ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.02.2020Справа № 910/15324/19
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Князькова В.В.,
за участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом ОСОБА_1 , Чернігівська обл., м. Прилуки
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА», м. Київ
про стягнення 398 789,12 грн, -
За участю представників:
від позивача: від відповідача: Фесик І. А. Жила М. І.
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» (далі - ПАТ «УКРНАФТА») про стягнення 281 707,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем його права як акціонера ПАТ «УКРНАФТА» на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів за 2007, 2010, 2011-2013, 2014 роки на загальну суму 193 893,16 грн, що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 17 450,38 грн та 70 363,83 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, задоволено клопотання позивача про витребування доказів у відповідача, призначено підготовче судове засідання на 11.12.2019.
21.11.2019 на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 398 789,12 грн, з яких: 190 109,45 грн - заборгованість з виплати дивідендів, 31 420,75 грн - 3 % річних, 177 259,06 грн - інфляційні втрати.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Тобто, збільшити або зменшити можна лише вимоги майнового характеру.
При цьому, заява про збільшення або зменшення має відповідати вимогам щодо форми і змісту позовної заяви з доданням до неї відповідних документів. Невідповідність згаданої заяви вимогам норм процесуального права є підставою для залишення її без руху у встановленому законом порядку.
За висновками суду, заява позивача відповідає вимогам ст. ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України та подана до суду з дотриманням строку, встановленого ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України. Підстави для залишення заяви без руху чи повернення заяви без розгляду відсутні, а тому остання була прийнята судом до розгляду в судовому засіданні 22.01.2020.
Також 21.11.2019 позивачем подано до суду заяву про застосування вимог частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, в якій просив суд встановити у рішенні суду порядок нарахування 3 % річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2019 відмовлено у задоволенні заяви позивача про участь у підготовчому судовому засіданні, призначеному на 11.12.2019, в режимі відеоконференції.
Відповідач у відзиві на позов, який подано до суду 28.11.2020, проти задоволення позову заперечив в повному обсязі, вказавши, що станом на дати складення переліків осіб, які мають право на отримання дивідендів за 2007, 2010, 2011-2013, 2014 роки позивач дійсно був власником цінних паперів ПАТ «УКРНАФТА». Однак, як зазначає відповідач, у період, встановлений загальними зборами акціонерів ПАТ «УКРНАФТА» для реалізації акціонерами права на отримання дивідендів за 2011-2014 роки, позивач з вимогою про виплату дивідендів не звертався, докази реалізації позивачем права на отримання дивідендів за 2011-2014 роки у строки, встановлені рішеннями загальних зборів ПАТ «УКРНАФТА» від 10.10.2014 та від 22.07.2015, відсутні. При цьому, відповідач вказує, що ПАТ «УКРНАФТА» були повністю виконані зобов'язання щодо утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору за відповідними ставками з нарахованого позивачу доходу у вигляді дивідендів за 2007, 2010, 2011-2013, 2014 роки. Проти позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач заперечив, посилаючись на відсутність порушеного грошового зобов'язання з боку ПАТ «УКРНАФТА».
Разом з відзивом на позов відповідачем подано до суду докази, які були витребувані ухвалою суду від 12.11.2019.
09.12.2019 відповідачем подано до суду заяви від 09.12.2019 вих. № 01/01/07/2065, вих. № 01/01/07/2064, вих. № 01/01/07/2063 (з урахуванням пояснень від 23.12.2019 вих. № 01/01/07/2176), вих. № 01/01/07/2066 про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення дивідендів за 2007, 2010, 2011-2013, 2014 роки, сум 3 % річних та інфляційних втрат.
Також 09.12.2019 відповідачем подано до суду заяву, в якій викладено заперечення щодо застосування при вирішенні даного спору положень частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.
11.12.2019 судом оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 22.01.2020.
28.12.2019 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача на спростування заперечень відповідача зазначає, що жодна норма закону не містить положень щодо обов'язку акціонера звертатись до товариства з вимогою про виплату дивідендів. В окремій заяві представником позивача були викладені заперечення проти заяви відповідача щодо застосування строку позовної давності з мотивів поважності причин пропуску такого строку. Так, згідно з поясненнями представника позивача відповідачем не було виконано належним чином свого обов'язку повідомити акціонерів про прийняті рішення щодо виплати дивідендів за спірний період, внаслідок чого позивач дізнався про порушення свого права лише у 2019 році при зверненні до органу фіскальної служби.
Відповідач у запереченнях, поданих до суду 14.01.2020, додатково вказав, що на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» у відповідній редакції товариством направлялись акціонерам повідомлення про проведення зборів, призначених на 26.01.2010 та 25.02.2011, а також були опубліковані відповідні оголошення у друкованих виданнях. З метою повідомлення акціонерів про проведення зборів 10.10.2014 було опубліковано відповідне оголошення на веб-сайті ПАТ «УКРНАФТА». Також акціонерам направлялись персональні повідомлення про проведення загальних зборів 22.07.2015. Окрім того, відповідач вказує, що позивач до 2018 року був працівником товариства, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивач мав усі можливості за його бажанням отримати будь-яку інформацію щодо нарахування та виплати йому дивідендів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.02.2020.
У судовому засіданні 05.02.2020 судом було оголошено перерву до 12.02.2020.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представниця відповідача проти задоволення позову надала заперечення, просила суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.
У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.
Згідно з пунктами 1.1, 1.3 статуту ПАТ «УКРНАФТА» в чинній редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів від 19.09.2019 (протокол №29 від 19.09.2019), Відкрите акціонерне товариство «УКРНАФТА» засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 № 57 шляхом перетворення державного підприємства «Виробниче об'єднання «УКРНАФТА» у відкрите акціонерне товариства відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 № 210/93. Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип і назву товариства з Відкритого акціонерного товариства «УКРНАФТА» на Публічне акціонерне товариство «УКРНАФТА».
26.01.2010 року відбулись загальні збори акціонерів ВАТ «УКРНАФТА», до порядку денного яких внесено питання розподілу прибутку товариства за 2006-2008 роки, затвердження строку та порядку виплати дивідендів.
Рішення, прийняті на вказаних загальних зборах, оформлені протоколом №18 від 26.01.2010. З сьомого питання порядку денного «Розподіл прибутку ВАТ «УКРНАФТА» за 2006-2008 роки, затвердження порядку та строків виплати дивідендів» було, зокрема, вирішено:
7.2. Сто відсотків отриманого за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2007 році чистого прибутку, що складає 1 237 946 000,00 грн розподілити наступним чином: 1 237 494 598,20 грн спрямувати на виплату дивідендів, 451 401,80 грн. спрямувати на розвиток товариства.
Розмір дивідендів, що припадає на 1 акцію становить 22,82 грн. Виплату дивідендів за 2007 рік акціонерам розпочати 29.01.2010 та закінчити 01.08.2011.
Зобов'язати правління ВАТ «УКРНАФТА» перерахувати частину дивідендів, належних Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» за підсумками фінансово-господарської діяльності за 2007 рік, в сумі 81 201 073,44 грн, на рахунок Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у строк до 05.02.2010 з одночасною сплатою авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у розмірі 25 % від зазначеної суми (що складає 20 300 268,36 грн). Решта дивідендів за підсумками фінансово-господарської діяльності товариства за 2007 рік, що належить Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» виплачується у визначеному порядку та строки на рахунок Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
7.4. Дивіденди за 2006-2008 роки виплачуються у національній валюті України.
Дивіденди виплачуються товариством (центральна бухгалтерія) із залученням реєстратора ВАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз».
Протягом зазначеного періоду дивіденди сплачуються на користь акціонерів - юридичних осіб на банківський рахунок, а користь акціонерів - фізичних осіб - поштовим переказом або на банківський рахунок. Витрати на переказ/перерахування дивідендів здійснюється за рахунок акціонера.
Товариство сплачує дивіденди протягом зазначених періодів за наявності достовірної інформації, необхідної для своєчасної виплати дивідендів.
Зобов'язати правління Товариства опублікувати інформацію про строки та порядок виплати дивідендів в засобах масової інформації.
25.02.2011 відбулись загальні збори акціонерів ВАТ «УКРНАФТА», результати яких оформлені протоколом № 20 від 25.02.2011. З питання шостого порядку денного «Розподіл прибутку ВАТ «УКРНАФТА» за 2010 рік, затвердження строку та порядку виплати дивідендів» було вирішено:
6.2. Затвердити наступний порядок розподілу прибутку, отриманого ВАТ «УКРНАФТА» за 2010 рік: 793 905 386,40 грн, що складає 30,00073% від суми чистого прибутку, отриманого товариством за 2010 рік спрямовано на виплату дивідендів. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 14,64 грн; 1 852 381 613,60 грн чистого прибутку, отриманого товариством за 2010, спрямувати на поповнення обігових коштів та технічне переобладнання товариства.
6.3. Виплату дивідендів за 2010 рік здійснити в грошовій формі у строк з 01.03.2011 по 31.12.2011 відповідно до закону.
6.4. Затвердити наступний порядок виплати акціонерам дивідендів за підсумками 2010 року: дивіденди виплачуються пропорційно до загальної кількості належних акціонеру акцій на дату початку виплати дивідендів, тобто на 01.03.2011. Виплату дивідендів здійснити товариству із залученням реєстратора ВАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» акціонерам - юридичним особам шляхом перерахування на банківський рахунок, акціонерам - фізичним особам - готівкою, поштовим переказом або на банківський рахунок. Витрати по оплаті переказу дивідендів несе акціонер. Виплату дивідендів акціонерам - юридичним та фізичним особам на банківський рахунок проводити після надходження від акціонерів листів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства України, з зазначенням (уточненням) усіх необхідних банківських реквізитів, на які необхідно здійснити перерахування належних їм дивідендів, відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту наданих банківських реквізитів покладається на акціонера.
10.10.2014 відбулись позачергові загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА», результати яких оформлені протоколом №22 від 10.10.2014. З дев'ятого питання порядку денного «Розподіл прибутку товариства за 2011-2013 роки, затвердження порядку та строків виплати дивідендів» було вирішено:
1. Затвердити наступний порядок розподілу прибутку товариства за 2011 рік у сумі 2 181 892 000 грн.: 2 181 612 957,30 грн., що складає 99,99% чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток товариства. Встановити дату складення переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20.10.2014. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015.
2. Затвердити наступний порядок розподілу прибутку товариства за 2012 рік у сумі 1 428 110 724,00 грн.: 1 427 836 668,30 грн., що складає 99,98% чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток товариства. Встановити дату складення переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20.10.2014. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015.
3. Затвердити наступний порядок розподілу прибутку товариства за 2013 рік у сумі 189 886 355,00 грн.: 189 799 785,00 грн., що складає 99,95% чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток товариства. Встановити дату складення переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20.10.2014. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015.
22.07.2015 проведено загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА», результати яких оформлені протоколом №23 від 22.07.2015. З дев'ятого питання порядку денного «Розподіл прибутку товариства (порядок покриття збитків) за підсумками 2014 року. Затвердження розміру, порядку та строків виплати дивідендів» було вирішено направити на виплату дивідендів акціонерам 100% або максимально наближений до 100%, але не менший 99,9%, розмір чистого прибутку товариства за 2014 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, встановити у сумі 23,32 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток товариства. Встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 03.08.2015. Виплату дивідендів здійснити у строк з 03.08.2015 по 03.10.2015.
Матеріали справи містять копії сертифікатів акцій серії А № 4969 від 28.11.2002 та серії А № 27745 від 29.01.2010, якими було посвідчено, що ОСОБА_1 є власником простих іменних акцій ВАТ «УКРНАФТА» в кількості 1491 шт. та 63 шт. відповідно, а всього 1554 шт (т. 1 а. с. 14, 15).
Відповідно до виписки про стан рахунку в цінних паперах № НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 16) ОСОБА_1 станом на 12.05.2011 був власником 1554 простих акцій ПАТ «УКРНАФТА».
У відповідь на звернення позивача ПАТ «УКРНАФТА» листом вих. № 01/01/08/03-02/2/122 від 19.07.2019 повідомило, що виплату дивідендів за попередні періоди (2007, 2010 роки), строк виплати яких пройшов, ПАТ «УКРНАФТА» не здійснює. Рішення уповноваженого органу управління Товариства про можливе продовження їх виплати відсутнє. За 2011-2014 року були нараховані дивіденди, з яких згідно з податковим законодавством утримувалися податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Належне заплановане виконання рішень загальних зборів акціонерів ПАТ «УКРНАФТА» від 10.10.2014 та 22.07.2015 унеможливив ряд об'єктивних причин, що, як вказує відправник, не залежали від волі товариства. Також зазначено, що наразі питання щодо виплати дивідендів за 2011-2014 роки перебуває на розгляді та повідомлено про необхідність додатково надати банківські реквізити для переказу грошових коштів.
Оскільки відповідачем, всупереч рішенням загальних зборів акціонерів від 26.01.2010, від 25.02.2011, від 10.10.2014 та від 22.07.2015, дивіденди за 2007, 2010, 2011-2013 та 2014 роки позивачу як акціонеру Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» виплачені не були, останній звернувся з позовом до суду.
Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та відповідні заперечення відповідача, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства» корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» в чинній редакції встановлено, що акцією є іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства» кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.
З огляду на викладені положення законодавства вбачається, що правовою підставою набуття майнових прав акціонера акціонерного товариства (у тому числі, права на отримання дивідендів) є набуття права на акції товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про депозитарну систему України» підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі.
З матеріалів справи вбачається (т. 1 а. с. 14-16), та відповідач не заперечує, що на дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за 2007, 2010, 2011-2013 та 2014 роки, позивач був власником 1554 простих акцій ПАТ «УКРНАФТА».
Порядок виплати дивідендів визначається нормами статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» у відповідній редакції.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» (в чинній редакції) дивідендом є частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.
Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства. Для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. (ч. ч. 2-4 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»).
Пунктами 12, 15 частини 2 статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом.
Отже, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов'язок сплатити учаснику товариства відповідну суму коштів у строк, визначений статутом чи загальними зборами.
Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що згідно з принципами, які закріплені у його практиці (див., між іншим, «Пудас проти Швеції», рішення від 27.10.1987), спір щодо «права», про яке можна стверджувати - принаймні на підставах, котрі можна довести, - що воно визнається в національному праві, а також є реальним і важливим. Спір може стосуватись як фактичного існування права, так і обсягів та способу його реалізації. Зрештою, результат провадження повинен безпосередньо впливати на можливість реалізації права, про яке йдеться у справі. Крім того, чи буде право розглядатись як право цивільного характеру в світлі відповідних положень Конвенції має визначатися не тільки за юридичною галузевою кваліфікацією, а й за його матеріально-правовим змістом та наслідками реалізації цього права у межах національної правової системи (див. «Кьоніг проти Німеччини», рішення від 28.06.1978).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конценції про захист прав людини і основоположних свобод», це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, сплата учаснику дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає такому учаснику, на користь якого таке рішення прийняте, «законне очікування», що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів учаснику прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах «Брумареску проти Румунії» (п. 74), «Пономарьов проти України» (п. 43), «Агрокомплекс проти України» (п. 166).
Як встановлено судом вище, відповідно до протоколу загальних зборів акціонерів ПАТ «УКРНАФТА» № 18 від 26.01.2010 вирішено здійснити виплату дивідендів за 2006-2008 роки. Визначено, що розмір дивідендів, що припадає на 1 акцію становить 22,82 грн. Вирішено виплату дивідендів за 2007 рік акціонерам розпочати 29.01.2010 та закінчити 01.08.2011.
Враховуючи, що ОСОБА_1 станом на 29.01.2010 був власником 1554 простих акцій ПАТ «УКРНАФТА», загальна сума дивідендів за 2007 рік, право на які має позивач, складає 35 462,28 грн (1554 акцій х 22,82 грн = 35 462,28 грн).
При цьому, судом встановлено, що на виконання вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який втратив чинність з 01.01.2011, а потім Податкового кодексу України відповідачем було сплачено до державного бюджету податок з нарахованого позивачу доходу у вигляді дивідендів за 2007 рік.
Так, підпунктом 167.5.2 пункту 167.5 ст.167 Податкового кодексу України встановлено ставку податку у розмірі 5 відсотків для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).
Відповідно до п.п.170.5.1 п.170.5 ст.170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у п.п.165.1.18 п.165.1 ст.165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.
На підтвердження виконання ПАТ «УКРНАФТА» зобов'язань зі сплати податку з доходів у вигляді дивідендів по акціях за 2007 рік відповідачем було надано суду копію витягу з уточнюючого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 3 квартал 2011 року від 02.03.2012 за № 9016370981 та копію банківської виписки від 13.09.2011 про сплату податковим агентом податку.
Отже, за 2007 рік позивачу підлягали виплаті дивіденди в сумі 33 689,17 грн (35 462,28 грн х (100 % - 5 %) = 33 689,17 грн).
Відповідно до протоколу загальних зборів акціонерів ПАТ «УКРНАФТА» № 20 від 25.02.2011 вирішено здійснити виплату дивідендів за 2010 рік у строк з 01.03.2011 по 31.12.2011. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, встановлено в розмірі 14,64 грн.
Оскільки ОСОБА_1 станом на 01.03.2011 був власником 1554 простих акцій ПАТ «УКРНАФТА», сума дивідендів за 2010 рік складає 22 750,66 грн (1554 акцій х 14,64 грн = 22 750,66 грн).
На виконання вимог Податкового кодексу України відповідачем було сплачено до державного бюджету податок з нарахованого позивачу доходу у вигляді дивідендів за 2010 рік, на підтвердження чого суду надано копію витягу зі звітного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2011 року від 09.02.2012 за № 6289 (форма 1ДФ) та копію витягу з банківської виписки від 20.01.2012.
Отже, за 2010 рік позивачу підлягали виплаті дивіденди в сумі 21 613,13 грн (22 750,66 грн х (100 % - 5 %) = 21 613,13 грн).
Відповідно до протоколу загальних зборів акціонерів ПАТ «УКРНАФТА» № 22 від 10.10.2014 вирішено здійснити виплату дивідендів за 2011-2013 роки в строк з 20.10.2014 по 10.04.2015. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, за 2011 рік встановлено у сумі 40,23 грн, за 2012 рік - у сумі 26,33 грн, за 2013 рік - у сумі 3,50 грн.
Враховуючи, що ОСОБА_1 станом на 20.10.2014 був власником 1554 простих акцій ПАТ «УКРНАФТА», сума дивідендів за 2011 рік, право на які має позивач, складає 62 517,42 грн (1554 акцій х 40,23 грн = 62 517,42 грн), за 2012 рік - 40 916,82 грн (1554 акцій х 26,33 грн = 40 916,82 грн), за 2013 рік - 5 439,00 грн (1554 штук х 3,50 грн = 5 439,00 грн).
Відповідно до протоколу загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» №23 від 22.07.2015 вирішено здійснити виплату дивідендів за 2014 рік в строк з 03.08.2015 по 03.10.2015. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, встановлено у сумі 23,32 грн.
Оскільки ОСОБА_1 станом на 03.08.2015 був власником 1554 простих акцій ПАТ «УКРНАФТА», сума дивідендів за 2014 рік складає 36 239,28 грн (1554 штук х 23,32 грн = 36 239,28 грн).
Судом враховано, що згідно з п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
На підтвердження виконання ПАТ «УКРНАФТА» зобов'язань зі сплати податку з доходів у вигляді дивідендів по акціях та військового збору за 2011-2014 роки відповідачем були надані суду копії платіжних доручень №4920-ПБ15 від 14.04.2015, №4921-ПБ15 від 14.04.2015, №4922-ПБ15 від 14.04.2015, №4923-ПБ15 від 14.04.2015, №4924-ПБ15 від 14.04.2015, №4925-ПБ15 від 14.04.2015, №15823-ПБ15 від 02.10.2015, №15824-ПБ15 від 02.10.2015 та витягів з Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2-й та 4-й квартали 2015 року.
Відтак, за 2011 рік позивачу підлягали виплаті дивіденди в сумі 58 453,79 грн (62 517,42 грн х (100 % - 5 % - 1,5%) = 58 453,79 грн), за 2012 рік - 38 257,23 грн (40 916,82 грн х (100% - 5 % - 1,5%) = 38 257,23 грн), за 2013 рік - 5 085,47 грн (5 439,00 грн х (100% - 5 % - 1,5%) = 5 085,47 грн), за 2014 рік - 33 883,73 грн (36 239,28 грн х (100% - 5 % - 1,5%) = 33 883,73 грн.
Всього за 2007, 2010, 2011-2013 та 2014 року позивачу підлягали виплаті дивіденди на загальну суму 190 982,52 грн.
Твердження відповідача про порушення позивачем строків звернення до товариства з заявою про виплату дивідендів господарським судом не приймається до уваги, оскільки строки, які встановлені відповідними рішеннями загальних зборів, на які посилається відповідач, визначають період виплати емітентом дивідендів, а не період звернення акціонера з вимогою про таку виплату.
Крім того, господарський суд зазначає, що ані Законом України «Про акціонерні товариства», ані рішеннями загальних зборів акціонерів не передбачено необхідності звернення акціонера до товариства з вимогою про виплату дивідендів, а також не встановлено умов такого звернення (форми, строку тощо).
За таких підстав суд приходить до висновку про те, що відповідач у строки, встановлені рішеннями загальних зборів від 26.01.2010, від 25.02.2011, від 10.10.2014 та від 22.07.2015, виплату нарахованих дивідендів не здійснив, чим порушив право позивача як акціонера Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» на отримання прибутку акціонерного товариства.
Відповідач фактично проти обставин невиплати суми дивідендів та їх розміру не заперечує, натомість вказує на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з даним позовом.
Розглянувши заяви відповідача про застосування строку позовної давності, господарський суд виходить з такого.
Згідно з положеннями статті 256 Цивільного кодексу України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Тобто перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Порушення суб'єктивного цивільного права позивача полягає у порушенні його корпоративних прав на отримання частини прибутку (дивідендів) відповідача.
За умовами статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Як зазначалось судом, виплата дивідендів є обов'язком товариства.
Згідно з поясненнями позивача, про порушення його права на отримання дивідендів за 2007, 2010, 2011-2013 та 2014 роки йому стало відомо лише у 2019 році в Прилуцькій ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області та з листа ПАТ «УКРНАФТА» від 19.07.2019 вих. № 01/01/08/03-02/2/122.
Позивач вказує, що особисто участі у загальних зборах товариства він не приймав, належних повідомлень від ПАТ «УКРАНАФТА» про скликання загальних зборів та результати їх проведення не отримував, у зв'язку з чим зазначає, що він не знав і не міг знати про порядок та строки виплати дивідендів.
В свою чергу, представник ПАТ «УКРНАФТА» у своїх поясненнях вказує, що акціонери були належним чином повідомлені про проведення зборів відповідача та прийняті ним рішення.
Зважаючи на такі пояснення позивача і відповідача, судом прийнято до уваги наступне.
Частиною 1 статті 35 Закону України «Про акціонерні товариства» в редакції, що діяла станом на дату проведення загальних зборів 26.01.2010 та 25.02.2011, передбачалось, що письмове повідомлення про проведення загальних зборів акціонерного товариства та їх порядок денний надсилається кожному акціонеру, зазначеному в переліку акціонерів, складеному в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, на дату, визначену наглядовою радою, а в разі скликання позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів у випадках, передбачених частиною шостою статті 47 цього Закону, - акціонерами, які цього вимагають. Встановлена дата не може передувати дню прийняття рішення про проведення загальних зборів і не може бути встановленою раніше, ніж за 60 днів до дати проведення загальних зборів. Письмове повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний надсилається акціонерам персонально (з урахуванням частини другої цієї статті) особою, яка скликає загальні збори, у спосіб, передбачений статутом акціонерного товариства, у строк не пізніше ніж за 30 днів до дати їх проведення. Повідомлення розсилає особа, яка скликає загальні збори, або особа, яка веде облік прав власності на акції товариства у разі скликання загальних зборів акціонерами. Товариство з кількістю акціонерів - власників простих акцій понад 1000 осіб не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів також публікує в офіційному друкованому органі повідомлення про проведення загальних зборів. Публічне акціонерне товариство додатково надсилає повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний фондовій біржі, на якій це товариство пройшло процедуру лістингу.
Тобто, належним повідомленням відповідно до чинного станом на дату проведення спірних загальних зборів законодавства є саме направлення персонального повідомлення та публікація відповідного повідомлення в офіційному друкованому органі.
На підтвердження виконання вимог статті 35 Закону України «Про акціонерні товариства» при скликанні загальних зборів, призначених на 26.01.2010 та 25.02.2011, відповідачем надано суду копію списків на відправлення рекомендованих листів № 2009р-428 від 26.01.2010 та № 2010р-403 від 25.02.2011, складених реєстратором ВАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз». У вказаних списках зазначено ОСОБА_1 в якості адресата, а також відмічено список як розсилку повідомлень про скликання загальних зборів акціонерів ВАТ «УКРНАФТА» на 26.01.2010 та на 25.02.2011.
Водночас, матеріали справи не містять документів, які б підтверджували вміст відправлених рекомендованих листів (тексту відповідного письмового повідомлення та обов'язково долученого порядку денного, які б підтверджували, що позивач дійсно був обізнаний про внесення до порядку денного питання про розподіл прибутку товариства та виплату дивідендів за 2007 та 2010 роки), а також доказів отримання таких листів акціонером, що підлягає дослідженню при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку позовної давності.
Доказів публікації відповідних повідомлень щодо скликання загальних зборів на 26.01.2010 та на 25.02.2011 в офіційному друкованому органі суду не надано.
Також у абзаці 2 частини 4 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» в редакції, яка діяла на дату проведення загальних зборів 26.01.2010 та 25.02.2011, передбачалось, що товариство повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів після прийняття рішення про виплату дивідендів публічне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів фондову біржу (біржі), у біржовому реєстрі якої (яких) перебуває таке товариство.
Тобто, нормою, чинною на дату проведення загальних зборів 26.01.2010 та 25.02.2011, не визначалось певного порядку, в якому саме повинно було відбуватись повідомлення акціонерів. Тому, за висновками суду, визначальним є не спосіб, а сам факт доведення до відома акціонера інформації про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів.
На підтвердження виконання вимог абз. 2 ч. 4 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» при здійсненні виплат дивідендів за 2007 рік відповідачем надано суду копію оголошення, опублікованого у виданні «Урядовий кур'єр» від 13.02.2010 за № 28.
Водночас, при дослідженні обставин виплати дивідендів згідно з рішенням загальних зборів від 26.01.2010 (про виплату дивідендів за 2006, 2007 та 2008 роки) судом враховані пояснення представників позивача та відповідача про те, що згідно з даним рішенням позивачу були виплачені дивіденди за 2006 та 2008 рік одним платежем шляхом здійснення поштового переказу. У даному випадку відповідачем не надано документально обґрунтованих та змістовних пояснень щодо підстав вирахування з виплаченої грошової суми дивідендів за 2007 рік, у зв'язку з чим судом приймаються до уваги як обґрунтовані пояснення позивача про те, що йому не було відомо точної суми, яка підлягала виплаті.
Доказів направлення позивачу персонального повідомлення про розмір та порядок виплати дивідендів за 2006-2008 роки матеріали справи не містять.
На підтвердження виконання вимог абз. 2 ч. 4 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» при здійсненні виплат дивідендів за 2010 рік відповідач надав суду копію публікації у виданні «Бюлетень. Цінні папери України» № 80 (3380) за 30.04.2012 (V частина). Однак, надана суду публікація не є належним доказом повідомлення позивача про порядок та строки виплати дивідендів за 2010 рік, оскільки таке оголошення було опубліковане 30.04.2012 вже після закінчення строку виплати дивідендів, встановленого рішенням загальних зборів з 01.03.2011 до 31.12.2011.
Надані відповідачем копії публікацій в інтернет-виданнях «УНІАН» та «ВКурсе.ua» про виплату дивідендів за 2010 рік не є належними та допустимими доказами дотримання вимог статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства», та судом до уваги не приймаються.
Доказів направлення позивачу та отримання ним персонального повідомлення про порядок та строк виплати дивідендів за 2010 рік матеріали справи також не містять.
Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про акціонерні товариства» в редакції, що діяла станом на дату проведення загальних зборів 10.10.2014 та 22.07.2015, письмове повідомлення про проведення загальних зборів акціонерного товариства та їх порядок денний надсилається кожному акціонеру, зазначеному в переліку акціонерів, складеному в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, на дату, визначену наглядовою радою, а в разі скликання позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів у випадках, передбачених частиною шостою статті 47 цього Закону, - акціонерами, які цього вимагають. Встановлена дата не може передувати дню прийняття рішення про проведення загальних зборів і не може бути встановленою раніше, ніж за 60 днів до дати проведення загальних зборів. Письмове повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний надсилається акціонерам персонально (з урахуванням частини другої цієї статті) особою, яка скликає загальні збори, у спосіб, передбачений статутом акціонерного товариства, у строк не пізніше ніж за 30 днів до дати їх проведення. Повідомлення розсилає особа, яка скликає загальні збори, або особа, яка веде облік прав власності на акції товариства у разі скликання загальних зборів акціонерами. Товариство не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів публікує в офіційному друкованому органі повідомлення про проведення загальних зборів. Публічне акціонерне товариство додатково надсилає повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний фондовій біржі, на якій це товариство пройшло процедуру лістингу, а також не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів розміщує на власній веб-сторінці в мережі Інтернет інформацію, передбачену частиною третьою цієї статті.
Матеріали справи не містять ані доказів направлення позивачу та отримання ним персонального повідомлення про скликання загальних зборів на 10.10.2014 та порядку денного, ані доказів здійснення відповідної публікації в офіційному друкованому органі. Надана суду копія публікації на власному веб-сайті не підтверджує дотримання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про акціонерні товариства».
Посилання відповідача про відсутність у нього обов'язку надсилати акціонерам персональні повідомлення про скликання позачергових загальних зборів 10.10.2014 на вимогу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» судом до уваги не береться, оскільки у даному випадку досліджується питання не правомірності скликання загальних зборів (дотримання порядку їх скликання), а питання наявності чи відсутності поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності. Визначальним є доведення самого факту обізнаності позивача про порушення його права на отримання дивідендів за 2011-2013 роки.
Щодо наданої суду копії списку на відправлення рекомендованих листів № 2015р-205 від 19.06.2015, складеного реєстратором ПрАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз», господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять документів, які б підтверджували вміст відправленого рекомендованого листа (тексту відповідного письмового повідомлення та обов'язково долученого порядку денного, які б підтверджували, що позивач дійсно був обізнаний про внесення до порядку денного питання про розподіл прибутку товариства та виплату дивідендів за 2014 рік), а також доказів отримання такого листа акціонером, що підлягає дослідженню при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку позовної давності.
Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» в редакції, яка діяла на дату проведення загальних зборів 10.10.2014 та 22.07.2015, товариство в порядку, встановленому статутом, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів з дня прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями публічне акціонерне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів за простими акціями фондову біржу (біржі), у біржовому реєстрі якої (яких) перебуває таке товариство.
Відповідач вказує, що товариство керувалось положеннями пункту 6.23 статут ПАТ «УКРНАФТА» (в редакції від 22.03.2011), яким передбачалось, що товариство повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строки їх виплати. Повідомлення осіб, які мають право на отримання дивідендів розміщується товариством в офіційному друкованому органі та на власній веб-сторінці в мережі Інтернет.
Так, відповідачем надано суду копію публікації у виданні «Відомості Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку» від 20.10.2014 № 199, а також витяг в веб-сторінки ПАТ «УКРНАФТА» з розділу «Прес-релізи» від 27.10.2014.
В обґрунтування дотримання положень статуту щодо порядку повідомлення осіб, які мають право на отримання дивідендів за 2014 рік, відповідачем надано суду копію публікації у виданні «Відомості Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку» від 30.07.2015 № 142, а також витяг в веб-сторінки ПАТ «УКРНАФТА» з розділу «Прес-релізи» від 30.07.2015.
При цьому, як вбачається з тексту повідомлень про прийняті рішення про виплату дивідендів за 2011-2013 та 2014 роки товариством було вказано, що перерахування дивідендів іншим акціонерам товариства (окрім НАК «Нафтогаз України») здійснюється в порядку частини 5 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» шляхом перерахування дивідендів Центральному депозитарію цінних паперів.
Доказів дотриманні відповідачем вимог частини 5 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» матеріали справи не містять.
Дослідивши встановлені судом та викладені вище обставини в їх сукупності та хронологічній послідовності, судом прийнято до уваги, що як спірні правовідносини у даній справі, так і взагалі стала судова практика в аналогічних правовідносинах щодо невиплати дивідендів акціонерам ПАТ «УКРНАФТА», свідчать про системний характер допущених товариством порушень, які полягають у неналежному дотриманні порядку повідомлення своїх акціонерів про скликання загальних зборів і їх порядок денний, про результати прийнятих рішень та, як наслідок, системного ухилення товариства від виконання обов'язку з виплати акціонерам-позивачам належних їм дивідендів.
Такі обставини в їх сукупності спростовують доводи відповідача про бездіяльність позивача та пропуск ним строку позовної давності внаслідок «зволікання зі зверненням до суду», оскільки в даному випадку саме товариство є зобов'язаною стороною, що порушило покладені на нього обов'язки та створило умови, за яких були порушені майнові права позивача у даній справі та інших позивачів-акціонерів, за позовами яких були ініційовані судові провадження з аналогічних підстав.
Відтак, за висновками суду, в матеріалах даної справи відсутні належні, достатні та вірогідні докази належного повідомлення позивача як акціонера ПАТ «Укрнафта» відповідно до вимог статті 35 Закону України у відповідній редакції про проведення загальних зборів ВАТ «Укрнафта» 26.01.2010, 25.02.2011, 10.10.2014 та 22.07.2015 та їх порядок денний. Також матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення позивача про результати прийнятих рішень на відповідних зборах, в тому числі щодо порядку та строків виплати дивідендів.
За таких обставин, за висновками суду, позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення дивідендів за 2007, 2010, 2011-2013, 2014 роки з поважних причин, у зв'язку з чим порушене право позивача підлягає захисту.
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, в постановах від 28.11.2019 у справі № 910/4040/19, від 19.12.2018 у справі № 910/3350/18, від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17.
Отже, беручи до уваги, що право на отримання частки прибутку (дивідендів) акціонером передбачено статтею 116 Цивільного кодексу України, Законом України «Про господарські товариства» і з цього питання були прийняті рішення загальними зборами відповідача, однак останній виплату дивідендів в сумі 190 982,52 грн не здійснив, чим порушив свої зобов'язання і права позивача, який є акціонером ПАТ «Укрнафта» з кількістю акцій 1554 штук, на мирне володіння майном, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача невиплачених дивідендів за 2007, 2010, 2011-2013, 2014 роки є правомірними та обґрунтованими.
При цьому внаслідок безпідставного вирахування з суми дивідендів за 2007 та 2010 роки військового збору (1,5 %), позивачем було заявлено до стягнення меншу суму, у зв'язку з чим, враховуючи межі позовних вимог, вимоги про стягнення заборгованості зі сплати дивідендів за 2007, 2010, 2011-2013, 2014 роки в сумі 190 109,45 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України).
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 11 вказаного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і з рішення загальних зборів акціонерного товариства про виплату дивідендів.
Як вказував Пленум Вищого господарського суду України у п. 3.4 постанови № 4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання, у зв'язку з яким настають правові наслідки, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини невиконання відповідачем зобов'язань з виплати дивідендів позивачу, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону, а посилання відповідача на відсутність порушеного грошового зобов'язання з боку Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» є безпідставними та необґрунтованими.
За результатами перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, складеного позивачем, судом встановлено, що такий розрахунок є вірним. Господарським судом враховано, що рішеннями загальних зборів акціонерів від 26.01.2010, від 25.02.2011, від 10.10.2014 та від 22.07.2015 строк виконання зобов'язання зі сплати дивідендів за 2007 рік встановлено до 01.08.2011 (відповідно період прострочення починається з 02.08.2011), за 2010 рік - до 31.12.2011 (період прострочення починається з 01.01.2012), за 2011-2013 роки - до 10.04.2015 (період прострочення починається з 11.04.2015), а за 2014 рік - до 03.10.2015 (період прострочення починається з 04.10.2015). Також, судом прийнято до уваги, що у 2016 році було 366 днів.
Так, сума 3 % річних від суми простроченого відповідачем зобов'язання складає 31 420,75 грн., з яких:
8 232,99 грн - сума 3 % річних, нарахована за період з 02.08.2011 до 10.11.2019 за прострочення виплати дивідендів за 2007 рік;
5 012,59 грн - сума 3 % річних, нарахована за визначений позивачем період з 03.01.2012 до 10.11.2019 за прострочення виплати дивідендів за 2010 рік;
14 006,08 грн - сума 3 % річних, нарахована за період з 11.04.2015 до 10.11.2019 за прострочення виплати дивідендів за 2011-2013 роки;
4 169,09 грн - сума 3 % річних, нарахована за період з 04.10.2015 до 10.11.2019 за прострочення виплати дивідендів за 2014 рік.
Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, складений позивачем, судом встановлено, що останнім безпідставно включено неповний місяць квітень 2015 року до періоду нарахування інфляційних втрат за прострочення відповідачем виплати дивідендів за 2011-2013 роки. У даному випадку сума інфляційних втрат підлягає нарахуванню за період з травня 2015 року по листопад 2019 року і становить 53 722,69 грн.
Сума інфляційних втрат за прострочення відповідачем виплати дивідендів за 2007, 2010 та 2014 року становить більшу суму, ніж нараховано позивачем, у зв'язку з чим відповідні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Ураховуючи вищевикладене, вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню на суму 156 894,68 грн. Вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 20 364,38 грн, що нараховані за квітень 2015 року за прострочення виплати дивідендів за 2011-2013 роки, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» заборгованості з виплати дивідендів в сумі 190 109,45 грн, 3 % річних в сумі 31 420,75 грн, інфляційних втрат в сумі 156 894,68 грн.
Інша частина вимог (про стягнення інфляційних втрат в сумі 20 364,38 грн) задоволенню не підлягає з викладених вище підстав.
Щодо заяви позивача про застосування судом частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 розділу Х Господарського процесуального кодексу України частина десята статті 238 цього Кодексу вводиться в дію з 1 січня 2019 року.
Суд вважає за доцільне зауважити, що аналіз змісту наведених положень Господарського процесуального кодексу України свідчить, що застосування даної норми є правом а не обов'язком суду. Саме на суд покладено обов'язок встановлення вірності нарахованих платежів, пов'язаних з несвоєчасним виконанням зобов'язання, тому, враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для застосування положень ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 5 676,37 грн. Інша частина сплаченого судового збору в сумі 305,47 грн покладається на позивача.
Також судом встановлено, що 02.10.2019 між ОСОБА_1 та адвокатом Фесиком Ігорем Анатолійовичем укладено договір № б/н про надання правничої допомоги, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу по підготовці заяв, документів та представництву інтересів замовника в Господарському суду міста Києва, Північному апеляційному господарському суді по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УКРНАФТА» про стягнення дивідендів.
Згідно з пунктами 5.2, 5.4 договору № б/н від 02.10.2019 за надання правничої допомоги, передбаченої п. 2.1 цього договору, замовник сплачує виконавцю кошти в розмірі 1 500 грн за годину роботи виконавця. Загальна вартість визначається на підставі акту виконаних робіт. Оплата правничої допомоги виконавця, передбаченої пунктом 2.1 договору, в розмірі, визначеному п. 5.2 договору, здійснюється замовником на протязі 20 днів з моменту винесення рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УКРНАФТА» про стягнення дивідендів та отримання рахунка.
Представником позивача надано суду копію ордеру серії ЧН № 032637 на надання правової допомоги, виданого 10.12.2019 на ім'я адвоката Фесика І. А.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 24 400,00 грн адвокатом подано до суду розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу від 04.02.2020 та акт виконаних робіт від 04.02.2020.
За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, зокрема: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом враховано, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити із критерію реальності понесення витрат на правничу допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи. При цьому на сторону у справі може бути покладено відшкодування як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката, а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
За висновками суду, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у Господарському суді міста Києва, заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності і розумності розміру витрат. В свою чергу, відповідачем не було доведено неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, понесених позивачем.
Тому, такі витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме: позивачу підлягають відшкодуванню витрати в сумі 23 154,01 грн. Інша частина витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 245,99 грн покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» про стягнення 398 789,12 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м.Київ, пров.Несторівський, буд.3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) заборгованість з виплати дивідендів в сумі 190 109 (сто дев'яносто тисяч сто дев'ять) грн 45 коп., 3% річних в сумі 31 420 (тридцять одна тисяча чотириста двадцять) грн 75 коп., інфляційні втрати в сумі 156 894 (сто п'ятдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн 68 коп., судовий збір в розмірі 5 676 (п'ять тисяч шістсот сімдесят шість) грн 37 коп. та витрати про професійну правничу допомогу в сумі 23 154 (двадцять три тисячі сто п'ятдесят чотири) грн 01 коп.
3. У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 20 364,38 грн - відмовити.
4. Залишити за позивачем судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 305,47 грн та витрати про професійну правничу допомогу в сумі 1 245,99 грн.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02.03.2020.
Суддя В. В. Князьков