Справа № 240/6344/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Л.А.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
03 березня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішень про застосування штрафних санкцій,
В квітні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області в якому просила визнати протиправними та скасувати:
- податкові повідомлення-рішення від 08.02.2019 №0002911305, №0002921305, №0002941305, №0002931305, №0002951305;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №0002901305;
- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченою Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.02.2019 №0002881305;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.02.2019 №0002891305 (з урахуванням заяви від 10.05.2019, а.с.101).
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що факт невикористання скважини (свердловини) ФОП ОСОБА_1 підтверджується довідкою виданою Райгородською сільською радою Бердичівського району Житомирської області №12 від 23.01.2019. Крім того, апелянт зазначає, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку у грудні 2018 року, виходячи з положень ст.102 та 294 Податкового кодексу України, перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів могла бути здійснена лише за період починаючи з 01.09.2015, а не з 01.01.2015.
Сторони в судове засідання не з'явились. Про час, день та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином. Причини неявка суду не відомі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, про що 25 лютого 2020 року було прийнято протокольну ухвалу.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015року по 31.12.2017року, за результатами якої складено акт №18/06-30-13-05/ НОМЕР_1 від 11.01.2019 року (а.с.12-60).
В ході перевірки встановлено наступні порушення позивачем податкового законодавства:
- неподання річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015, 2016, 2017 роки;
- не ведення книги обліку доходів та витрат від здійснення господарської діяльності за період з 01.04.2015 року по 31.12.2017 року;
- заниження суми оподаткованого доходу на суму 4 935 800,12 грн, в тому числі: 2015 рік - 160 175,15 грн, 2016 рік - 1 281 714,38 грн, 2017 рік - 3 493 910,59 грн;
- порушено умови перебування платника податку на спрощеній системі оподаткування (ІІІ групи), а саме з 01.04.2015 зобов'язана бути платником інших податків і зборів передбачених ПКУ;
- не подано таблицю 1 до звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015-2017 роки;
- заниження суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 34,7% (з 01.01.2016 - 22,00%) з урахуванням максимальної величини на загальну суму 141 319,47 грн., в тому числі: за 2015 рік - 25 422,15 грн, за 2016 рік - 39 337,32 грн., за 2017 рік - 76 560 грн;
- заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 11.11.2016 року по 31.12.2017 року на суму 729 879 грн;
- заниження суми військового збору на суму 74 037 грн., в тому числі: за 2-4 квартал 2015 року - 2 402,62 грн, за 2016 рік - 19 225,72 грн, за 2017 рік - 52 408,66 грн.
За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Житомирській області винесені податкові повідомлення-рішення від 08.02.2019:
- №0002941305 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 1 110 753,15 грн, а саме 888 602,52 грн за податковими зобов'язаннями та 222 150,63 грн за штрафними санкціями (а.с.71);
- №0002931305 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 92 546,25 грн, а саме 74 037 грн за податковими зобов'язаннями та 18 509,25 грн за штрафними санкціями (а.с.73);
- №0002951305 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 912 349 грн, а саме 729 879 грн за податковими зобов'язаннями та 182 470 грн за штрафними санкціями (а.с.75);
- №0002911305 штрафні санкції за не ведення Книги обліку доходів та витрат у сумі 510 грн (а.с.67);
- №0002921305 штрафні санкції за неподання річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015, 2016, 2017 роки у сумі 510 грн (а.с.69) та
- рішення №0002881305 від 08.02.2019 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності на суму 510 грн (а.с.65);
- рішення №0002891305 від 08.02.2019 про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску на суму 37 282,06 грн (а.с.63).
- вимога про сплату боргу (недоїмки) №0002901305 від 08.02.2019 на суму 141319,47 грн (а.с.62).
Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу про порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування через здійснення видобутку корисних копалин (водокористування скважиною) є помилковими, оскільки позивач з 01.01.2015 року припинив використання скважини для видобутку води через неналежний технічний стан. Відповідно у позивача не виникало обов'язків зі сплати інших податків і зборів, крім встановлених для платників податків, що перебувають на спрощеній системі оподаткування. Звертає увагу, що перевірка проводилась у грудні 2018 року, тому в силу ст.102 та ст.294 ПК України, мала охоплювати період, починаючи з 01.09.2015, а не з 01.01.2015.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем на виконання ч.2 ст.77 КАС України доведено правомірність прийнятих рішень.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту видобутку позивачем корисних копалин (спеціальне водокористування скважиною) станом на 01.01.2015, а тому висновок контролюючого органу про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування є правильним.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.
Спір, що виник між сторонами, має дві підстави, які підлягають оцінці судом: по-перше, це встановлення факту використання позивачем скважини для видобутку води; по-друге правомірність донарахування відповідачем за перевіряємий період податків та зборів, які підлягають сплаті платниками податків, що перебувають на загальній системі оподаткування.
Таким чином, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Так, згідно матеріалів справи, відповідно до дозволу на спеціальне водокористування від 24.12.2010 року №1050-Ж водокористувачу ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на спеціальне водокористування артсвердловиною №1 - код 60 Чер.Дніпр.955. Пробурена на зону кристалічних порід докембрію за адресою: с.Лемеші Бердичівського району Житомирської області для задоволення сільськогосподарських, господарсько-побутових та допоміжних потреб. Термін дії якого з 24.12.2010 року по 31.12.2015 року. (а.с.88-92).
Глава 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі- ПК України) встановлює правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п.291.2 ст.291 ПК України).
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п.291.3 ст.291 ПК України).
До третьої групи платників єдиного податку належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень (пп.3 п.291.4 ст.291 ПК України).
При цьому, відповідно до пп.5 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення.
Згідно положень пп.14.1.91 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що корисні копалини - це природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки.
Підземні води є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994 року.
Згідно із п.299.11 ст.299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Крім того, відповідно до п.1.3 Порядку ведення державного обліку водокористування, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.03.2015 №78, організація ведення державного обліку водокористування здійснюється Держводагентством. Державний облік водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна). Звіти подаються до Держводагентства через спеціалізовані підприємства, установи та організації, що належать до сфери його управління, які є виконавцями робіт зі складання державного водного кадастру, за місцем здійснення водокористування.
Як встановлено в суді першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, позивачем подавались до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції звіти про використання води за формою №2ТП-водгосп (річна), що затверджена наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №78 від 16.03.2015 року за 2015-2016 роки (електронні копії звітів на диску, а.с.223).
Згідно поданих звітів позивач здійснювала забір води з джерела постачання "Чер.Днепр 9551258" у 2015 році в кількості 1,2 тис.м3 у 2016 році - 0,4 тис.м3
Вказані звіти подавались позивачем до податкового органу в електронному вигляді із використанням електронного цифрового підпису, свідченням чого є квитанції №1 та №2 щодо надходження та отримання звітів (електронні копії квитанцій на диску, а.с.223).
В матеріалах справи також міститься лист Державного агентства водних ресурсів України №5601/3/4/11-19 від 18 вересня 2019 року, згідно якого ФОП ОСОБА_1 подавались звіти про використання води за 2015 та 2016 роки до Бердичівського міжрайонного управління водного господарства Басейнового управління водних ресурсів річки Прип'ять у паперовому вигляді (а.с.212).
У вказаних звітах позивачем самостійно підтверджено використання артсвердловини №1- код 60 Чер . Дніпр.955 за адресою: с. Лемеші Бердичівського району Житомирської області у 2015-2016 роках із визначенням обсягів спожитої води із даного джерела.
Слід звернути увагу, що ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді була платником рентної плати за спеціальне використання води та відповідно до поданих розрахунків за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 нею задекларовано рентної плати в сумі 507,46грн (а.с.56, електронні копії розрахунків на диску, а.с.223).
Колегія суддів зазначає, що подані позивачем звіти про використання води за 2015-2016 роки, в яких зазначено про обсяги використаної води із даної скважини свідчать про використання позивачем скважини для видобутку води.
Згідно доводів позивача, свердловина ФОП ОСОБА_1 не використовувалась, що, на думку позивача, підтверджується актом консервації скважини від 30.11.2015 та довідкою Райгородської сільської ради Бердичівського району №12 від 23.01.2019, в якій зазначено, що у період з 01.01.2015 по 31.12.2017 на території села Лемеші Бердичівського району ФОП ОСОБА_1 не здійснювала видобуток води та не використовувала воду в господарській діяльності. Також апелянт зазначає, що позивач припинила використання скважини для видобутку води через неналежний технічний стан.
Однак, колегія суддів відхиляє вказані доводи позивача з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ст.55 ВК України право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі, якщо відпала потреба у спеціальному водокористуванні.
Припинення права спеціального водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача у випадках, передбачених пунктом 1 статті 55 цього Кодексу (п.1 ч.1 ст.56 ВК України).
Припинення права на спеціальне водокористування в усіх випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування (ч.2 ст.56 ВК України).
Всупереч вимогам чинного законодавства, позивачем не надано доказів звернення із заявою про припинення права спеціального водокористування до органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, а посилання позивача на акт консервації скважини від 30.11.2015 та довідку Райгородської сільської ради Бердичівського району №12 від 23.01.2019 не є доказами припинення спеціального водокористування та не свідчать про дотримання позивачем порядку припинення спеціального водокористування, встановленого ст.56 Водного кодексу України.
Отже, наведеним підтверджується видобуток позивачем корисних копалин (спеціальне водокористування скважиною) станом на 01.01.2015, а тому з урахуванням п.299.11 ст.299 ПК України, позивач з 01.04.2015 стала платником податків, що перебуває на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування яких передбачено положеннями статті 177 ПК України.
Разом з тим, доводи позивача про те, що обслуговувати скважину у період за який подано звіт ФОП ОСОБА_1 самостійно без найманих працівників не мала можливості не спростовують висновку податкового органу та суду першої інстанції про використання позивачем скважини для видобутку води.
Виходячи з наведеного, слід зазначити, що даний висновок мав наслідком донарахування за перевіряємий період податків та зборів, які підлягають сплати платниками податків, що перебувають на загальній системі оподаткування.
Так, в ході перевірки встановлено наступні порушення позивачем податкового законодавства:
- неподання річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015, 2016, 2017 роки;
- не ведення книги обліку доходів та витрат від здійснення господарської діяльності за період з 01.04.2015 року по 31.12.2017 року;
- заниження суми оподаткованого доходу на суму 4 935 800,12 грн, в тому числі: 2015 рік - 160 175,15 грн, 2016 рік - 1 281 714,38 грн, 2017 рік - 3 493 910,59 грн;
- порушено умови перебування платника податку на спрощеній системі оподаткування (ІІІ групи), а саме з 01.04.2015 зобов'язана бути платником інших податків і зборів передбачених ПКУ;
- не подано таблицю 1 до звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015-2017 роки;
- заниження суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 34,7% (з 01.01.2016 - 22,00%) з урахуванням максимальної величини на загальну суму 141 319,47 грн., в тому числі: за 2015 рік - 25 422,15 грн, за 2016 рік - 39 337,32 грн., за 2017 рік - 76 560 грн;
- заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 11.11.2016 року по 31.12.2017 року на суму 729 879 грн;
- заниження суми військового збору на суму 74 037 грн., в тому числі: за 2-4 квартал 2015 року - 2 402,62 грн, за 2016 рік - 19 225,72 грн, за 2017 рік - 52 408,66 грн.
Стосовно вказаних порушень, слід зазначити наступне.
Як слідує з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням №0002911305 від 08.02.2019 до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 510 грн. за не ведення книги обліку доходів та витрат від здійснення господарської діяльності за період з 01.04.2015 по 31.12.2017 та податковим повідомленням-рішенням №0002921305 від 08.02.2019 за неподання річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015, 2016, 2017 роки.
Разом з тим, податковим повідомленням-рішенням №0002941305 від 08.02.2019 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на доходи фізичних осіб в сумі 1 110 753,15 грн., а саме 888 602,52 грн. за податковими зобов'язаннями та 222 150,63 грн. за штрафними санкціями.
Перевіркою було встановлено, що позивач занизила суму загального оподатковуваного доходу на загальну суму 5 033 818,24 грн та занижено витрати, пов'язані з господарською діяльністю на загальну суму 98 018,12 грн., що призвело до заниження в даному періоді чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 4 935 800,12 грн, в результаті чого визначено податкове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 888 602,52 грн.
Вказаного висновку податковий орган дійшов з підстав неналежного ведення позивачем обліку доходів і витрат від здійснення господарської діяльності, надання не в повному обсязі на запити податкового органу первинних документів з обліку доходів, первинних документів, що підтверджують понесені витрати, та інших документів, що використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням, сплатою податків та зборів.
Так, відповідно до п.177.10 ст.177 ПК України визначено, що платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Ведення Книги обліку доходів і витрат обумовлено приписами ст. 178 ПК України з метою оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність та визначення правильності розрахунок податку на доходи фізичних осіб.
Форму та порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України №481 від 16.09.2013 року "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення".
Порядком №481 передбачено, що у книзі обліку доходів і витрат за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Пунктом 1.2 Положення №637 та пунктом 3.14 Положення №148 також передбачено наявність Книги обліку доходів і витрат у осіб, що здійснюють операції пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу.
Враховуючи те, що позивачем не було забезпечено ведення книги обліку доходів та витрат від здійснення господарської діяльності за період з 01.04.2015 по 31.12.2017, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій у розмірі 510 грн. та прийняття податкового повідомлення-рішення №0002911305 від 08.02.2019.
Крім того, відповідно до п.177.5 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Податкові декларації за календарний рік подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
При проведенні документальної планової виїзної перевірки встановлено не подання позивачем річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015рік (граничний термін подачі 09.02.2016 року), річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік (граничний термін подачі 09.02.2017року) та річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік (граничний термін подачі 09.02.2018 року), що стало підставою застосування штрафних санкцій у сумі 510 грн. щодо заниження загального оподатковуваного доходу на загальну суму 5 033 818,24 грн.
З метою отримання первинних документів з обліку доходів, первинних документів, що підтверджують понесені витрати за період з 01.04.2015 року по 31.12.2017 року податковим органом платнику було направлено запити №5535/14/06-30-13-04 від 15.11.2018року, №6335/14/06- 30-13-05 від 17.12.2018 року та №6472/14/06-30-13-05 від 20.12.2018 року (а.с.124-126).
Однак на запити податкового органу позивачем було надано не в повному обсязі документи, про що складено акт про надання документів не в повному обсязі під час проведення документальної планової виїзної перевірки №2/06-30-13-05 від 03.01.2019 року (а.с.127).
Із вказаного акту вбачається, що станом на 03.01.2019 року позивачем не надано виписки банку про рух коштів по банківським рахункам: № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 за період з 01.01.2015 року по 28.10.2016 року, первинні документи з обліку доходів, первинні документи, що підтверджують понесені витрати.
Перевіркою банківських виписок по розрахунковому рахунку № НОМЕР_5 (гривня) відкритому в АТ КБ "Приватбанк" (МФО 311744), по розрахунковому рахунку № НОМЕР_6 (гривня) ПАТ "Креді Агріколь Банк" (МФО 300614), по розрахунковому рахунку № НОМЕР_7 (гривня) відкритому АТ "ОТП Банк" (МФО 300528) відповідно до Книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість), за період з 01.04.2015 року по 31.12.2017 року була визначена сума одержаного доходу у розмірі 5 033 818,24 грн.
Таким чином, з наведеного слідує, що в зв'язку з неподанням річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015, 2016, 2017 роки, позивачем занижено суму загального оподатковуваного доходу в період з 01.04.2015 року по 31.12.2017 року на загальну суму 5 033 818,24 грн, в тому числі: в періодах ІІ-ІV квартал 2015 року 181 156 грн., 2016 рік - 1 301 714,85 грн, 2017 рік - 3 550 947,39 грн.
Разом з тим, відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Таким чином, позивач має включити до складу своїх витрат суму витрат, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходів за період з 01.04.2015 по 31.12.2017.
Згідно наданих позивачем на запити податкового органу №5535/14/06-30-13-04 від 15.11.2018 року, №6335/14/06-30-13-05 від 17.12.2018 року та №6472/14/06-30-13-05 від 20.12.2018 року первинних документів встановлено, що позивачем не включено до складу витрат: витрати на оплату праці та нарахування єдиного внеску на загальну суму 15 929,51 грн та інші витрати на загальну суму 82 088,61 грн, враховуючи витрати на постачання електроенергії 65 659,54 грн, комісія банку 348 грн, сума сплаченого єдиного внеску від підприємницької діяльності 16 081,07 грн.
Отже, заниження позивачем в період з 01.04.2015 року по 31.12.2017 року загального оподатковуваного доходу та витрат пов'язаних з господарською діяльністю, призвело до заниження в даному періоді чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 4 935 800,12 грн. в тому числі: в періодах ІІ- ІV квартал 2015 року 160175,15 грн, 2016 рік - 1 281 714,38 грн, 2017 рік - 3 493 910,59 грн, в результаті чого податковим органом правомірно донараховано податок на доходи фізичних осіб на суму 1 110 753,15 грн, а саме 888 602,52 грн за податковими зобов'язаннями та 222 150,63 грн за штрафними санкціями.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 08.02.2019 №0002941305, №0002921305 та №0002911305.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0002931305 від 08.02.2019 за платежем військовий збір колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX Перехідних положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками військового збору є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 ПК України, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 ПК України.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) до бюджету військового збору аналогічно порядку нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб, за ставкою 1,5%
Так, при проведенні документальної планової виїзної перевірки встановлено, що позивач в період з 01.04.2015 року по 31.12.2017 року занизив чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 4 935 800,12 грн, що призвело до заниження військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного року в сумі 74 037 грн, в тому числі: в періодах ІІ- ІV квартал 2015 року - 2402,62 грн, 2016 рік - 19 225,72 грн, 2017 рік - 52408,66 грн.
Вказані висновки перевірки позивачем не спростовані.
Отже з наведеного вбачається, що позивач занизив податкові зобов'язання з військового збору на загальну суму 74 037 грн., за рахунок заниження суми чистого доходу 4 935 800,12 грн., а тому податкове повідомлення-рішення №0002931305 від 08.02.2019 про нарахування позивачу податкових зобов'язань з військового збору у сумі 74 037 грн. є правомірним.
Крім того, при проведенні документальної планової виїзної перевірки також було встановлено, що позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 11.11.2016 по 31.12.2017 на суму 729 879 грн., що стало наслідком для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0002951305 від 08.02.2019.
Визначаючись щодо правомірності вказаного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Слід зазначити, що при проведенні документальної планової виїзної перевірки згідно наданих позивачем банківських виписок по розрахункових рахунках № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , відповідно до Книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість) за період з 01.04.2015 року по 31.12.2017 року була визначена сума одержаного доходу у розмірі 4 845 706 грн.
Однак при дослідженні вищевказаних документів обсяг отриманих доходів від реалізованої продукції за останні 12 місяців був перевищений позивачем з листопада 2015 року по жовтень 2016 року та становив 1 058 247,85 грн.
Згідно із п.181.1 ст.181 ПК України якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу.
Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач зобов'язаний був подати реєстраційну заяву та зареєструватись платником ПДВ до 10 листопада 2016 року, а дохід отриманий від надання послуг по обробітку землі сільськогосподарського призначення за період з 11.11.2016 року по 31.12.2017 року у сумі 3 649 397,39 грн, відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Проте, позивач не був зареєстрований платником ПДВ та відповідно податкові декларації з податку на додану вартість не подавав, у зв'язку з чим до об'єкта оподаткування податком на додану вартість не включено вартість наданих послуг з обробітку землі сільськогосподарського призначення на загальну суму 3 649 397,39 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 11.11.2016 року по 31.12.2017 року на загальну суму 729 879 грн.
За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2019 №0002951305 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 912 349 грн., а саме 729 879 грн. за податковими зобов'язаннями та 182 470 грн. за штрафними санкціями.
Щодо вимоги про сплату боргу(недоїмки) №0002901305 від 08.02.2019 року та рішення №0002891305 про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску суд зазначає наступне.
Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб встановлено заниження сум доходу у період з 01.04.2015 по 31.12.2017 на загальну суму 4 935 800,12 грн., в тому числі: в 2015 році в сумі 160 175,15 грн., в 2016 році - 1 281 714, 38 грн. та в 2017 році в сумі 3 493 910, 59 грн. за рахунок порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування.
Слід зазначити, що за період з 01.04.2015 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальній системі оподаткування.
Згідно пункту першого частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 року (далі - Закону України №2464- VІ) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно пункту другого частини першої статті 7 Закону України №2464-VІ єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює за період з 01.01.2016 року - 25 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на місяць, за який нараховується дохід. Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Таким чином, з урахуванням вимог ч.3 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ФОП ОСОБА_1 в період з 01.04.2015 по 31.12.2017 занижено суму чистого оподаткованого доходу, на який нараховуються єдиний внесок у розмірі 22,00% на загальну суму 667 332,78 грн, в тому числі: 2015 рік - 84 864,78 грн, 2016 рік - 196 068 грн, 2017 рік - 386 400 грн.
Разом з тим, при проведенні документальної планової виїзної перевірки встановлено завищення суми на яку нараховується єдиний внесок в розмірі 67 114 грн за рахунок подання замість таблиці 1 таблицю 2 до звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015-2017 роки.
При дослідженні правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% (22,00%), встановлено заниження позивачем в періоді, що перевірявся, суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 34,7% (22,00%) з урахуванням максимальної величини на загальну суму 157 591,04 грн, в тому числі: 2015 рік - 29 448,08 грн., 2016 рік - 43 134,96 грн., 2017 рік - 85 008 грн.
Слід зазначити, що перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, самостійного визначеного фізичною особою-підприємцем, яким обрано спрощену систему оподаткування на який нараховується єдиний внесок встановлено завищення єдиного внеску в сумі 16 271,55 грн., за рахунок подання замість таблиці 1 таблицю 2 до звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015-2017рік.
Отже, з наведеного вбачається, що висновок контролюю чого органу заниження позивачем за період з 01.04.2015 року по 31.12.2017 року суми єдиного внеску нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 34,7% (з 01.01.2016 року 22,00%) з урахуванням максимальної величини на загальну суму 141 319,47 грн. (157591,04 грн. - 16271,55 грн.) в тому числі: 2015 рік - 25 422,15 грн., 2016 рік - 39 337,32 грн., 2017 рік - 76 560 грн. є правомірним, а тому відсутні підстави для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0002901305 від 08.02.2019 та рішення №0002891305 про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску.
Крім того, як зазначалось вище, позивачем не було подано таблиці 1 до звіту суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015-2017 роки.
Згідно пункту четвертого частини другої статті 6 Закону України №2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно вимог Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 року фізичні особи-підприємці, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.
Як зазначено вище, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, самостійного визначеного фізичною особою-підприємцем, яким обрано спрощену систему оподаткування на який нараховується єдиний внесок встановлено завищення єдиного внеску в сумі 16 271,55 грн., за рахунок подання замість таблиці 1 таблицю 2 до звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015-2017рік.
Отже з наведеного вбачається, що не подання позивачем таблиці 1 до звіту суми нарахованого доходу фізичних осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015-2017 роки є порушенням вимог п.4 ч.2 ст. 6 Закону України №2464-VІ та відповідно підставою для застосування штрафних санкцій, а тому відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення №0002881305 від 08.02.2019.
В обгрунтування апеляційної скарги апелянт також зазначає, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку у грудні 2018 року, а тому виходячи з положень ст.ст.102, 294 ПК України, перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів могла бути здійснена лише за період починаючи з 01.09.2015, а не з 01.01.2015
Слід зазначити, що відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно із пп.102.2.1 п.102.2 ст.102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що визначені п.102.1 ст.102 ПК України не застосовуються, оскільки як було встановлено в суді першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, позивачем не подавались з 01.04.2015 податкові декларації як платником податку, що перебуває на загальній системі оподаткування.
На підставі викладеного, судова колегія зазначає, що ГУ ДФС у Житомирській області приймаючи оскаржувані рішення діяло в межах та на підставі чинних норм законодавства України.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваних рішень податкового органу.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.