Іменем України
04 березня 2020 року
м. Київ
справа №813/2071/17
адміністративне провадження №К/9901/65489/18, № К/9901/65489/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 (колегія у складі суддів Качмара В.Я., Гінди О.М., Курильця А.Р.)
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 (колегія у складі суддів Грень Н.М., Сакалоша В.М., Ланкевича А.З.) та
постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018
у справі № 813/2071/17
за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2
до Міністерства оборони України,
третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2017 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та скасувати пункт 54 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №41 від 21.04.2017 (далі - Рішення);
- зобов'язати відповідача призначити та провести позивачам виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, що становить 800 000 грн;
- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 280 000 грн на відшкодування завданої їм моральної шкоди.
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п.4 Рішення. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та провести виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Стягнуто з Міністерства оборони України на користь позивачів грошові кошти в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. на відшкодування завданої їм моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено
3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 в частині зобов'язання Міністерства оборони України провести виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову у цій частині відмовлено. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 залишено без змін.
4. Ухвалою Верховного Суду від 02.11.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018.
5. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018.
6. У касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
7. Міністерство оборони України у касаційній скарзі із посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині задоволення позовних вимог.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сержант ОСОБА_3 проходив службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 (далі - Військова частина) на посаді командира бойової машини - командира відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону.
9. Згідно з витягом з наказу Командира Військової частини (по стройовій частині) від 09.11.2016 №270 сержанта ОСОБА_3 , командира бойової машини - командира відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону, який загинув 16.09.2016 в результаті гострої крововтрати, відкритої рани шиї з ушкодженням органів шиї, внаслідок пострілу з великокаліберної вогнепальної зброї, виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
10. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи від 17.09.2016 №136/2016, смерть ОСОБА_3 настала по дорозі в лікарню, причиною смерті визначено ушкодження внаслідок пострілу з великокаліберної вогнепальної зброї, намір не визначено.
11. За висновком експерта Яворівського відділення Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 21.10.2016 №136/2016 встановлено, що при судово-токсикологічній експертизі крові трупа ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у кількості 2,87 проміле. При судово-токсикологічній експертизі внутрішніх органів (шлунка, печінки, нирки) з трупа військовослужбовця виявлено амфетамін та етиловий спирт.
12. Наказом «Про результати проведення службового розслідування по факту загибелі сержанта ОСОБА_3 » від 29.09.2016 №2828 та Актом спеціального розслідування від цієї ж дати зафіксовано, що факт смерті ОСОБА_3 є встановленим. Смерть «так», пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
13. Зі змісту Наказу №2828 та Акта видно, що 16.09.2018 близько 21:00 на території Яворівського полігону - Міжнародного центру миротворчості та безпеки, що знаходиться за адресою: с. Вербляни, Яворівського р-ну, Львівської області (далі - Полігон) проводились навчання військовослужбовців. З пояснень майора ОСОБА_4 та інших військовослужбовців, які брали участь у навчаннях, стало відомо, що майор, будучи керівником стрільби на ділянці №5 Полігону, о 21:00 год розпочав заїзд з бойовою стрільбою та під час руху помітив, що на третьому напрямку в бойової машини піхоти (далі - БМП) не горить «башенний ліхтар червоного кольору, що вказує на напрямок гармати відносно напрямку руху бойової машини вночі». ОСОБА_4 одразу подав команду «стій», що вважається як припинити стрільбу та зупинитись. Після команди почув постріл, та підбіг до бойової машини на другому напрямку та побачив солдата ОСОБА_5 , який вискочив з бойової машини. Одразу викликав чергового фельдшера та вдався до заходів евакуації пораненого командира бойової машини сержанта ОСОБА_3 .
14. Випадок стався внаслідок дезорієнтування у просторі навідника - оператора 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону Військової частини старшого солдата ОСОБА_6 .
15. Відповідно до долученої копії витягу з кримінального провадження №42016140410000240, встановлено, що 16.09.2016 близько 21:30 год на території Полігону військовослужбовець військової служби за мобілізацією Військової частини навідник оператор БМП старший солдат ОСОБА_6 та військовослужбовець військової служби за контрактом Військової частини командир бойової машини молодший сержант ОСОБА_7 порушуючи правила поводження зі зброєю, під час виконання навчальних стрільб із БМП здійснили постріл із 30 мм гармати, внаслідок чого отримав поранення не сумісні із життям військовослужбовець за контрактом вказаної Військової частини сержант ОСОБА_3 , який у момент вистрілу знаходився у іншому БМП. Внаслідок отриманих поранень ОСОБА_3 загинув.
16. Після наведених подій ОСОБА_1 , як член сім'ї (дружина) військовослужбовця, що загинув під час виконання ним обов'язків військової служби, на утриманні якої залишилась малолітня донька ОСОБА_3 , звернулась до Львівського обласного військового комісаріату із заявою та необхідним пакетом документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її чоловіка.
17. З Витягу з протоколу №41 від 21.04.2017 вбачається, що, розглянувши вищезазначені документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, якою затверджено «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок) а саме: «…п.54. Дружині та дочці загиблого 16.09.2016 сержанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оскільки на час загибелі він виконував обов'язки військової служби у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено висновком експерта Новояворівської РЛ № 1 від 17.09.2016 № 136/2016».
18. Листом від 16.05.2017 №4456 Львівський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті такої допомоги.
19. Не погоджуючись із таким рішенням та вважаючи дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачі мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю їх чоловіка та батька, яка пов'язана з проходженням військової служби та не є наслідком дій, які містять ознаки адміністративного правопорушення, скоєних у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, а також на відшкодування моральної шкоди, що виникла внаслідок неправомірних дій відповідача щодо тривалої невиплати належної їм допомоги.
21. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про протиправність та скасування п. 54 оскаржуваного рішення Міністерства оброни України та про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн. (по 25000 грн. кожному).
22. Водночас, з посиланням на п. 12-14 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, чи для проходження служб у військовому резерві Суд вказав, що вимога про зобов'язання відповідача виплатити їм одноразову грошову допомогу є передчасною, оскільки Міністерство оборони України безпосередньо не здійснює виплату одноразової грошової допомоги. З цих підстав у задоволенні позову відмовлено.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
23. ОСОБА_1 у касаційній скарзі наголошує, що нею було дотримано процедуру звернення за отриманням одноразової грошової допомоги. Їй не зрозуміла позиція Львівського апеляційного адміністративного суду про недотримання нею правил звернення за вказаною одноразовою допомогою та твердження, що Міністерство оборони України «безпосередньо не здійснює виплату».
24. Відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило.
25. Міністерство оборони України у касаційній скарзі вказує, що оскільки нещасний випадок, який призвів до загибелі військовослужбовця, стався в період проходження ним військової служби в нетверезому стані, то підстави для призначення позивачам грошової допомоги відсутні. Також посилається на безпідставність стягнення з Міністерства оборони України моральної шкоди.
26. ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу Міністерства оборони України, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018, а рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 залишити в силі.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
28. Ключовим правовим питанням у справі є питання щодо наявності/відсутності підстав для виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї у разі загибелі військовослужбовця, а також належність відповідача.
29. Що стосується права позивачів на одержання одноразової грошової допомоги, то Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, а доводи касаційної скарги Міністерства оборони України відхиляє.
30. Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
31. Дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (пункт 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ).
32. Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
33. Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
34. Відповідно до ст. 16-4 цього Закону призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
35. Судами встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала під час проходження ним військової служби. У висновку експерта від 21.10.2016 № 136/2016 лише констатовано перебування загиблого у стані алкогольного сп'яніння. Жодним доказом не підтверджено причинно-наслідкового зв'язку між травмами потерпілого та його станом алкогольного сп'яніння. Навпаки, доведено, що не зважаючи на вміст алкоголю в крові, смерть ОСОБА_3 настала внаслідок порушення правил поводження зі зброєю іншою особою.
36. З огляду на це, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп'яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім'ї.
37. Аналогічно подібні ситуації вирішував Верховний Суд у постановах від 20.03.2018 (справи № 813/4502/17, справа № 817/867/17).
38. Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності скасування пункту 54 оскаржуваного Рішення.
39. Водночас, колегія суддів не погоджується із скасуванням апеляційною інстанцією рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 у частині зобов'язання Міністерства оборони України провести виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
40. Фактично мотиви постанови зводяться до неналежності відповідача - Міністерства оборони України.
41. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або періодичні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 (далі - Порядок № 975).
42. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції покликався на положення п. 12-14 Порядку № 975.
43. За приписами пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, чи для проходження служб у військовому резерві призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
44. Відповідно до п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
45. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що Міністерство оборони безпосередньо не здійснює виплату одноразової грошової допомоги.
46. Суд з такими висновками не погоджується. Відповідно до ч. 6 ст. 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
47. Суд звертає увагу, що вищенаведена правова норма закону не припускає множинного тлумачення і визначає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України. Підзаконні нормативні акти, зокрема і Порядок № 975 не можуть суперечити закону, як акту вищої юридичної сили. Відтак, саме Міністерство оборони України є стороною цих правовідносин, а отже і є належним відповідачем.
48. За приписами частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
49. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 вчинено всі дії для отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю її чоловіка, як то передбачено Порядком № 975, і судами попередніх інстанцій встановлено відсутність причинно-наслідкового зв'язку між смертю у зв'язку із перебуванням її чоловіка- ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає, що у даному разі належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Міністерства оборони України призначити та провести виплату одноразової грошової допомоги.
50. Що стосується моральної шкоди, то Суд не знаходить причин не погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що протиправним рішенням відповідача таку шкоду заподіяно.
51. Визначаючи розмір моральної шкоди, суди врахували вимоги розумності і справедливості, зокрема й те, що сама загибель військовослужбовця була спричинена діями третіх осіб, які й мають нести відповідну відповідальність, а відтак дійшли правильного висновку про необхідність відшкодування моральної шкоди частково.
52. Колегія суддів погоджується із тим, що моральну шкоду необхідно стягнути із Міністерства оборони України, у зв'язку із неправомірними діями відповідача, яка виразилась у безпідставній відмові виплати одноразової грошової допомоги.
53. Відповідно до ч.1 ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення, яке відповідає закону.
54. Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
55. Позивач звільнена від сплати судового збору, тому судові витрати на підставі статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 341, 345, 352, 356 КАС України, Суд -
1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
3. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі № 813/2071/17 скасувати, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб