Справа № 240/11078/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
04 березня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,
в жовтні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо непризначення, непроведення перерахунку пенсії з урахуванням пільгового стажу ОСОБА_1 , незаконними.
Також, позивач просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 1 жовтня 1999 року по 31 березня 2000 року в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту “Башнафтопроект” в якості помічника бурильника, з 1 квітня 2000 року по 30 листопада 2002 року в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту “Башнафтопроект”, в якості машиніста бурової установки 5 розряду, з 1 грудня 2002 року по 27 березня 2003 року Коголимського відділу інженерних винаходів ДООО “Башнипинефть”, в якості машиніста бурової установки геологічної партії та період роботи з 5 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року в філії “Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат” в якості машиніста бурової установки СРП за Списком №2, що дає право на призначення пенсії по віку на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 1 січня 1992 року.
Призначити ОСОБА_1 пенсію по віку на пільгових умовах з урахуванням стажу роботи періоди роботи в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту “Башнафтопроект” в якості помічника бурильника з 1 жовтня 1999 року по 31 березня 2000 року, в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту “Башнафтопроект”, в якості машиніста бурової установки 5 розряду з 1 квітня 2000 року по 30 листопада 2002 року в Когалимському відділі інженерних винаходів ДООО “Башнипинефть”, в якості машиніста бурової установки геологічної партії та період роботи з 1 грудня 2002 року по 27 березня 2003 року, в філії “Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат” в якості машиніста бурової установки СРП з 5 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року за Списком №2, що дає право на призначення пенсії по віку на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 1 січня 1992 року та провести перерахунок пенсії з дня звернення та зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області взяти до уваги архівну довідку про заробітну плату за періоди роботи на Крайній Півночі в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту “Баштнафтопроект” від 29 січня 2019 року №18/1-110-02, з підстав протиправних дій відповідача, на думку позивача, щодо відмови йому у зарахуванні до пільгового стажу роботи стажу роботи на посадах, які віднесені до Списку №2.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області щодо непризначення пенсії з урахуванням пільгового стажу ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 55 Закону України 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» за Списком №2 із зарахуванням періодів роботи з 1 жовтня 1999 року до 31 березня 2000 року в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту «Башнафтопроект» помічником бурильника, з 1 квітня 2000 року до 30 листопада 2002 року в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту «Башнафтопроект» машиністом бурової установки 5 розряду, з 1 грудня 2002 року до 27 березня 2003 року в Когалимському відділі інженерних винаходів ДООО «Башнипинефть» машиністом бурової установки геологічної партії.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не з'ясував усі обставини, що мають значення для справи та надав не належну оцінку тим обставинам та доказам, що присутні в матеріалах справи.
Позивач в судове засідання не з'явився, належного представника не направив, разом з тим був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, належного представника не направив, разом з тим був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Разом з тим, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, у квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом “б” статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Для підтвердження стажу роботи до заяви про призначення пенсії на пільгових умовах позивач додав: копію паспорта громадянина України, копію трудової книжки, архівні довідки, платіжні документи про нарахування та отримання заробітної плати, уточнюючі довідки про особливий характер та умови праці, із зазначенням відомостей про роботи, що відносяться до Списку №2.
За результатами розгляду заяви та наданих позивачем документів відповідач відмовив листом від 4 квітня 2019 року №1298/04-1 у призначенні пенсії на пільгових умовах, яка мотивована тим, що відсутні документи про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та результати атестації робочих місць. Крім того, не представлено за 2011 рік даних про те, що позивач працював в умовах польових робіт. З огляду на наведене, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.26-28).
Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують його право на пенсію, гарантоване йому положеннями статті 46 Конституції України. При цьому, звернув увагу, що надав відповідачу усі необхідні документи, що підтверджують його право на пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом.
Крім того, відомостями з наявної у матеріалах справи трудової книжки позивача підтверджено, що у період з 1 жовтня 1999 року до 31 березня 2000 року ОСОБА_1 працював помічником бурильника в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту «Башнафтопроект»; у період з 1 квітня 2000 року до 30 листопада 2002 року працював в якості машиніста бурової установки 5 розряду геологічної партії в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту «Башнафтопроект»; у період з 1 грудня 2002 року до 27 березня 2003 року працював в якості машиніста бурової установки геологічної партії Коголимського відділу інженерних винаходів ДООО «Башнипинефть»: у період з 1 квітня 2004 року до 24 червня 2011 року працював в якості помічника машиніста бурової установки в Київському державному геологічному підприємстві «Геосервіс»; у період з 5 липня 2012 року до 31 грудня 2014 року працював в якості машиніста бурової установки ЄРП у філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат»; у період з 1 січня 2015 року до 28 березня 2018 року працював в якості машиніста бурової установки ЄРП у філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» АТ «Гірничо-хімічна компанія» (а.с.15-25).
Загальний пільговий стаж по Списку №2 позивача становить 15 років 2 місяці 4 дні.
Підтвердженням того, що вказані періоди роботи ОСОБА_1 виконував у польових умовах є архівні розрахункові відомості заробітної плати за період з 1999 року до 2003 року з яких встановлено, що позивач отримував польові надбавки, а також нараховувався районний коефіцієнт та північні надбавки (а.с.32-42). Коефіцієнт на північні надбавки підтверджується архівною випискою №11-01-34/546 ПАТ АНК “Башнефть” від 24 січня 2019 року (а.с.31).
В архівній довідці про заробітну плату за періоди роботи на Крайній Півночі в Коголимському відділі інженерних винаходів інституту «Баштнафтопроект» від 29 січня 2019 року №18/1-10-02 зазначено мовою оригіналу, що «с указанных сумм производились отчисления в ПФ РФ по установленным тарифам» (а.с.30).
Також з архівної виписки №11-01-34/546 ПАТ АНК «Башнефть» від 24 січня 2019 року встановлено, що робітникам нараховувався районний коефіцієнт у розмірі 1,7 та північна надбавка у розмірі 40%. З архівних розрахункових відомостей по заробітній платі ПАТ АНК «Башнефть» також вбачається розмір районного коефіцієнту та розмір північної надбавки, який застосовувався при нарахуванні заробітної плати.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до пільгового стажу позивачу за Списком №2 спірних періодів роботи з 1 жовтня 1999 року до 31 березня 2000 року в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту “Башнафтопроект” помічником бурильника, з 1 квітня 2000 року до 30 листопада 2002 року в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту “Башнафтопроект” машиністом бурової установки 5 розряду, з 1 грудня 2002 року до 27 березня 2003 року в Когалимському відділі інженерних винаходів ДООО “Башнипинефть” машиністом бурової установки геологічної партії є протиправними, оскільки роботи на яких працював позивач (машиніст бурової установки) дають право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2 розділ («Гірничі роботи»), підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 1994 року №162.
Тобто, суд першої інстанції зазначив, що за наявності у позивача пільгового стажу більше 12 років 6 місяців, він має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Щодо експертизи та атестації робочих місць суд першої інстанції зазначив, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації. Таким чином, позивач не може нести тягар неналежного виконання обов'язку проведення атестації робочих місць своїм роботодавцем, а несвоєчасне проведення атестації не бути підставою для відмови у зарахуванні позивачу зазначеного судом періоду роботи до спеціального трудового стажу.
Тобто, позивач не може бути позбавлений свого права на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, підтвердженого належними доказами, лише у зв'язку з не наданням документів на підтвердження проведення підприємством, де він працював експертизи та атестації робочих місць, тобто у зв'язку з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які він не міг вплинути.
Отже, невиконання чи неналежне виконання підприємством обов'язків, зокрема, щодо експертизи та атестації робочих місць, не має ставати на заваді для належного та у повному обсязі зарахування пенсійного стажу для призначення пенсійного забезпечення, адже неналежне виконання підприємством обов'язків не є виною працівника і не залежить від його волі.
Щодо інших вимог суд першої інстанції відмовив у їх задоволенні у зв'язку з передчасністю та безпідставністю.
Колегія судів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як передбачено ч.1 ст.306 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з Угодою про гарантії прав - громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, для встановлення права на пенсію, в тому числі, за віком та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території бувшого СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.
Нарахування пенсій відбувається з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно з ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом першим Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Разом з тим, як передбачено п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Також, порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників регламентований статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, згідно частини першої вказаної статті, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Вимоги щодо обов'язкових норм пільгового стажу для призначення пенсію за віком на пільгових умовах визначені також частиною другою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та є аналогічними вимогам, зазначеним в статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками №1 та №2 деталізоване у «Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383.
Пунктом 10 наведеного Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене, як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків №1 або Списком №2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком №1 або Списком №2.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, відомостями з наявної у матеріалах справи трудової книжки позивача підтверджено, що у період з 1 жовтня 1999 року до 31 березня 2000 року ОСОБА_1 працював помічником бурильника в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту «Башнафтопроект»; у період з 1 квітня 2000 року до 30 листопада 2002 року працював в якості машиніста бурової установки 5 розряду геологічної партії в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту «Башнафтопроект»; у період з 1 грудня 2002 року до 27 березня 2003 року працював в якості машиніста бурової установки геологічної партії Коголимського відділу інженерних винаходів ДООО «Башнипинефть»: у період з 1 квітня 2004 року до 24 червня 2011 року працював в якості помічника машиніста бурової установки в Київському державному геологічному підприємстві «Геосервіс»; у період з 5 липня 2012 року до 31 грудня 2014 року працював в якості машиніста бурової установки ЄРП у філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат»; у період з 1 січня 2015 року до 28 березня 2018 року працював в якості машиніста бурової установки ЄРП у філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» АТ «Гірничо-хімічна компанія» (а.с.15-25).
Загальний пільговий стаж по Списку №2 позивача становить 15 років 2 місяці 4 дні.
Крім того, на підтвердження пільгового стажу позивачем було надано додаткові довідки (архівні довідки, архівні відомості, виписки і т.д.).
З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про хибність доводів відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до пільгового стажу позивачу за Списком №2 спірних періодів роботи з 1 жовтня 1999 року до 31 березня 2000 року в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту “Башнафтопроект” помічником бурильника, з 1 квітня 2000 року до 30 листопада 2002 року в Когалимському відділі інженерних винаходів інституту “Башнафтопроект” машиністом бурової установки 5 розряду, з 1 грудня 2002 року до 27 березня 2003 року в Когалимському відділі інженерних винаходів ДООО “Башнипинефть” машиністом бурової установки геологічної партії, оскільки роботи на яких працював позивач (машиніст бурової установки) дає право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2 розділ («Гірничі роботи»), підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 1994 року №162.
В частині атестації робочого місця, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом пунктів 1, 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 від 01 серпня 1992 року, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 442 результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 442 застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 4.2 Порядку № 383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.4 Порядку № 383 якщо атестація була вперше проведена після 21 серпня 1997 року у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21 серпня 1992 року, 5-річний період роботи на цьому підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Тобто, проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Аналогічна правова позиція висвітлена Верховним Судом у рішенні від 10 липня 2018 року у справі №227/545/17.
Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції обов'язок проведення атестації робочих місць виник після 21 серпня 1992 року, його проведення покладено на керівників підприємств і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Згідно з матеріалами справи, а саме наказу ПАТ АНК «Башнефть» від 19 листопада 2002 року №460 філіал «Башнефтепроект» ліквідований. Робітники інституту «Башнефтепроект» переведені в ДООО «Башнипинефть», який ліквідований 25 квітня 2003 року на підставі наказу №113 АПК «Башнефть». Документи ДООО «Башнипинефть» передані до архіву ПАТ «Башнефть», що підтверджується архівною випискою ПАТ АНК «Башнефть» від 24 січня 2019 року №11-01-34/546 (а.с.31).
Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції невиконання чи неналежне виконання підприємством обов'язків, зокрема, щодо експертизи та атестації робочих місць, не має ставати на заваді для належного та у повному обсязі зарахування пенсійного стажу для призначення пенсійного забезпечення, адже неналежне виконання підприємством обов'язків не є виною працівника і не залежить від його волі.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, згідно з якими проведення атестації робочих місць за умовами праці та її своєчасність не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують обставини дослідженні судом першої інстанції та висновки про задоволення позову на основі цих обставин.
Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.