03 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006270 пров. № А/857/512/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Кухтея Р.В., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання Джули В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.006270 за адміністративним позовом Державного підприємства "Сколівський військовий лісгосп" до Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови в частині,-
суддя в 1-й інстанції - Ланкевич А.З.,
час ухвалення рішення - 11.12.2019 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 16.12.2019 року,
Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про арешт коштів боржника ВП №59575345 від 31.10.2019 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 , відкритого в філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО: 325796 у валюті гривня.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою про арешт коштів боржника ВП №59575345 від 31.10.2019 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться, зокрема, на рахунку НОМЕР_1 , з якого здійснюється виплата заробітної плати та сплата податків і зборів, в т.ч. ЄСВ, ПДФО, військовий збір, ПДВ. Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає, що в цій частині воно є протиправним та підлягає скасуванню, адже виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці. Тобто рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Вважаючи у зв'язку із цим свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою їх захисту.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.006270 позовні вимоги задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте без повного і всебічного з'ясування всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального права, а тому є незаконним та необґрунтованим.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що постанова про арешт коштів боржника ВП №59575345 від 31.10.2019 року винесена у відповідності до положень ст.56 Закону України «Про виконавче провадження». Даною постановою накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунках: 325796 ФЛЬВІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПР АТОЩАД м.Львів UA 133257960000026003300737188; 325796 ФЛЬВІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПР АТОЩАД м.Львів UA 08325796000002301737188 та на всі інші відкриті рахунки, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Копію постанови скеровано до відома боржнику та у банківські установи до виконання.
Судом першої інстанції не враховано, що в оскаржуваній постанові чітко прописано, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Також судом першої інстанції не враховано, що постановою накладено арешт коштів на рахунку, а не арешт рахунку, а позивачем не надано доказів, що арештовані кошти на рахунку є спеціальним режимом використання.
Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.006270 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем відкрито рахунок у філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО: 325796 НОМЕР_2 133257960000026003300737188 у валюті гривня та рахунок UA 08325796000002301737188 - в іноземній валюті (євро), підтвердженням чого є банківські виписки по даних рахунках (а.с.17-24).
Згідно представлених банківських виписок по рахунку UA НОМЕР_3 у валюті гривня, кошти, які знаходяться на цьому рахунку, використовуються, в т.ч., для виплати заробітної плати та сплати податків і зборів (ЄСВ, ПДФО, військового збору, ПДВ).
При цьому, позивач пояснив, що для здійснення виплати заробітної плати працівникам підприємства необхідно кошти з рахунку НОМЕР_1 перерахувати на зарплатний рахунок UA НОМЕР_4 , а вже з цього рахунку виплатити заробітну плату безпосередньо кожному працівнику. Іншого механізму нарахування та виплати заробітної плати чинним законодавством не передбачено.
Вказане підтверджується банківською випискою по рахунку UA 193257960000029093125373778 за період з 01.09.2019 року по 21.11.2019 року (а.с.25-32).
Дослідивши наявні в матеріалах справи банківські виписки, суд першої інстанції встановив, що у період з 01.09.2019 по 21.11.2019 року рахунок UA 133257960000026003300737188 у валюті гривня використовувався позивачем, серед іншого, для виплати заробітної плати працівникам підприємства та сплати податків і зборів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не повно і не всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, допустив порушення норм матеріального права.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 18.07.2019 року постановою головного державного виконавця Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито ВП №59575345 про стягнення з Сколівського військового лісгоспу ДП «Івано-Франківський ліспромкомбінат» виконавчого збору в сумі 250890,54 грн.
21.10.2019 року постановою головного державного виконавця Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в межах ВП №59575345 замінено сторону виконавчого провадження - боржника Сколівського військового лісгоспу ДП «Івано-Франківський ліспромкомбінат» на його правонаступника - Державне підприємство «Сколівський військовий лісгосп».
31.10.2019 року в межах цього ж виконавчого провадження прийнято спірну постанову, якою серед іншого, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках:
- 325796 ФЛЬВІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПР АТОЩАД м.Львів UA 133257960000026003300737188,
- 325796 ФЛЬВІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПР АТОЩАД м.Львів UA 08325796000002301737188
- та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ДП «Сколівський військовий лісгосп» (місцезнаходження: вул.Героїв Маківки, 28, м.Сколе, Львівська область, 82600; код ЄДРПОУ: 43074458) у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 2903635,55 грн
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що постанова відповідача про арешт коштів боржника ВП №59575345 від 31.10.2019 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 , відкритого в філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО: 325796 у валюті гривня, є незаконною, адже з цього рахунку, як зазначив позивач, здійснюється виплата заробітної плати та сплата податків і зборів, в т.ч. ЄСВ, ПДФО, військового збору, ПДВ. Накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на цьому рахунку, унеможливлює виплату працівникам підприємства заробітної плати та порушує їх конституційне право на оплату праці. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом.
Ч.2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглядувані правовідносини регламентовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, відповідно до ч.3 ст.18 цього Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Згідно з ч.ч.1 і 3 ст.52 вказаного Закону виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч.2).
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч.3).
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч.4).
Згідно п.8 розділу VІІІ «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р., на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові.
Отже, під час судового розгляду встановлено, що з метою отримання інформації про наявні у боржника рахунки відповідач звернувся та отримав від органу ДФС перелік банківських рахунків позивача.
На підставі отриманої інформації органом державної виконавчої служби прийнято рішення про накладення арешту на кошти, що містяться на банківських рахунках позивача.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Чинним законодавством передбачено, що не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (ст.52 Закону України «Про виконавче провадження»).
Таким чином, у випадку накладення державним виконавцем арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, передбачено відповідний порядок дій банку, іншої фінансової установи, при цьому постанова про арешт коштів боржника в цій частині не підлягає до виконання.
Разом з тим, закон не передбачає у такому випадку необхідності скасування чи зміни постанови державного виконавця про арешт коштів боржника.
Наведені вимоги були дотримані відповідачем, що підтверджується листом банку № 46-07/10594/17854БГ від 08.11.2019р.(а.с.49).
З підстав вищенаведеного, колегія суддів прийшла до переконання, що відповідачем не було допущено накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом; відповідачем дотримані всі приписи закону та вжито своєчасних і належних заходів для примусового виконання виконавчого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на не повно та не всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта спростовують висновки суду першої інстанції.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
З огляду на вищевикладене, є підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду слід скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.006270 скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Р. В. Кухтей
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 04.03.2020 року