Справа № 640/10199/19
03 березня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-суддів Черпіцької Л.Т. та суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., перевіривши апеляційну скаргу Державної архівної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архівної служби України, третя особа - Служба безпеки України, про визнання протиправними та скасування довідки, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна архівна служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року апеляційну скаргу було залишено без руху через її невідповідність вимогам ст.ст. 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зазначені в апеляційній скарзі у якості додатків докази сплати судового збору, а саме копія платіжного доручення про сплату судового збору були відсутні, про що був складений акт від 24 грудня 2019 року №347.
13 січня 2020 року скаржником було подано платіжне доручення від 06 грудня 2020 року №320 про сплату судового збору у розмірі 2162,40 грн.
Враховуючи сплату позивачем судового збору в меншому розмірі ніж підлягав сплаті при зверненні з апеляційною скаргою згідно Закону України "Про судовий збір", ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року наданий додатковий строк для усунення вказаного недоліку, до 28 лютого 2020 року.
27 лютого 2020 року скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на неможливість сплатити судовий збір через відсутність фінансування.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень ст. 296 КАС України є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.
Важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими доказами. Тож, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
При цьому, майновий стан сторони не є тотожним відсутності кошторисних призначень суб'єкта владних повноважень. Звільнення від сплати судового збору може бути застосовано до тих осіб, рівень статків яких не дозволяє робити будь-які судові витрати, інакше вони неспроможні будуть забезпечити свої найнеобхідніші життєві потреби.
В даному випадку обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Разом з тим, доводи заявника щодо відстрочення сплати судового збору та неспроможності сплатити судовий збір не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст. 73, 74 КАС України, доказами, а отже, не є достатньою і необхідною правовою підставою для звільнення від його сплати, у відповідності до ч. 1 ст. 133 КАС України, тому його клопотання задоволенню не підлягає.
Крім того, колегія суддів також враховує, що скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія ст. 8 Закону України «Про судовий збір» щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
За таких обставин підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору відсутні.
Отже, скаржником не виконано вимоги ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року та не усунуто недоліки апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частин 5, 6, 7 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення питання про повернення апеляційної скарги) питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
Копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 298, 299, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної архівної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архівної служби України, третя особа - Служба безпеки України, про визнання протиправними та скасування довідки, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідачЛ.Т. Черпіцька
Судді:О.Є. Пилипенко
Я.М. Собків