Справа № 686/34339/18
Головуючий у 1-й інстанції: Бондарчук В.В.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
04 березня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконними дій,
в грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати незаконними дії інспектора УПП в Хмельницькій області сержанта поліції Могильного Є.В. щодо складання постанови серії ЕАК №1846225 від 10.12.2019. Також просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАК №1846224 від 10.12.2019 про адміністративне правопорушення, а провадження по справі закрити.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.01.2020 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду від 17.01.2020 року та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов. Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що у спірному судовому рішенні має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час, та місце апеляційного розгляду справи, повноважних представників в судове засідання не направили.
З огляду на викладене, протокольною ухвалою колегія суддів, враховуючи скорочені терміни розгляду даної категорії справ, визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Із наявної в матеріалах справи постанови серії ЕАК №1846225 від 10.12.2019, винесеної інспектором УПП в Хмельницькій області сержантом поліції Могильним Є.В. вбачається, що 10.12.2019 о 11:53:25, по вул. Соборній, 31 в м. Хмельницькому водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «AUDI» д.н.з НОМЕР_1 здійснив зупинку свого транспортного засобу на в'їзді у дворову територію, що унеможливлювало проїзд або об'їзд інших транспортних засобів, чим порушив п.15.9 «ж» ПДР, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф в сумі 255 грн. До постанови було долучено відеозапис ВХ00059.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зважаючи на висновки зроблені інспектором щодо підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП погодився із їх обґрунтованістю, та дійшов висновку, що в діях позивача міститься склад даного адміністративного правопорушення, що було підтверджено наявним відеозаписом, а тому відсутні підстави як для скасування оспорюваної постанови так і визнання дій інспектора незаконними при складанні постанови.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами статті 14 Закону України від 30.06.1993р. № 3353 «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, згідно з пунктом 15.9 "ж" ПДР України зупинка забороняється зупинка у місцях, де буде неможливим зустрічний розїзд або обїзд транспортного засобу, що зупинився.
Частиною першою ст. 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У статті 283 КУпАП закріплено вимоги до змісту постанови про адміністративне правопорушення зазначено, де повинні міститися: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, вказуються відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
З аналізу зазначених правових норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
Аналізуючи доводи апелянта стосовно безпідставності притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, колегія суддів враховує наступне.
Як слідує зі спірної постанови, ОСОБА_1 10.12.2019 керуючи автомобілем «AUDI» д.н.з НОМЕР_1 по вул. Соборній, 31 в м. Хмельницькому здійснив зупинку свого транспортного засобу на в'їзді у дворову територію, що унеможливлювало проїзд або об'їзд інших транспортних засобів, чим порушив п.15.9 «ж» ПДР.
Незаконність винесеної постанови ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що зупинка на в'їзді у двір будинку по АДРЕСА_1 . Соборній, 31 в м. Хмельницькому була зумовлена великим скупченням автомобілів у дворі будинку та інформацією отриманою від знайомого, про те, що деякі автомобілі виїжджають із двору, у зв'язку із чим прийняв рішення про здійснення руху заднім ходом на вул. Соборну, однак звільненню проїзду до будинку завадив водій автомобіля «Мазда 626» державний номерний знак НОМЕР_2 , який загородив дорогу, а через декілька хвилини із двору виїхав інший автомобіль який заблокував рух вперед.
Як доказ по справі, відповідачем надано матеріали відеозйомки ВХ00059 та ВХ0025, які складаються з двох частин: в частині першій зафіксовано, як до в'їзду у дворову територію під'їжає автомобіль з відеореєстратором та зупиняється позаду транспортного засобу «AUDI» д.н.з НОМЕР_1 , який в свою чергу зупинився на в'їзді у дворову територію, а на другій частині відеозапису зафіксовано процедуру розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Із відеозапису ВХ00059 вбачається, що автомобіль «AUDI» д.н.з НОМЕР_1 , здійснив зупинку на в'їзді у двір будинку по вул. Соборній 31, оскільки його зупинив невідомий чоловік, особу якого не встановлено.
Однак, наданий відповідачем відеозапис ВХ00059, на який відповідач посилається у оскарженій постанові, колегія суддів оцінює критично, з наступних підстав.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до п. 12.1. Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС», затвердженої наказом МВС України № 111 27 березня 2009 року, фіксація правопорушення учасниками дорожнього руху за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, є фіксацією порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних засобів на електронний носій чи світлочутливу плівку, що може забезпечити визначення суті порушення та чітке зображення транспортного засобу, яким було вчинено правопорушення (його марку, колір, номерний знак) та, по можливості, водія, що знаходився за кермом.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також, згідно з ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідачем, з метою обґрунтування прийнятого рішення, долучено до матеріалів справи диск з відеозаписом ВХ00059 адміністративного правопорушення вчиненого позивачем.
Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що відповідачем зазначено, що до постанови додається ВХ00059.
Однак, відповідачем не зазначено, а судом першої інстанції не встановлено, показаннями яких технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису здійснено відеозйомку ВХ00059, яким на думку відповідача, зафіксовано вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також з вказаного відеозапису неможливо достовірно встановити з якого особою зроблений даний запис та у чиєму володінні перебувала відеотехніка, якою здійснено відеозйомку ВХ00059.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що наданий відповідачем відеозапис ВХ00059 не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Щодо відеозапису з нагрудної камери працівника поліції ВХ0025, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 15.9 "ж" ПДР України зупинка забороняється зупинка у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився.
Відповідно до п.1.10 ПДР зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Стоянка - це припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідачем не встановлено та у постанові не зазначено, а судом першої інстанції не здобуто доказів, на виконання/не виконання яких вимог ПДР України було припинено рух позивачем, від чого залежить кваліфікація дії ОСОБА_1 .
У контексті даної справи це означає, що умовою притягнення позивача до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, а саме умисне чи з необережності порушення Правил дорожнього руху.
Із наданого відеозапису ВХ0025 та матеріалів справи вбачається, що автомобіль позивача стояв заблокованим понад 20 хвилин до приїзду поліції, а тому працівником поліції зафіксовано камерою факт стоянки транспортного засобу позивача, тому дії ОСОБА_1 за наявності та доведеності не підпадають під п.п. «ж» п.15.9 ПДР.
Також із відеозапису слідує, що автомобіль «AUDI» д.н.з НОМЕР_1 намагався здійснити рух назад та виїхати на проїзну частину, про що свідчать ввімкнені задні габарити та початок руху, однак не зміг цього зробити, так як цьому перешкодив інший автомобіль, про що свідчить відеозапис ВХ00059.
Крім того, колегія суддів зазначає, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, надана відповідачем копія відеозапису не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова у відповідності до вимог ч.3 ст.283 КУпАП не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис події проступку, а саме відеозапис ВХ0025, тому наданий відеозапис ВХ0025 також не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Таке правозастосування узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2019 р. в справі № 464/2309/17.
Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують тієї обставини, що 10 грудня 2019 року за наведених вище обставин позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, а саме здійснення зупинки транспортного засобу на в'їзді у дворову територію, що унеможливлювало проїзд або обїзд інших транспортних засобів.
Разом з тим, суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення є обґрунтованими і судом першої інстанції безпідставно не враховано вказані обставини при винесенні оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки при розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, а тому постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1846225 від 10.12.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про скасування постанови серії ЕАК №1846225 від 10.12.2019 підлягають задоволенню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Щодо вимоги позивача про визнання незаконними дії інспектора УПП в Хмельницькій області сержанта поліції Могильного Є.В. щодо складання постанови серії ЕАК №1846225 від 10.12.2019, то колегія суддів дійшла висновку, що вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки у ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік дій, які може вчинити місцевий загальний суд як адміністративний, за наслідками розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому відсутні визначені законом підстави, визнавати дії інспектора поліції щодо складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності протиправними.
В силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Положеннями п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладені обставини справи, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, у зв'язку із чим наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 січня 2020 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕАК №1846225, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді 255 грн. штрафу, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.