Справа № 560/4234/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
02 березня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального сервісного центру МВС в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Регіонального сервісного центру МВС в Хмельницькій області щодо відмови в задоволенні заяви про виключення відомостей з електронних баз даних (реєстрів) про те, що ОСОБА_2 є співвласником транспортного засобу HONDA CR-V 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ;
- визнати протиправними дії Регіонального сервісного центру МВС в Хмельницькій області в частині включення відомостей електронних баз даних про те, що ОСОБА_2 , є власником транспортного засобу HONDA CR-V 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_3 ;
- зобов'язати Регіональний сервісний центр МВС в Хмельницькій області виключити відомості з електронних баз даних про те, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу HONDA CR-V 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_3 ;
- стягнути з Регіонального сервісного центру МВС в Хмельницькій області моральну (немайнову) шкоду, в розмірі 337820 грн., що дорівнює вартості даного автомобіля (станом на грудень 2018 року).
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Не погодившись із судовим рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Відповідач своїм правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до приписів ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного адміністративного позову є правомірність рішення суб'єкта владних повноважень щодо реалізації права на транспортний засіб фізичною особою.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, предметом позовних вимог позивача в межах даної справи є оскарження дій Регіонального сервісного центру МВС в Хмельницькій області вчинених щодо транспортного засобу HONDA CR-V 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_4 , зареєстрованого за ОСОБА_2 .
Тобто, спір з приводу якого позивач звернувся до суду, пов'язаний із реалізацією позивачем свого права на автомобіль HONDA CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_2
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, виходив з того, що спір, з приводу якого позивач звернувся до суду має бути розглянутий за правилами цивільного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої).
Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
З установлених судом першої інстанції обставин справи вбачається, що спір у ній виник між Трембачем О.Л. та суб'єктом владних повноважень з приводу неправомірності, на думку позивача, прийняття рішення щодо перереєстрації транспортного засобу - за ОСОБА_2 . При цьому, таке рішення, як випливає із наведених у позові мотивів, порушує його право власності на спірний автомобіль.
Таким чином, у цій справі існує невирішений спір про право на майно, а саме на транспортний засіб нерухомості, а тому подальше оспорювання набуття особою цього права не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства у зв'язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на об'єкт нерухомого майна. А отже, виникає спір про право цивільне, який вирішується за правилами цивільного судочинства.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Преамбула Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.
Та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Визнання незаконним та скасування зазначеного вище рішення відповідача впливає на права третьої особи, а тому в цьому випадку існує спір про право, що, у свою чергу, унеможливлює його розгляд в порядку адміністративного судочинства.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Таким чином, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 5 грудня 2018 року у справі № 757/1660/17-ц, 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки перегляд законності реєстраційних дій ґрунтується на обставинах, стосовно яких існує спір про право власності на автомобіль HONDA CR-V 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 січня 2017 року по справі №21-1559а/16, у постанові від 31 січня 2017 року по справі №21-1237а/16 та Верховним Судом у постанові від 13 червня 2018 року по справі № 822/2601/16, від 20 червня 2018 року по справі № 820/4146/17 та у постанові від 20.09.2018 у справі №813/6286/15.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.