ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.03.2020Справа № 910/17109/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс"
про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/17109/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М"
2) Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
про визнання договору недійсним
за участі представників:
від позивача: Золотопуп С.В., адвокат,
від відповідача-1: Старицька Ю.Ю., адвокат,
від відповідача-2: Ніколаєнко О.В., за довіреністю,
У судовому засіданні 20.02.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі № 910/17109/19, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" відмовлено повністю.
24.02.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" надійшла заява про винесення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат. Відповідно до вказаної заяви позивач просив вирішити питання щодо стягнення судових витрат у розмірі 4000 грн. за надання професійної правничої допомоги адвоката.
Ухвалою суду від 25.02.2020 прийнято до розгляду заяву ТОВ "Леді Плюс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/17109/19 та призначено судове засідання.
У відзиві на подану заяву відповідач-1 просив відмовити в її задоволенні, пославшись на те, що умовою прийняття відповідного додаткового рішення є факт задоволення позовних вимог, а не відмова в задоволенні. Крім того, позивачем не обґрунтовано поважність причин неподання доказів на понесення витрат на допомогу адвоката до закінчення судових дебатів. Також відповідач-1 наголосив на розбіжностях у строках оплати між умовами договору на надання правничої допомоги та актом виконаних робіт.
Відповідач-2 у запереченнях на заяву вказав, що позивач не звертався із заявою до закінчення судових дебатів щодо надання доказів понесення витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення. До того ж, спір виник внаслідок неправильних дій позивача, а тому відсутні підстави для розподілу таких витрат.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Приписи пункту 2 частини 4 статті 129 ГПК України передбачають, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
За наслідками розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позовних вимог відмовлено. Судові витрати по сплаті судового збору на підставі статті 129 ГПК України покладено на позивача.
Таким чином, імперативність положень пункту 2 частини 4 статті 129 ГПК України визначає покладення інших судових витрат, зокрема, витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в разі відмови в задоволенні позову на самого позивача.
Наведені положення чинного господарського процесуального законодавства зумовлюють суд відмовити в ухваленні додаткового рішення з розподілу судових витрат у справі.
Інші викладені відповідачами у відповідних запереченнях доводи судом до уваги прийняті, проте не мають вирішального впливу на результат розгляду заяви.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись статтями 126, 129, 221, 240, 244 ГПК України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/17109/19 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Дата повного тексту: 04.03.2020.
Суддя К.В. Полякова