вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" лютого 2020 р. Справа№ 910/8619/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Іоннікової І.А.
при секретарі судового засідання Пшеницькій Т.І.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 20.02.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державного концерну "Укроборонпром" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 (повний текст складено 02.10.2019)
у справі №910/8619/19 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каштанове місто"
до Державного підприємства "Науково - дослідний інститут "КВАНТ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача
Державний концерн "Укроборонпром"
про визнання договору оренди продовженим та зобов'язання укласти договір про внесення змін
В судовому засіданні 20.02.2020 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Каштанове місто" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Науково - дослідний інститут "КВАНТ" про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4771 від 21.12.2009 (у редакції договору № 4771/04 від 27.11.2015 про внесення змін до договору оренди № 4771 від 21.12.2009), укладеного між Державним підприємством "Науково - дослідний інститут "КВАНТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каштанове місто" продовженим строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 24.09.2018 по 24.08.2021 включно, зобов'язання Державного підприємства "Науково - дослідний інститут "КВАНТ" укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Каштанове місто" договір № 4771/06 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4771 від 21.12.2009 у наступній редакції:
Договір №4771/06
про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4771 від 21.12.2009 р.
м. Київ "____"_________ 201__ року
Ми, що нижче підписалися:
Державне підприємство "Науково-дослідний інститут "Квант" (далі - "Орендодавець") в особі директора Положенцева Вячеслава Васильовича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та
Товариство з обмеженою відповідальністю "Каштанове місто" (далі - Орендар) в особі директора Дудка Сергія Олеговича, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, керуючись пунктом 10.4 Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4771 від 21.12.2009 р., уклали цей Договір про наведене нижче:
1. Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4771 від 21.12.2009 року продовжити строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 24.09.2018 р. до 24.08.2021 р. включно.
2. Всі інші умови договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4771 від 21.12.2009 року залишаються незмінними.
3. Цей Договір є невід'ємною чистиною договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4771 від 21.12.2009 року, складений у 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін.
4. Даний Договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками сторін.
5. Адреси, платіжні реквізити та підписи сторін.
Орендодавець:
Державне підприємство "Науково-дослідний інститут "Квант"
03150, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 4
Код ЄДРПОУ 14308138
п/р НОМЕР_1 в Печерській філії ПАТ КБ «Приватбанк», м. Києва,
тел. (044) 284-39-59
Директор
Положенцев В.В.
Орендар:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Каштанове місто"
01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 9, прим. №32 В ЛІТ. А
Код ЄДРПОУ 31242154
п/р НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк»
м. Києва, МФО 300528
ІПН НОМЕР_3
Свідоцтво платника ПДВ №200146809
Директор
Дудко С.О.»
Позов мотивований тим, що позивач, як орендар належним чином виконує умови договору оренди № 4771 від 21.12.2009 (у редакції договору №4771/04 від 27.11.2015 про внесення змін до договору оренди № 4771 від 21.12.2009), після закінчення строку дії якого відповідач не надав заперечення у визначений строк проти продовження договірних відносин, позивач продовжує користуватись орендованим майном, проте відповідач пропозицію позивача підписати договір про внесення змін до договору безпідставно залишив без задоволення.
Позивач, посилаючись на положення ч. 4 ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", вважає договір оренди № 4771 від 21.12.2009 (у редакції договору №4771/04 від 27.11.2015 про внесення змін до договору оренди № 4771 від 21.12.2009) продовженим на 2 роки 11 місяців, що діє з 24.08.2018 по 24.08.2021 включно, а посилання відповідача на рішення Комісії з розгляду пропозицій щодо розпорядження об'єктами державної власності від 18.04.2019, на підставі якого Державний концерн "Укроборонпром" відмовив у продовженні договору, необґрунтованим, з метою захисту своїх прав просить зобов'язати відповідача укласти правочин про продовження строку дії договору.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 у справі №910/8619/19 позов задоволено частково.
Зобов'язано Державне підприємство "Науково - дослідний інститут "КВАНТ" укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Каштанове місто" договір № 4771/06 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4771 від 21.12.2009 в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2019.
В решті позову відмовлено.
Стягнуто з Державного підприємства "Науково - дослідний інститут "КВАНТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каштанове місто" 1921,00 грн. судового збору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, третя особа 22.10.2019 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права (ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 16, 764 ЦК України, п. 27 ст. 7 Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в обороно - промисловому комплексі»), невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.
Доводи третьої особи, викладені в апеляційній скарзі:
- обрана позивачем форма позовної заяви визнати договір оренди майна продовженим не відповідає положенням ст. 764 ЦК України, а посилання позивача та суду на те, що він продовжує користуватися нерухомим майном та сплачує орендну плату, не підтверджує правильність обраного позивачем способу захисту;
- оскільки належним способом захисту у подібних правовідносинах є правова вимога визнати договір про внесення змін до договору оренди майна укладеним, то неправильно обраний позивачем спосіб захисту (у даному випадку - зобов'язання укласти договір) є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених обставин;
- судом не була врахована правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2018 у справі №905/1926/16;
- висновки суду, які відображені в мотивувальній частині судового рішення щодо того, що договір оренди є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором є безпідставними, оскільки не відповідають положенням п. 27 ст. 7 Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в обороно - промисловому комплексі», а також вимогам ч. 2 ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки договір оренди може бути продовженим (поновленим) за умови проведення нової оцінки об'єкта оренди, яка є суттєвою умовою договору, а відсутність такої суттєвої умови договору є достатньою підставою вважати, що договір є неукладеним.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти доводів третьої особи, викладених в апеляційній скарзі, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з доводами третьої особи, викладеними у ній, просить її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 апеляційну скаргу третьої особи передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Іоннікова І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 19.12.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 задоволено клопотання представника третьої особи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зазначено, що розгляд справи №910/8619/19 відбудеться 19.12.2019 в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Ленінському районному суду м. Харкова.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 розгляд справи №910/8619/19 відкладено на 30.01.2020 у зв'язку з технічними проблемами, що унеможливили участь осіб у судовому засіданні в режимі відеоконференції, вирішено здійснювати розгляд справи без проведення відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2020 у задоволенні клопотання Державного концерну "Укроборонпром" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 відкладено розгляд справи на 20.02.2020, враховуючи неявку представника третьої особи.
Явка представників сторін
Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.02.2020 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.02.2020 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.02.2020 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та у відзиві на апеляційну скаргу, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
21.12.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каштанове місто" (далі - Орендар) (далі - Позивач/ТОВ "Каштанове місто") укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4771, відповідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежилі приміщення водно-спортивної станції "Імпульс" площею 231,7 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, Труханів острів, вулиці Труханівська, 18, що перебуває на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Квант" (далі - балансоутримувач) (далі - Відповідач/ДП "НДІ "Квант"), вартість якого зазначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.06.2009 і становить 598500,00 грн.
Згідно п.1.2 договору, майно передається в оренду з метою розміщення турбази (для оздоровлення співробітників орендаря).
За Актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, Труханів острів, вул. Труханівська, 18 від 21.12.2009 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно нежилі приміщення водно-спортивної станції "Імпульс" площею 231,7 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, Труханів острів, вул. Труханівська, 18, що перебуває на балансі ДП "Науково-дослідний інститут "Квант".
Відповідно до пункту 10.1 договору, цей договір укладено строком на 11 (одинадцять) місяців, з 21.12.2009 до 21.11.2010 включно.
В подальшому сторонами неодноразово продовжувались договірні відносини шляхом укладення договорів про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4771 від 21.12.2009:
- договором №4771/01 про внесення змін та доповнень від 06.08.2010 виклали у новій редакції та встановили, що цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 21.12.2009 до 21.11.2012 включно;
- договором №4771/02 про внесення змін та доповнень від 21.11.2012 договір продовжено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 22.11.2012 до 22.10.2015 включно.
27.11.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець), ТОВ "Каштанове місто" (орендар) та ДП "НДІ "Квант" (балансоутримувач) було укладено договір №4771/04 від 27.11.2015 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4771 від 21.12.2009, згідно умов якого орендодавець передав, а балансоутримувач прийняв на себе права та обов'язки орендодавця та став стороною за договором оренди №4771 від 21.12.2009, укладеним між ТОВ "Каштанове місто" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, з метою приведення вказаного договору оренди у відповідність до Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" (далі - третя особа/ДК "Укроборонпром") та Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та дійшли згоди викласти договір оренди №4771 від 21.12.2009 у новій редакції.
Відповідно до умов п.10.1 договору оренди в новій редакції, договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 21.12.2009 до 21.11.2012 включно, з урахуванням пролонгації до 22.10.2015 включно.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п.10.4 договору).
30.11.2015 між ТОВ "Каштанове місто" (орендар) та ДП "НДІ "Квант"(орендодавець) було укладено договір №4771/05 про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна №4771 від 21.12.2009, яким продовжено строк договору на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 23.10.2015 до 23.09.2018 включно та визначено, що всі інші умови договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4771 від 21.12.2009 (в редакції договору № 4771/04 від 27.11.2015) залишаються незмінними.
Після закінчення дії договору, позивач продовжував користуватися майном та належним чином сплачував орендну плату, що підтверджується платіжними дорученнями, які додані до позовної заяви.
Відповідно до п. 10.4 договору оренди майна, що належить до державної власності №4771 від 21.12.2009 (в редакції договору №4771/04 від 27.11.2015) сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
25.10.2018 відповідач листом № 125-1180 інформував, що 27.10.2018 закінчується термін дії договору нерухомого мана № 4771, що перебуває на його балансі, у разі наміру продовжити термін дії договору орендодавцю необхідно отримати дозвіл органу управління, з цією метою подати пакет документів: заяву орендаря стосовно продовження користування майном на орендних засадах, нову оцінку про вартість майна.
10.12.2018 позивач листом № 01-68/5 у відповідь на лист № 125-1180 від 25.10.2018 зазначив, що приймаючи до уваги відсутність заяви орендодавця про припинення або зміну договору орендодавцем після спливу місячного строку після закінчення строку дії договору, договір № 4471 від 21.12.2009 зі змінами в редакції договору № 477/05 від 30.11.2015 є продовженим на той же строк і на тих самих умовах, висловив пропозицію укласти договір про внесення змін і доповнень до договору щодо встановлення нового строку дії договору та надав проект договору у 2-х примірниках, зазначив про здійснення замовлення нової оцінки майна.
Листом № 17/01-19 від 17.01.2019 позивач надав Звіт про оцінку нерухомого майна, рецензію на звіт про оцінку нерухомого майна та просив підписати відповідні зміни і доповнення до договору, враховуючи, що підприємство продовжує користуватись державним майном та сплачувати орендні платежі, вживати відповідні заходи для утримання майна.
20.06.2019 відповідач листом № 125-570 повідомив, що відповідно до рішення Комісії з розгляду пропозицій щодо розпорядження об'єктами державної власності (протокол № 6 від 18.04.2019), ДК "Укроборонпром" відмовив у продовженні договору № 4771 від 21.12.2009, тому ДП "НДІ "КВАНТ" просило у строк до 10 липня 2019 звільнити зазначені орендовані приміщення та надав для підписання Акти приймання-передачі орендованого майна.
У відповідь на вказані вимоги звільнити приміщення позивач листом №24/06-19 від 24.06.2019 вказав про продовження строку дії договору та необґрунтованість посилань на необхідність отримання дозволу від ДК "Укроборонпром", оскільки таке погодження необхідне лише для передачі в оренду нерухомого майна, при цьому умовами договору № 4771 від 21.12.2009 такої вимоги не передбачено, тому ТОВ "Каштанове місто" залишено без задоволення вимоги ДП "НДІ "Квант" про звільнення приміщення та підписання Акту, натомість надано примірники договору № 4771/06 про внесення змін до договору оренди про продовження договору строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 24.09.2018 по 24.08.2021 включно. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вказаний лист отриманий відповідачем - 27.06.2019.
Листом № 125-609 від 01.07.2019 відповідач повідомив про відхилення відповідної пропозиції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що належним чином виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати та інших платежів по договору оренди майна, що належить до державної власності №4771 від 21.12.2009, протягом місяця після закінчення терміну дії договору оренди позивач продовжував користуватися орендованим майном та не отримував від відповідача заяви про припинення дії договору оренди, що свідчить про продовження договору на той самий строк та на тих самих умовах, що його було укладено.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що за відсутності дозволу ДК "Укроборонпром" на продовження договірних відносин оренди державного майна, він не має права продовжувати договірні відносини.
Спір у справі стосується наявності або відсутності підстав для продовження дії договору оренди державного майна.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, з якою кореспондується норма ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 4 ст. 284 ГК України визначено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності урегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
За приписами ст. 284 ГК України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Пунктом 10.1 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4771 від 21.12.2009, з урахуванням змін та доповнень відповідно до договору № 4771/05 від 30.11.2015 сторони узгодили, що договір укладений строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 23.10.2015 до 23.09.2018 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Пунктом 10.6. договору оренди сторони також передбачили, що чинність договору оренди припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Разом з тим, відповідно до п.10.4 договору, у разі відсутні заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Статтею 764 ЦК України визначено, якщо наймач, який продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Норма ст. 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту ст.ст. 759, 763, 764 ЦК України, ч.2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення можуть бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.
При цьому, законодавчо не встановлений початок перебігу строку для надіслання заяви однією із сторін про припинення або зміну умов договору. Отже, в даному випадку має значення лише те, чи збіг встановлений місячний термін для заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення терміну дії такого договору, оскільки саме із його закінченням пов'язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Частина 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Відповідна заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.
Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/15387/17.
Докази наявності заперечень відповідача, як орендодавця, щодо продовження строку дії договору № 4771 від 21.12.2009, відсутність бажання продовжувати орендні відносини за договором, у т.ч. висловлені у встановленому законом та договором строк, суду не надано.
Лист відповідача № 125-1180 від 25.10.2018 з повідомленням про закінчення терміну дії договору та необхідності подачі пакету документів для продовження терміну дії договору не містить категоричного стверджування про припинення правовідносин сторін 23.09.2018 у зв'язку із закінчення строку дії договору та відсутності намірів його продовжувати у орендодавця.
Крім того, вказаний лист датований 25.10.2018, тобто після спливу місячного терміну для заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди (24.10.2018).
У листі № 125-1180 від 25.10.2018 відповідач зазначає про закінчення терміну дії договору № 4771 - 27.10.2018, що суперечить п.5 договору в редакції договору № 4771/05 від 30.11.2015.
Судом першої інстанції інші листи відповідача, адресовані позивачу після 24.10.2018, визнано неналежними доказами у справі. Належних доказів на підтвердження факту волевиявлення орендодавця на припинення договору оренди суду не надано.
Місцевим господарським судом надано правову оцінку посиланням відповідача на необхідність отримання дозволу ДК "Укроборонпром" на продовження договору та змісту листа № 125-570 від 20.06.2019, в якому повідомлено про прийняте Комісією з розгляду пропозицій щодо розпорядження об'єктами державної власності рішення (протокол № 6 від 18.04.2019) ДК "Укроборонпром" про відмову у продовженні договору оренди № 4771 від 21.12.2009.
Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавець відмовляє в укладенні договору оренди в разі, якщо орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на укладення договору.
Відповідні положення стосуються первинного укладення договору оренди державного майна, на яке необхідно отримати згоди органу, уповноваженого управляти цим майном, а не продовження строку його дії.
Договором оренди № 4771 від 21.12.2009, у т.ч. враховуючи усі зміни та доповнення до нього, не передбачено умови продовження договору за наявності відповідного дозволу третьої особи.
Процедура отримання відповідного дозволу, за наявності якого орендодавець має право на продовження договірних відносин і за відсутності якого у нього відсутні такі повноваження, як зазначає відповідач, з урахуванням ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", має хоча б розпочатись чи ініціюватись до закінчення строку дії договору, аби визначитись чи мають сторони намір їх продовжувати чи договір припиняється у зв'язку із заявою однієї із сторін, зробленою у місячний строк після закінчення терміну дії договору.
З листування сторін вбачається, що процедура погодження продовження строку дії договору відбувалась після того, як договір оренди № 4771 від 21.12.2009 був продовжений на новий строк, крім того обґрунтування (мотиви) прийняття рішення Комісією з розгляду пропозицій щодо розпорядження об'єктами державної власності (протокол № 6 від 18.04.2019) ДК "Укроборонпром" про відмову у продовженні договору оренди № 4771 від 21.12.2009 суду не надано.
Матеріалами справи встановлено та відповідачем не оспорюється факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань орендаря по договору, у т.ч. станом на час спірних правовідносин.
З урахуванням встановлених обставин, оскільки відповідачем не дотримано приписів ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та не надано заперечення щодо продовження дії договору, стверджування про припинення орендних правовідносин по договору № 4771 від 21.12.2009, належне виконання позивачем своїх зобов'язань, продовження користування орендованим майном, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що договір оренди нерухомого майна № 4771 від 21.12.2009 в редакції договору №4771/04 від 27.11.2015 з урахуванням пролонгації договором № 4771/05 від 30.11.2015 є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто діє з 24.09.2018 по 24.08.2021 включно.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що вимоги позивача про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4771 від 21.12.2009 (у редакції договору № 4771/04 від 27.11.2015 про внесення змін до договору оренди № 4771 від 21.12.2009), укладеного між ДП "Науково - дослідний інститут "КВАНТ" та ТОВ "Каштанове місто" продовженим строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 24.09.2018 по 24.08.2021 включно задоволенню не підлягає, оскільки є вимогою про встановлення юридичного факту, який вже відбувся.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ч. 1 ст. 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у ч. 2 ст. 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб'єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб'єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).
Статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни та розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Частинами 2, 3 ст. 188 ГК України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною четвертою цієї статті визначено, заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.
Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає ст. 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.
За положеннями ст. 654 ЦК України всі зміни та доповнення до договору вчиняються в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається.
Відповідачем, як орендодавцем, не висловлювалась згода на укладення договору оренди на тих самих умовах та на той самий строк, як і не надавались докази підписання сторонами наданого позивачем проекту договору № 4771/06 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4771 від 21.12.2009 у запропонованій позивачем редакції.
Враховуючи правову невизначеність у суб'єктивних правах сторін, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для врегулювання розбіжностей між сторонами за договором шляхом зобов'язання відповідача укласти договір №4771/06 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4771 від 21.12.2009 відповідно до умов в редакції, запропонованої позивачем, а саме шляхом зазначення, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4771 від 21.12.2009 продовжити строк на 2 роки 11 місяців, що діє з 24.09.2018 до 24.08.2021 включно.
Відповідно ч. 3 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача в частині зобов'язання ДП "Науково - дослідний інститут "КВАНТ" укласти договір №4771/06 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4771 від 21.12.2009 відповідно до умов в редакції, запропонованій позивачем.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного третьою особою в апеляційній скарзі
Твердження скаржника, що обрана позивачем форма позовної заяви визнати договір оренди майна продовженим не відповідає положенням ст. 764 ЦК України, а посилання позивача та суду на те, що він продовжує користуватися нерухомим майном та сплачує орендну плату, не підтверджує правильність обраного позивачем способу захисту, спростовуються наступним.
Статтею 764 ЦК України передбачено, що у разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 25.06.2019 у справі №910/15387/17.
Щодо посилання апелянта на неправильно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, як на підставу для відмови у задоволенні позову, слід зазначити наступне.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакцій, чинній на момент звернення позивача до суду, є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що він, як орендар належним чином виконує умови договору оренди № 4771 від 21.12.2009 (у редакції договору №4771/04 від 27.11.2015 про внесення змін до договору оренди № 4771 від 21.12.2009), після закінчення строку дії якого відповідач не надав заперечення у визначений строк проти продовження договірних відносин, позивач продовжує користуватись орендованим майном, проте відповідач пропозицію позивача підписати договір про внесення змін до договору безпідставно залишив без задоволення.
Посилаючись на положення ч. 4 ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" позивач вважає договір оренди № 4771 від 21.12.2009 (у редакції договору №4771/04 від 27.11.2015 про внесення змін до договору оренди № 4771 від 21.12.2009) продовженим на 2 роки 11 місяців, що діє з 24.08.2018 по 24.08.2021 включно, а посилання відповідача на рішення Комісії з розгляду пропозицій щодо розпорядження об'єктами державної власності від 18.04.2019, на підставі якого Державний концерн "Укроборонпром", як учасник відмовив у продовженні договору необґрунтованим, з метою захисту своїх прав просить зобов'язати відповідача укласти правочин про продовження строку дії договору.
Колегією суддів з'ясовано, що предметом розгляду у цій справі є заявлені вимоги про визнання договору оренди продовженим та зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, на умовах зазначених в ньому.
Враховуючи встановлені обставини справи та висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає безпідставним посилання третьої особи на неправильно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав.
За викладених обставин відмова в позові лише з невірності зазначення одного слова зобов'язати «укласти» замість «укладеним» буде простим формалізмом та суперечитиме передбаченій ч. 1 ст. 2 та ч. 3 ст. 236 ГПК України головній меті господарського судочинства, а саме, ефективному захисту порушених прав та принципу верховенства права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, судом першої інстанції було в повній мірі враховано правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16 щодо можливості захисту порушеного цивільного права чи інтересу і в спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, колегією суддів не приймаються, оскільки правовідносини у справі №912/1856/16 склалися щодо земельних відносин.
Правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2018 у справі №905/1926/16 стосується зобов'язання відповідача надати акт приймання-передачі електроенергії за договором купівлі-продажу, що за висновками суду не приводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Посилання скаржника, що для продовження дії договору необхідна згода Державного концерну "Укроборонпром" спростовуються наступним.
Відповідно до ч. 8 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини оренди рухомого та нерухомого майна державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, оборонно-промислового комплексу, які включені до складу Державного концерну "Укроборонпром", регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".
Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" визначено, що передача в оренду нерухомого майна, загальна площа якого перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, здійснюється безпосередньо підприємствами оборонно-промислового комплексу за погодженням з Державним концерном "Укроборонпром", крім випадків передачі в оренду цілісних майнових комплексів підприємств оборонно-промислового комплексу, щодо яких орендодавцем є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.
За приписами ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавець відмовляє в укладенні договору оренди в разі, якщо орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на укладення договору.
Таким чином, відповідні положення стосуються первинного укладення договору оренди державного майна, на яке необхідно отримати згоду органу, уповноваженого управляти цим майном, а не продовження строку дії договору, як помилково вважає апелянт.
Договором оренди №4771 від 21.12.2009, враховуючи зміни та доповнення до нього, не передбачено умови продовження договору за наявності відповідного дозволу Державного концерну "Укроборонпром".
Процедура погодження строку дії договору відбувалась після того, як договір оренди №4771 від 21.12.2009 зі змінами вже був продовжений на новий строк, за відсутності заперечень відповідача та третьої особи як до закінчення строку дії договору, так і протягом місяця після закінчення терміну дії договору.
Щодо доводів скаржника відносно того, що автоматична пролонгація договору можлива лише після нової оцінки об'єкта оренди колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди проводиться оцінка об'єкта оренди, що можливо шляхом внесення змін до договору.
Позивач листом від 17.01.2019 №17/01-19 надав відповідачу Звіт про оцінку нерухомого майна, рецензію на звіт про оцінку нерухомого майна та просив підписати відповідні зміни та доповнення до договору щодо продовження оренди нерухомого майна, площею 231,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, Труханів острів, вул. Труханівська, 18 в установленому порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, шо дані щодо нової оцінки об'єкта оренди можуть бути внесені сторонами в договір шляхом укладання іншої додаткової угоди.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів третьої особи (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.
Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Державного концерну "Укроборонпром" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 у справі №910/8619/19.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Державного концерну "Укроборонпром" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 у справі №910/8619/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 у справі №910/8619/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/8619/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 04.03.2020.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
І.А. Іоннікова