Справа № 120/2806/19-а
Головуючий у І інстанції: Сало Павло Ігорович
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
03 березня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Охрімчук І.Г. Смілянця Е. С.
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
апелянта, її представника, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року (повний текст судового рішення складено 16.12.2019р. у м.Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Шаргородської міської ради Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування зняття з реєстрації місця проживання,
03.09.2019 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Шаргородської міської ради Вінницької області, в якій просила:
- визнати протиправними дії спеціаліста I категорії Шаргородського міськвиконкому (по роботі із відомостями Державного реєстру виборців та реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб) ОСОБА_3 щодо зняття 17.02.2017 з реєстрації місця проживання позивачки та її чоловіка ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати зняття 17.02.2017 з реєстрації місця проживання позивачки та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- внести відомості до реєстру про скасування зняття 17.02.2017 з реєстрації місця проживання позивачки та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначила, що позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка звернулась до відповідача з заявою щодо надання довідки про реєстрацію її місця проживання. Листом №09-02/325 від 19.08.2019 відповідач повідомив, що в період з 17.02.1992 по 17.02.2017 позивачка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак позивачка дізналася, що знята з реєстрації за вказаною адресою, про що відповідач її не повідомляв. Позивачка вважає, що відповідач безпідставно та з порушенням визначеного законодавством порядку 17.02.2017 зняв її з реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1 .
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає, що відповідач безпідставно та з порушенням визначеного законодавством порядку 17.02.2017 зняв її з реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 16.02.2016 у справі № 152/1222/15-ц задоволено позов ОСОБА_2 та вирішено:
- визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Шаргородської міської ради №33 від 16.02.2011 в частині оформлення за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2 ;
- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 21.02.2011 на квартиру АДРЕСА_2 , видане Виконавчим комітетом Шаргородської міської ради на ім'я ОСОБА_1 ;
- скасувати рішення від 23.02.2011 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 .
Вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12.05.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.08.2016.
30.09.2016 державним реєстратором комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 80551374 від 16.02.2017.
17.02.2017 уповноважений представник ОСОБА_2 - Базалицький Р. В. , звернувся до відповідача, як органу реєстрації, щодо зняття з реєстрації місця проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення позивачки права власності на це житлове приміщення. При цьому відповідачу було надано такі документи: належним чином засвідчені копії рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 16.02.2016 (з відміткою про набрання ним законної сили 12.05.2016) та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.08.2016 у справі №152/1222/15-ц, копії паспорта Базалицького Р.В. та ОСОБА_2 довіреності від 13.06.2016 (серійний номер 15402016) про представництво Базалицьким Р.В. інтересів ОСОБА_2 . (з апостилем) та копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 80551374 від 16.02.2017.
17.02.2017 спеціаліст I категорії Шаргородського міськвиконкому (по роботі з відомостями Державного реєстру виборців та реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб) ОСОБА_3 зняв позивачку з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , про що до картки реєстрації особи та адресної картки було внесено відповідні відомості.
19.08.2019 позивачка звернулась до відповідача з заявою щодо надання довідки про реєстрацію місця проживання. Того ж дня позивачці видано довідку про реєстрацію місця проживання особи №09-02/325 від 19.08.2019, згідно з якою позивачка була зареєстрована за вищевказаною адресою з 17.02.1992 до 17.02.2017.
Крім того, на заяву позивачки від 19.08.2019 щодо підстав зняття з реєстрації її місця проживання відповідач листом за № 09-15/426 від 21.08.2019 повідомив, що такою підставою стало рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 16.02.2016 у справі №152/1222/15-ц, що відповідає статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та пункту 26 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру", згідно з якими зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Не погодившись з правомірністю дій відповідача щодо зняття з реєстрації місця проживання, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при вчиненні дій щодо зняття з реєстрації місця проживання позивачки відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким у позові відмовлено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин. Публічно - правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як встановлено судом, 30.09.2016 державним реєстратором комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №80551374 від 16.02.2017.
17.02.2017 уповноважений представник ОСОБА_2 - Базалицький Р.В., звернувся до відповідача, як органу реєстрації, щодо зняття з реєстрації місця проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення позивачки права власності на це житлове приміщення.
На заяву позивачки від 19.08.2019 щодо підстав зняття з реєстрації її місця проживання відповідач листом за №09-15/426 від 21.08.2019 повідомив, що такою підставою стало рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 16.02.2016 у справі №152/1222/15-ц, що відповідає статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та пункту 26 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру", згідно з якими зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Колегія суддів наголошує на тому, що участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
У разі якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло. Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №337/2535/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 826/8687/16.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім того, судом враховано правову позицію Верховного Суду України висловлену в постанові від 02 березня 2016 року у справі №6-14цс16, що житлові спори особливий різновид спорів, що стосується житлових прав та інтересів громадян і організацій. У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно п.1 ч. 1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно п.10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах є спір про право та дана справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін.
Тобто, даний позов спрямований на захист прав у сфері цивільно-правових, а не публічно-правових відносинах, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.
Зазначених обставин суд першої інстанції не врахував та розглянув справу за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з п.3 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Частиною 1 ст.319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Шаргородської міської ради Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування зняття з реєстрації місця проживання - закрити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 03 березня 2020 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Охрімчук І.Г. Смілянець Е. С.