04 березня 2020 року Справа № 280/5056/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Алексеєнко Віталія Петровича (вул. Університетська, буд. 44, оф. 7, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312), до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про скасування вимог,
17.10.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Алексеєнко Віталія Петровича, до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд: скасувати податкові вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3584-56 від 19.02.2019 та №Ф-108460-56 від 17.09.2019 на стягнення з позивача єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 18276,72 грн. та штрафу і пені на суму 8714,64 грн., як протиправні.
Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати.
На обґрунтування позовних вимог в уточненій позовній заяві від 22.11.2019 зазначає, що не здійснювала підприємницьку діяльність та з 1988 року офіційно працевлаштувалась і до серпня 2019 року працювала на різних підприємствах, що підтверджується копією трудової книжки та витягом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою «ОК-5». Весь час з 1988 року позивачка отримувала на підприємствах зарплатню, з якої останні відраховували всі необхідні податки, в тому числі і ЄСВ. Посилається на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, та наголошує, що ГУ ДФС у Запорізькій області при винесенні вимоги про сплату боргу (недоїмки) 19.02.2019 Ф-3584-56 та 17.09.2019 Ф-108460-56 не здійснили перевірку діяльності позивача, не узгодили з нею нараховану суму недоїмки, не відправили вимогу про сплату боргу (недоїмки) для ознайомлення, чим порушили норми чинного законодавства України та завідомо позбавили позивача оскаржити дії податкової, у зв'язку із чим просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення відповідача.
Ухвалою від 22.10.2019 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
30.10.2019 до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою від 04.11.2019 було поновлено позивачу строк звернення до суду із даним позовом, відкрите спрощене позовне провадження у справі та призначено розгляд справи на 26 листопада 2019 року без виклику (повідомлення) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, 03 грудня 2019 року на адресу суду надіслав відзив на адміністративний позов (№49176), у якому вказує, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець з 12.05.1997 року, про що 26.02.2019 року внесено запис до ЄДР. Також відповідно інформації з ЄДР припинена підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 26.02.2019. Зазначає, що з 2017 року набули чинності зміни, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями. Так, з 2017 року у разі якщо такими платниками податку не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, при цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»). З 01.01.2018 фізичні особи-підприємці, які застосовували загальну систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також члени фермерських господарств зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону), отже нарахування в інтегрованій картці платника єдиного внеску проведені відповідного вимог чинного законодавства. Пояснює, що сума боргу зазначена у вимозі №Ф-3584-56 від 19.02.2019 про сплату боргу (недоїмки) дорівнює 18276,72 грн. Окрім того, наголошує, що по строку сплати рішенням №0070685607 від 19.06.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким нараховано штраф в сумі 3655,36 грн. та пеню 5059,31 грн. на загальну суму 8714,67 грн. У зв'язку з наявністю у позивача недоїмки з єдиного внеску, відповідачем 17.09.2019 виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-108460-56 на загальну суму недоїмки 8714,64 грн., а тому просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Так, у відповідності до ч. 9 ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
На підставі приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 12.05.1997 року по 26.02.2019 року (РНОКПП НОМЕР_1 ) була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
19.02.2019 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області винесено вимогу №Ф-3584-56 про сплату боргу (недоїмки), яким станом на 31 січня 2019 року встановлено заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на суму 18276,72 грн.
Відповідач вказує у відзиві, що з інтегрованої картки платника податків - позивача вбачається, що недоїмка у розмірі 18276,72 грн. погашена платником 04.03.2019 року у повному обсязі. Отже вимога від 19.02.2019 №Ф-3584-56 вважається відкликаною 04.03.2019 через сплату недоїмки позивача у повному обсязі.
У зв'язку з тим, що позивачкою сплачено суму недоїмки з порушенням законодавчо встановленого строку відповідачем винисено рішення про застосування штрафних санкцій та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.06.2019 року №0070685607 на загальну суму 8714,67 грн., з них штраф на суму 3655,36 грн. та пеня на суму 5059,31 грн. Рішення направлено на адресу позивача.
У зв'язку з недоїмкою з єдиного внеску, відповідачем 17.09.2019 року виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-108460-56 на загальну суму недоїмки 8714,64 грн.
Вважаючи прийняту відповідачем вимоги №Ф-3584-56 від 19.02.2019 та №Ф-108460-56 від 17.09.2019 на стягнення з позивача єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 18276,72 грн. та штрафу і пені на суму 8714,64 грн. протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №2464-VI).
За змістом ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
А пункт 4 ч. 1 цієї статті до платників єдиного внеску відносить також фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 2 ч. 1 цієї статті Закону №2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Абзацом 1 ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
За приписами ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абз. 2 п. 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
За змістом п. 3 р. VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абз. 3 та/або 4 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у пп. 1, 2 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у пп. 3, 4, 6 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Абзацом 1 п. 4 р. VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Суд зазначає, що сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
Тобто, соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.
Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).
У силу вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.
Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, позивач зазначає, що є учасником системи загальнообов'язкового державного соціального страхування як найманий працівник.
Однак відповідач наполягає на необхідності сплати єдиного внеску позивачем ще й як фізичною особою-підприємцем. Свою позицію фіскальний орган мотивує посиланням на те, що позивач у спірний період був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, а відсутність у нього доходу від підприємницької діяльності не є визначальною ознакою для сплати єдиного внеску, оскільки Закон №2464-VI зобов'язує таку особу сплатити єдиний внесок і у разі відсутності доходу від ведення підприємницької діяльності.
Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу, суд виходить з такого.
Дохід - це загальна кількість матеріальних цінностей, одержаних особою за певний проміжок часу.
Підприємницька діяльність за певних обставин може бути і збитковою, що виключає отримання особою доходу (прибутку).
Разом з цим, як дохід, так і збитки є результатом ведення такою особою підприємницької діяльності.
Але у спірних правовідносинах позивач підприємницьку діяльність у згаданий період не здійснював, а працював найманим працівником.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
При цьому, суд касаційної інстанції зауважив, що з урахуванням наведеного, суди при вирішенні спору повинні були зокрема перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Як свідчать встановлені обставини справи, заборгованість за спірною вимогою утворилась внаслідок щомісячного нарахування позивачу суми єдиного соціального внеску за 2017 рік, 2018 рік, а саме 8448, грн. нарахування за 2017 рік (3200 грн.*22%*12 місяців), 9828,72 грн. нарахування за 2018 рік (3723 грн.*22%*12 місяців).
З матеріалів справи, а саме з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 23.03.2004 року вбачається, що ОСОБА_1 протягом спірного періоду (2017 року - 2018 року) працювала, а саме:
з грудня 2016 року по травень 2018 року на СП «Мелітопольське відділення реалізації нафтопродуктів» ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД»;
з червня 2018 року по серпень 2018 року у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ;
з жовтня 2018 року по грудень 2018 року на СП «Мелітопольське відділення реалізації нафтопродуктів» ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД»;
з грудня 2018 року по травень 2019 року на НСП «Мелітопольське відділення реалізації нафтопродуктів» ТОВ «БАРВИНОК - ІНВЕСТ».
При цьому, роботодавці сплачували за позивача єдиний внесок, що підтверджується довідкою форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу», сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 09.10.2019 року, з якої слідує про сплату страхових внесків за 2017-2018 роки.
Відповідач не надав докази, які б спростовували факт працевлаштування позивача найманим працівником у вказаний період.
В свою чергу, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Окрім того, у відзиві на позовну заяву ГУ ДФС у Запорізькій області зазначено, що недоїмка у розмірі 18276,72 грн., яка зазначена у вимозі від 19.02.2019 №Ф-3584-56, погашена платником 04.03.2019 року у повному обсязі.
Згідно п. 6 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження; вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом (господарським судом); борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в порядку, визначеному пунктами 911 цього розділу; є рішення суду про стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі.
У випадку, зазначеному в абзаці третьому цього пункту, вимога вважається відкликаною з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки).
Таким чином, обов'язковою підставою для відкликання вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є відповідне рішення органу доходів і зборів про скасування зазначеної суми боргу (недоїмки).
Суд звертає увагу на те, що рішення про скасування вказаної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-3584-56 суми боргу (недоїмки) єдиного внеску на суму 18276,72 грн., чи рішення про скасування самої вимоги, контролюючий орган суду не надав.
За вказаних обставин, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-3584-56 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залишається не відкликаною, оскільки відсутні рішення ГУ ДФС у Запорізькій області про скасування вказаної у цій вимозі суми боргу (недоїмки) 18276,72 грн., чи рішення про скасування самої вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-3584-56.
З огляду на те, що протягом спірного періоду (2017 року - 2018 року) ОСОБА_1 працювала та роботодавці сплачували за позивача єдиний внесок, а також відсутність рішень ГУ ДФС у Запорізькій області про скасування вказаної у вимозі суми боргу (недоїмки), чи рішення про скасування самої вимоги про сплату боргу (недоїмки), суд дійшов висновку скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 №Ф-3584-56.
В свою чергу, щодо вимоги №Ф-108460-56 від 17.09.2019 про стягнення штрафу і пені в розмірі 8714,64 грн., суд зазначає наступне.
19.06.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято рішення №0070685607 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 10.02.2018 до 04.03.2018 у розмірі 8714,67 грн., з яких 3655,36 грн. штраф та 5059,31 грн. пеня.
Частиною 3 ст.25 Закону № 2464-VІ передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Підпунктом 2 п.2 розділу VII Інструкції визначено, що згідно з ч.11ст.25 Закону, до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Пунктом 8 розділу VII Інструкції визначено, що суми штрафів та пені, передбачені пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, підлягають сплаті платником єдиного внеску чи банком протягом 10 календарних днів після надходження відповідного рішення або можуть бути оскаржені в цей самий строк до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного органу доходів і зборів, посадовими особами якого прийнято це рішення.
Пунктом 10 розділу VII Інструкції, рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів є виконавчим документом.
Крім того п. 12 розділу VII Інструкції, суми штрафів та нарахованої пені, застосовані за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в тому самому порядку, що і суми недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату боргу (недоїмки), якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
У зв'язку з наявністю у позивача недоїмки, на підставі рішення №0070685607 від 19.06.2019, відповідачем складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-108460-56 на загальну суму 8714,64 грн.
Отже, з вищезазначених норм вбачається, що рішення про застосування до платника суми штрафу та пені виноситься в зв'язку з несплату (неперерахуванням) або несвоєчасною сплатою (несвоєчасним перерахуванням) єдиного внеску.
Проте, як було встановлено судом, у спірний період позивач був офіційно працевлаштований (був найманим працівником) та роботодавці за нього сплачували єдиний внесок, що підтверджується довідкою форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу». В зв'язку з нездійсненням позивачем підприємницької діяльності та не отримання ОСОБА_1 доходу від такої діяльності у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок, нараховуванням та сплатою роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць, позивач не повинен був сплачувати єдиний внесок як фізична особа - підприємець, а отже відповідачем неповинні були нараховуватись позивачу зобов'язання з єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю. Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19.
Таким чином, рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 19.06.2019 за №0070685607 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 10.02.2018 до 04.03.2018 у розмірі 8714,67 грн. винесено безпідставно та необґрунтовано.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В даному випадку, для належного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення №0070685607 від 19.06.2019, як таке, що винесено безпідставно та необґрунтовано.
В зв'язку з вищевикладеними обставинами також підлягає скасуванню вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-108460-56 на загальну суму 8714,64 грн., яка була винесена на підставі рішення від 19.06.2019 за №0070685607 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн., який підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника - адвоката Алексеєнко Віталія Петровича (вул. Університетська, буд. 44, оф. 7, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312), до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) про скасування вимог - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3584-56 від 19.02.2019 на стягнення з ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 18276,72 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-108460-56 від 17.09.2019 на стягнення з ОСОБА_1 штрафу і пені на загальну суму 8714,64 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.06.2019 за №0070685607 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 10.02.2018 до 04.03.2018 у розмірі 8714,67 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривен 40 копійок) присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.В. Кисіль