02 березня 2020 року Справа № 280/262/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Туяк О.К., розглянувши в порядку ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (69006, м.Запоріжжя, вул.Лобановського, буд.10; код ЄДРПОУ 35036926)
про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач, Дніпровський ВДВС), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єрмак Світлани Тимофіївни від 22.11.2019 ВП №52132172 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 269,00 грн.;
2) визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровською відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єрмак Світлани Тимофіївни від 22.11.2019 ВП №52132172 про стягнення виконавчого збору в розмірі 35 219,50 грн.;
3) визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єрмак Світлани Тимофіївни від 25.11.2019 ВП №60705587 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача на користь відповідача витрат в розмірі 269,00 грн.;
4) визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єрмак Світлани Тимофіївни від 25.11.2019 ВП №60705442 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача на користь відповідача виконавчого збору в розмірі 35 219,50 грн.;
5) визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єрмак Світлани Тимофіївни від 25.11.2019 ВП №60705442 про арешт майна боржника;
6) зняти арешт на все рухоме та нерухоме майно позивача, накладений постановою ВП №60705442 від 25.11.2019 старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єрмак Світлани Тимофіївни.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані постанови є протиправними, оскільки на час відкриття виконавчого провадження чинна редакція Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) передбачала, що виконавчий збір стягується в залежності від суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу. З посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону №1404-VIII зазначає, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Вважає, що виконавче провадження підлягає виконанню та закінченню відповідно до нормативно-правового регулювання, яке діяло на момент відкриття виконавчого провадження. Оскільки в межах виконавчого провадження у примусовому порядку стягнення не відбулось, виконавчий документ повернутий стягувачу, то підстави для стягнення виконавчого збору з позивача відсутні. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 16.01.2020 позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 19.02.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровського ВДВС про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії, в частині оскарження постанов про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 22.11.2019 ВП №52132172, про стягнення виконавчого збору від 22.11.2019 ВП №52132172 - повернуто позивачеві.
Ухвалою суду від 19.02.2020 в іншій частині позовних вимог відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статей 12, 257, 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Призначено судове засідання на 27.02.2020.
27.02.2020 представник відповідача подав відзив на адміністративний позов (вх.№9181), в якому не погоджується з позовними вимогами, просить відмовити в їх задоволенні. З посиланням на норми Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) зазначає про наявність обов'язку у разі повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) винести постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення витрат виконавчого провадження. Вказані постанови були виведені в окремі виконавчі провадження у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, для забезпечення реального виконання рішень боржником винесено оскаржувану постанову про арешт майна боржника. Вважає, що при винесенні оскаржуваних постанов державний виконавець діяв в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду 27.02.2020 прийнято заяву позивача про уточнення позову та замінено відповідача з Дніпровського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) та відкладено розгляд справи на 02.03.2020.
02.03.2020 представник позивача подав відповідь на відзив (вх.№948), у якому вказав про необґрунтованій дій відповідача при винесенні оскаржуваних постанов.
02.03.2020 представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні (вх.№9729). Просив врахувати викладені у відповіді на відзив заперечення проти відзиву. Вказав, що позов підтримує в повному обсязі, просив задовольнити позовні вимоги.
02.03.2020 представник відповідача подав заяву про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні (вх.№9731). Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
З урахуванням вимог частини 3 статті 194 КАС України розгляд справи здійснено у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.
На підставі наявних у суду матеріалів судом встановлено, що на виконанні у Дніпровському ВДВС перебувало виконавче провадження №52132172 з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду №334/2097/15-ц від 16.06.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Кредитні ініціативи» боргу у розмірі 352 195,08 грн. Виконавче провадження відкрито 06.09.2016.
21.10.2019 до Дніпровського ВДВС надійшла заява стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про повернення виконавчого документу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII.
22.11.2019 державним виконавцем Дніпровського ВДВС Єрмак С.Т. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII. Даною постановою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
22.11.2019 державним виконавцем Дніпровського ВДВС Єрмак С.Т. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 35 219,50 грн.
22.11.2019 державним виконавцем Дніпровського ВДВС Єрмак С.Т. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у розмірі 269,00 грн.
Постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС Єрмак С.Т. від 25.11.2019 відкрито виконавче провадження №60705442 з примусового виконання постанови Дніпровського ВДВС про стягнення виконавчого збору від 22.11.2019.
Постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС Єрмак С.Т. від 25.11.2019 відкрито виконавче провадження №60705587 з примусового виконання постанови Дніпровського ВДВС про стягнення витрат виконавчого провадження від 22.11.2019.
25.11.2019 державним виконавцем Дніпровського ВДВС Єрмак С.Т. винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень №60705442 та №60705587 у зведене виконавче провадження.
25.11.2019 в межах зведеного виконавчого провадження державним виконавцем Дніпровського ВДВС Єрмак С.Т. прийнято постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем вищевказаних постанов, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Щодо постанови від 25.11.2019 ВП №60705442 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача на користь відповідача виконавчого збору в розмірі 35 219,50 грн.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII (тут й надалі у редакції на час винесення оскаржуваних постанов) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною 2 статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Відповідно до частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Аналіз зазначених норм у сукупності надає підстави для висновків, що відповідно до Закону №1404-VIII стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.
Судом встановлено, що постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.11.2019 ВП №52132172 прийнято на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII у зв'язку з надходженням заяви стягувача.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.
Суд зазначає, що постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС Єрмак С.Т. від 25.11.2019 відкрито виконавче провадження №60705442 з примусового виконання постанови Дніпровського ВДВС від 22.11.2019 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 35219,50 грн.
Тобто постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, яка у розумінні Закону №1404-VIII є виконавчим документом, підлягає виконанню з відкриттям виконавчого провадження відповідно до положень статті 26 Закону №1404-VIII.
Суд звертає увагу, що доводи, якими позивач обґрунтовує протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.11.2019, по суті зводяться до незгоди з постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 22.11.2019 ВП 52132172.
Суд зазначає, що правомірність винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 22.11.2019 ВП 52132172 не є предметом доказування у межах розгляду даного спору.
Доказів своєчасного оскарження вказаного виконавчого документу у визначеному чинним законодавством порядку та його скасування до суду не надано.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем вчинено дії, направлені на виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у відповідності до вимог Закону №1404-VIII.
Вищезазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.07.2019 у справі №803/1461/17.
Суд вважає безпідставними посилання позивача на положення пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII, відповідно до яких виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, а після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Так, позивач вважає, що виконавче провадження підлягає виконанню та закінченню за правилами, які діяли на момент його відкриття.
На думку суду, позивач помилково ототожнює загальну процедуру виконавчого провадження та вчинення окремих виконавчих дій.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, у виконавчому провадженні виконавцем вчиняються різні виконавчі дії з виконання рішення, загально спрямовані на досягнення кінцевої мети виконавчого провадження.
Суд враховує, що відповідно встановлених обставин справи виконавче провадження №52132172 з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду №334/2097/15-ц від 16.06.2016 розпочалось 06.09.2016, тобто до набрання чинності Законом №1404-VIII, а завершилось поверненням виконавчого документа стягувачу 22.11.2019, після набрання чинності цим Законом.
Разом з тим, у період з 30.06.2017 по 22.11.2019 було зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП 52132172 на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 13.08.2015.
Отже, на дату поновлення вчинення виконавчих дій діяла нова редакція Закону №1404-VIII, яка правомірно застосована відповідачем у спірних правовідносинах.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №60705587 від 25.11.2019 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: зокрема, постанов державних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження.
Відповідно до положень пункту 2 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 за №489/20802, якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Так, постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС Єрмак С.Т. від 25.11.2019 відкрито виконавче провадження №60705587 з примусового виконання постанови Дніпровського ВДВС від 22.11.2019 про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у сумі 269 грн.
Суд зазначає, що позивачем у позовній заяві не наведено аргументів щодо протиправності вказаної постанови, а доводи позивача про необхідність скасування вказаної постанови зводяться до незгоди з постановою про стягнення виконавчого збору від 22.11.2019 ВП 52132172.
Суд зазначає, що постанова відкриття виконавчого провадження №60705587 від 25.11.2019 винесена на підставі іншого виконавчого документу щодо стягнення витрат виконавчого провадження, а не виконавчого збору, у зв'язку з чим наведені аргументи щодо протиправності постанови про стягнення виконавчого збору від 22.11.2019 ВП 52132172 не можуть бути враховані судом, оскільки не стосуються даного предмету спору.
Інших специфічних, доречних та важливих аргументів щодо протиправності вказаної постанови позивачем не наведено.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна ВП від 60705442 від 25.11.2019 та зобов'язання відповідача зняти накладений арешт на майно позивача.
За змістом статті 56 Закону №1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника….Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна….Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Позивачем не наведено аргументів щодо протиправності даної постанови.
Судом встановлено, що 25.11.2019 в межах зведеного виконавчого провадження, в якому об'єднані спірні виконавчі провадження №60705442 та №60705587, державним виконавцем Дніпровського ВДВС прийнято постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 .
Враховуючи, що постановою від 25.11.2019 про арешт майна боржника накладено арешт на майно позивача для забезпечення реального виконання постанов від 22.11.2019 про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження, відсутні підстави для визнання такої постанови протиправною та зобов'язання відповідача зняти накладений арешт на майно позивача.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, в межах компетенції, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 268, 287 КАС України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
У зв'язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених, зокрема статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), місцезнаходження: 69006, м.Запоріжжя, вул.Лобановського, буд.10; код ЄДРПОУ 35036926.
Повне судове рішення складено 02.03.2020
Суддя М.О. Семененко