Справа № 120/2699/19-а Головуючий у І інстанції: Вільчинський О.В.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
26 лютого 2020 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М.
за участю:
секретаря судового засідання: Білої Л.М.,
представника позивача - Бобко Т.Є.
представників відповідача - Сослюк Л.Л., Мілінчук І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про визнання дій протиправними,
В серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" звернулось до суду з позовом до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про визнання дій протиправними.
Підставою для звернення до суду з цим позовом слугувала незгода позивача з діями управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області щодо визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" таким, що вчинило розрахунок суми невикористаної споживачами природного газу Гайсинського району суми субсидії за опалювальний сезон 2015-2016 роки з порушенням законодавства.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними дії управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області щодо визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" таким, що вчинило розрахунок суми невикористаної споживачами природного газу Гайсинського району суми субсидії за опалювальний сезон 2015-2016 років з порушенням законодавства, що знайшло своє відображення в довідці зустрічної звірки та фіксування у відповідному Акті ревізії.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" за рахунок бюджетних асигнувань Північного офісу Держаудитслужби судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, на переконання відповідача, судом першої інстанції не надано належної оцінки а ні доводам відповідача, а ні нормам законодавства, що регулює спірні відносини, внаслідок чого прийнято невірне рішення з порушенням норм матеріального права. Окрім того, відповідач зазначив про порушення позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, як такі, що є безпідставними та необгрунтованими. Зокрема, Товариство, посилаючись на відсутність вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду, та правомірність власних дій під час проведення розрахунку сум невикористаних субсидій, зазначив про відсутність факту допущення порушень діючих на той момент нормативно - правових актів.
В судовому засіданні представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та просив залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності справи від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».
Отже, законодавцем, встановленими строками, обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечувалось представниками сторін, працівниками Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області було проведено зустрічну звірку в Гайсинському відділі реалізації за період з 01 січня 2014 року по 01 листопада 2017 рік ТОВ "Вінницягаз Збут", з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу та якості операції, розрахунків, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку управління соціальної політики Гайсинської РДА.
За результатами вказаної звірки складено довідку №04-30/98-з від 08 грудня 2017 року, яка в подальшому позивачем заперечувалась, а саме 14 грудня 2017 року на неї було направлено заперечення.
Отримавши лист №26-02-04-14/201 від 10 січня 2018 року Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про необхідність повернення Товариством до бюджету 196,9 тис. гривень (управління Гайсинської РДА) та 168,6 тис. (Управління Шаргородської РДА), позивач направив відповідь від 25 січня 2018 року, якою не погодився з доводами відповідача та посилався на подані раніше заперечення.
В даному випадку, судова колегія, надає оцінку факту дотримання позивачем приписів ст. 122 КАС України, що є одним із доводів апеляційної скарги, та зазначає наступне.
Так, ч. 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Колегія суддів враховує, що законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Так, п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
При цьому, п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України не зловживаючи ними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 22.08.2019 року (відповідно до штампу Вінницького окружного адміністративного суду) про визнання протиправними дії Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області щодо визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" таким, що вчинило розрахунок суми невикористаної споживачами природного газу Гайсинського району суми субсидії за опалювальний сезон 2015-2016 роки з порушенням законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось і самим представником позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, Товариство дізналось про обставини, які на його думку порушують його права з Довідки зустрічної звірки №04-30/98-з від 08.12.2017. При цьому, судова колегія зауважує, що факт обізнаності відповідача про вказані обставини підтверджується і тим, що 14 грудня 2017 року позивачем на адресу відповідача були надісланні заперечення висновків Управління, що містяться у вказаній довідці.
Як пояснено представником позивача судовій колегії, Товариство на момент отримання Довідки зустрічної звірки №04-30/98-з від 08.12.2017 року не вбачало для себе створення останньою будь-яких негативних правових наслідків.
Колегія суддів критично оцінює надані представником позивача пояснення з даного приводу, та вважає їх такими, що жодним чином не обгрунтовуючть вагомість підстав, які перешкоджали Товариству своєчасно скористатись своїм правом на звернення до суду.
Таким чином, позивач звернувшись в серпні 2019 року до суду з позовними вимогами, що стосуються порушень, виявлених за період з 2015 по 2016 роки, пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, колегія суддів приходить до переконання про необхідність залишення позову без розгляду, а також зауважує на відсутність обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, причини, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
В аспекті наведеного слід зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого процесуальним законом строку.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання пропуску строку звернення до суду, на чому наполягав відповідач, ухвала суду першої інстанції щодо поважності причин пропуску звернення до суду належним чином не обгрунтована і не мотивована, і відповідно оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для зміни рішення є, окрім іншого, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною другою вказаної статті визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про визнання дій протиправними скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" залишити без розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 02 березня 2020 року.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.