення зазначається також і в ст. 30 Кодексу, яка імперативно встановлює, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб'єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.
Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство визначено положеннями статті 30 Кодексу.
Згідно преамбули Закону України "Про судовий збір", цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за певних умов.
Разом з тим, винагорода керуючого реструктуризацією не є об'єктом, який підпадає під дію Закону України "Про судовий збір", а отже суд не може звільнити заявника від її сплати.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (заяв); оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У даному випадку, необхідність сплати авансового внеску на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено Кодексом України з процедур банкрутства і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ФОП Палій О.В. про звільнення від сплати авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризації.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Частина 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства містить вимоги щодо додатків до заяви про відкриття провадження у справі. Згідно ч. 4 ст. 116 цього Кодексу разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризаії боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Норма цієї статті кореспондується з вимогами ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства (План реструктуризації боргів), яка визначає, що план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.
Частиною 2 ст. 124 Кодексу передбачені вимоги до плану реструктуризації із визначенням що саме повинен містити такий план реструктуризації боргів боржника.
Зокрема, зазначеною статтею Кодексу передбачено, що у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника (п. 1 ч. 2 ст. 124); інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів (п. 4 ч. 2 ст. 124); вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів (п. 6 ч. 2 ст. 124); розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні (п. 7 ч. 2 ст. 124), тощо.
Як встановлено судом, заявником взагалі не надано проект плану реструктуризації боргів Палій О.В.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Згідно з ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення заяви фізичної особи-підприємця Палій О.В. без руху.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 30, 37, 116, 124 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні клопотання заявника про звільнення від сплати авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризації - відмовити.
Заяву фізичної особи-підприємця Палій О.В. про відкриття провадження у справі про неплатоспромжність - залишити без руху.
Роз'яснити заявнику необхідність усунення вказаних недоліків в строк не пізніше десяти днів з дня вручення цієї ухвали суду.
Попередити заявника, що у разі не усунення недоліків клопотання у строк, встановлений судом, клопотання (заява) вважається неподаним і повертається особі, що звернулася із клопотанням.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Ухвала підписана 04.03.2020.
Суддя Міньковський С.В.