Справа № 11-кп/824/910/2020 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Категорія - ч. 1 ст. 115 КК України Суддя-доповідач ОСОБА_2
22 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному провадженні № 12016110100000542 - прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_7 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2018 року стосовно обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мартусівка Бориспільського району Київської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
за участю: прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9
потерпілої ОСОБА_10
захисника ОСОБА_11
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2018 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Стягнуто зі ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_10 на відшкодування моральної шкоди - 200 000 грн. та матеріальних збитків - 10 092 грн. 80 коп.
Судом також вирішені питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
Так, 09 березня 2016 року близько 22 години ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1 , разом із вітчимом ОСОБА_12 . В цей час, на ґрунті неприязнених відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на вчинення вбивства ОСОБА_12 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_6 , перебуваючи разом із ОСОБА_12 на кухні, схопив у руку кухонний ніж та наніс ним чотири удари ОСОБА_12 , спричинивши відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 63 від 10 березня 2016 року тілесні ушкодження у виді: проникаючого колото-різаного поранення грудей з ушкодженням органів грудної та черевної порожнин, яке має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя, та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з подальшим настанням смерті; двох проникаючих колото-різаних поранень живота з ушкодженням внутрішніх органів, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, і могли сприяти розвитку крововтрати; колото-різаної рани лівого плеча з пошкодженням м'яких тканин, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Внаслідок спричинених ОСОБА_6 тілесних ушкоджень 09 березня 2016 року близько 23 години 30 хвилин настала смерть ОСОБА_12 від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням органів грудної та черевної порожнин, яке призвело до розвитку крововтрати та тампонади серця.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2018 року скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості і вичерпаністю можливостей отримання таких доказів у суді.
На обґрунтування своїх вимог зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування судом Закону України про кримінальну відповідальність.
Стверджує, що суд безпідставно в основу своїх висновків поклав пояснення свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , при тому, що ОСОБА_10 взагалі не була присутня на місці події, свідок ОСОБА_14 є цивільною дружиною ОСОБА_13 і її пояснення були спрямовані на захист останнього. В той же час суд не надав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , не врахував, що ОСОБА_6 була присутня безпосередньо на місці злочину, а свідок ОСОБА_16 показала в суді, що бачила його близько 22 год., тобто в час вбивства, на дворі біля під'їзду, де він палив та повернувся до під'їзду будинку десь хвилин через 5.
Наголошує, що він нікого не вбивав, в матеріалах провадження відсутні докази наявності умислу на вбивство потерпілого та про відсутність у нього такого умислу свідчать характер взаємовідносин між ним та ОСОБА_12 , оскільки вони проживали тривалий час разом однією сім'єю; знаряддя злочину (кухонний ніж) не було заздалегідь підготовлене для вчинення злочину, а та обставина, що ОСОБА_12 під час їх спільного проживання зловживав алкоголем та доводив сім'ю до зубожіння також не може свідчити про наявність умислу на його вбивство. Крім того, зазначає про те, що мотивувальна частина вироку не містить мотиву та мети вбивства потерпілого.
Обвинувачений також звертає увагу на те, що на ножі-знарядді злочину відсутні його відбитки пальців, протокол огляду місця події є недопустимим доказом, оскільки огляд проведено без ухвали слідчого судді, а досудове розслідування проведено за межами строків, встановлених кримінальним процесуальним законодавством.
Разом із цим, вважає надмірно суворим призначене йому покарання, оскільки, окрім невизнання вини та скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, в справі наявні обставини, які пом'якшують покарання, зокрема: перебування потерпілого в стані алкогольного сп'яніння, недбале відношення рідних і близьких ОСОБА_12 до належного контролю та лікування останнього, тобто створення умов щодо зловживання ним спиртними напоями, що залишилося поза увагою суду.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі обвинуваченого, просить вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2018 року щодо ОСОБА_6 скасувати і ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Вважає, що при призначенні ОСОБА_6 покарання недостатньо була врахована обтяжуюча покарання обставина - вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Залишилася поза увагою суду позиція обвинуваченого щодо пред'явленого обвинувачення та намагання представити винною у вчиненні злочину іншу особу.
Крім того, прокурор з посиланням на вимоги ч.ч. 6, 12 ст. 290 КПК України просить визнати недопустимим доказом показання свідка ОСОБА_6 , оскільки під час досудового розслідування свідок відмовилась давати показання на підставі ст. 63 Конституції України, а до початку допиту в суді сторона захисту не розкрила стороні обвинувачення зміст показань свідка.
Заслухавши доповідь судді; пояснення обвинуваченого та захисника, які просили скасувати вирок суду першої інстанції і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України; заперечення прокурора та потерпілої щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу прокурора і просили її задовольнити; частково дослідивши за клопотанням сторін захисту та обвинувачення докази у провадженні; провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення, дотримуючись вимог ст. 337 КПК України, безпосередньо дослідив докази у провадженні та, на переконання колегії суддів, з'ясував усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Свій висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 в умисному вбивстві ОСОБА_12 суд першої інстанції належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення обвинувального вироку.
Як убачається з матеріалів провадження, під час судового розгляду ОСОБА_6 винуватість у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_12 не визнав, показав, що під час святкування дня народження матері 09 березня 2016 року, коли після 21 години в квартирі залишилися він, мати, ОСОБА_12 та сусід ОСОБА_13 , його мати задрімала за столом, а він також заснув, сидячі на дивані. Він проснувся від гуркоту, побачив, що ОСОБА_13 допомагає матері піднятися, бо вона впала. ОСОБА_13 звинуватив його в тому, що він штовхнув матір. Мати розплакалася та вони разом почали на нього кричати. ОСОБА_12 знаходився в кімнаті, але нічого не казав. Не зрозумівши що відбувається, оскільки він не штовхав матір, обурившись поведінкою матері та ОСОБА_13 , він пішов на вулицю, звідки кричав, що його обдурили, лаявся. Хвилин через 5 на прохання матері пішов у під'їзд, покурив між поверхами та зайшов у квартиру. Біля кухні у дверному отворі стояла мати, трохи далі в кухні знаходився ОСОБА_13 , а на підлозі на спині лежав ОСОБА_12 , який був у крові та на його тілі він побачив ножові поранення. ОСОБА_12 був ще живий, вся кухня була в крові. ОСОБА_13 спочатку нічого не говорив, а мати стала питати, що він (обвинувачений) наробив. ОСОБА_13 звинуватив його в тому, що це він наніс удари ножем ОСОБА_12 , але він цього не робив, тому був у шоковому стані. ОСОБА_13 відірвав від його реглану рукав, прикладав його до тіла ОСОБА_12 . Пізніше приїхав старший брат ОСОБА_17 , який також став звинувачувати його у нанесенні ножових поранень ОСОБА_12 . Він намагався пояснити що цього не робив, хотів викликати швидку, але хтось сказав, що швидку викликали. Далі прибули працівники поліції, його затримали. Близько 8 місяців він перебував під вартою, а коли повернувся додому самостійно оглянув приміщення квартири та виявив на стільці, який знаходився у кімнаті, сліди речовини бурого кольору, знайшов ніж зі слідами речовини бурого кольору, на багатьох предметах в кімнаті та кухні також виявив речовину бурого кольору, але ці сліди та предмети не оглядалися працівниками поліції.
Обвинувачений заперечував, що у нього був конфлікт того дня з ОСОБА_12 , повідомив, що стосунки між ними були нормальні, інколи виникали суперечки, які закінчувалися примиренням.
Незважаючи на таку позицію обвинуваченого, який заперечував свою вину у вчиненні вбивства ОСОБА_12 та висунув в суді версію, що ножові покарання наніс потерпілому їх сусід ОСОБА_13 , суд першої інстанції на її спростування належним чином проаналізував і оцінив у вироку, визнавши достовірними, показання:
- потерпілої ОСОБА_10 про те, що її батько ОСОБА_12 проживав разом зі ОСОБА_6 у цивільному шлюбі і стосунки між ними були нормальні, конфлікти та сварки відбувалися як у кожній родині. Між батьком та ОСОБА_6 - сином Скляр були конфлікти, син досить часто ображав матір, а ОСОБА_12 за неї заступався, ОСОБА_18 не подобалося, що ОСОБА_6 та ОСОБА_12 разом випивали і в родині недостатньо було грошей, але серйозних сварок між ними не було. Із ОСОБА_13 батько дружив та конфліктів між ними не було. 09 березня 2016 року вона неодноразово телефонувала батьку, але він не відповів. Близько 01 години 40 хвилин був дзвінок з телефону батька, але вона почула різні голоси, подумала, що гуляють, тому поклала слухавку. Ще були виклики з телефону батька, але вона не відповідала. О 01 годині 50 хвилин ОСОБА_6 зателефонувала її чоловікові, під час спілкування повідомила їй, що батько помер, ОСОБА_6 зарізав його. Спочатку вона сказала, що не бачила як все відбулося, а потім розповіла, що під час святкування дня народження ОСОБА_6 образив її, а ОСОБА_12 став на її захист, тому між ними виникла сварка, яка переросла в бійку, розборонив їх сусід ОСОБА_13 . Вона ( ОСОБА_6 ) з ОСОБА_13 пішли покурити на балкон, а коли повернулися, то побачили, що ОСОБА_12 лежить на полу в кухні весь в крові, а ОСОБА_6 пішов у свою кімнату. Наступного дня ОСОБА_6 вже нічого не розповідала про цю подію, сказала, що нічого не бачила;
- свідка ОСОБА_13 про те, що 09 березня 2016 року разом з дружиною ОСОБА_14 вони були в гостях у сусідки ОСОБА_6 на її запрошення з приводу святкування дня народження. Після 20 години вони пішли додому, дружина повідомила, що забула спортивну кофту, тому він повернувся за нею до сусідів. Гостей вже не було, за столом залишалися ОСОБА_6 , її син та ОСОБА_12 , вони разом ще випили по чарці. Між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 розпочався якійсь спір та вони розмовляли на підвищених тонах. Він намагався заспокоїти ОСОБА_6 , але останній штовхнув його та вони разом впали. ОСОБА_12 пішов з кімнати в напрямку кухні, ОСОБА_6 пішов за ним. Він (свідок), піднявшись з підлоги, також пішов на кухню та побачив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_12 штовхалися, тримаючи один одного за руки, смикали за одяг, розмовляли при цьому на підвищених тонах. Він підійшов до них, схопив ОСОБА_6 за кофту та відвів в сторону. Підійшовши до ОСОБА_12 , побачив як кров капнула йому на ліву ногу з рани ОСОБА_12 на животі, футболка ОСОБА_12 мала порізи та була в крові. ОСОБА_12 сказав що йому дуже погано, він тяжко дихав, тому він посадив його на м'який куток. Майже відразу за ним на кухню зайшла ОСОБА_6 і вони разом поклали ОСОБА_12 на підлогу. Він зателефонував у швидку, де йому сказали, що до рани необхідно прикласти мокру ганчірку і дати понюхати нашатирний спирт. На кухні він не знайшов рушника, побіг до кімнати та, побачивши ОСОБА_6 , зірвав з нього футболку чи реглан, розірвав цю річ, намочив та приклав до рани ОСОБА_12 на животі з правого боку. Його руки були в крові, бо він прикладав ганчірку до рани ОСОБА_12 , а потім змивав кров. Швидкої довго не було, він декілька разів телефонував, вийшов на вулицю зустрічати лікарів. Приїхала швидка та прибули працівники поліції, ОСОБА_12 помер, його (свідка) допитали працівники поліції, після чого він пішов додому та все розповів дружині. Пізніше він дізнався, що у ОСОБА_12 була ще одна рана, яку він не побачив;
- свідка ОСОБА_14 про те, що її чоловік ввечері 09 березня 2016 року після того, як вони пішли додому після святкування дня народження ОСОБА_6 , повертався до сусідів забрати її кофту, а вона лягла відпочивати та заснула. Коли повернувся ОСОБА_13 , то розбудив її та повідомив, що ОСОБА_12 помер. Він розповів, що ОСОБА_6 напився та почав чіплятися до матері, кричав на неї, а ОСОБА_12 заступився за дружину, внаслідок чого виник конфлікт між ними, який продовжився на кухні, а відсторонивши ОСОБА_6 від ОСОБА_12 , він побачив у нього рану, звідки йшла кров. Далі була викликана швидка, але ОСОБА_12 помер.
Свідок також показала, що спочатку ОСОБА_6 підтверджувала те, що їй розповів чоловік. Після поминального обіду 11 березня 2016 року вона плакала та постійно казала: "що ж наробив син", вона спілкувалася з сином по телефону і останній не заперечував, що вбив людину та просив у матері вибачення. В подальшому ОСОБА_6 стала казати, що про події 09 березня 2016 року вона нічого не пам'ятає.
Щодо стосунків у родині сусідів, то свідок показала, що ОСОБА_6 - менший син ОСОБА_6 постійно чіплявся до ОСОБА_12 , йому не подобалося те, що коли матір стала жити разом з ОСОБА_12 , то у їх родини ніколи не було грошей, вони разом пропивали гроші, брали горілку та продукти харчування у борг, а він віддавав ці борги. Тому коли ОСОБА_6 випивав, то ставав агресивним і починав чіплятися до матері, ображав її, кидався до неї з кулаками. ОСОБА_12 захищав дружину і сварка продовжувалася вже між ОСОБА_12 та сином Скляр. Такі сварки виникали досить часто;
- свідка ОСОБА_17 - сина ОСОБА_6 , який показав, що 09 березня 2016 року він зі своєю сім'єю були в гостях у матері, де святкували її день народження, та близько 22 години поїхали додому. Після 22 години йому зателефонувала мати із номера сусіда ОСОБА_13 , сильно плакала та повідомила, що ОСОБА_6 підрізав ОСОБА_12 . Через хвилин 15 він приїхав до матері. ОСОБА_12 лежав на підлозі в кухні, був у крові та важко дихав. На кухні були також ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , мати знаходилась при вході в кухню. Він намагався надати першу допомогу ОСОБА_12 , робив масаж серця, але ОСОБА_12 вже ні на що не реагував, у нього не було пульсу. На тілі ОСОБА_12 він бачив лише одну рану, яка знаходилась нижче грудної клітки збоку. На його грудях лежав кусок реглана, в який того дня був одягнений ОСОБА_6 . Хвилин через 20-30 приїхала швидка. На запитання що сталося, ОСОБА_13 сказав, що нічого не знає, коли зайшов на кухню, то почав надавати допомогу ОСОБА_12 , якого зарізав ОСОБА_6 . На ОСОБА_6 він жодних ушкоджень не побачив;
- свідка ОСОБА_15 про те, що ввечері 11 березня 2016 року після похорон на поминальному обіді була присутня також ОСОБА_14 . ОСОБА_6 зателефонував її старший син, але розмови не було чутно. Після завершення розмови ОСОБА_6 почала плакати та сказала: "що ж хлопці наробили".
Свідок також показала, що її тітка ОСОБА_6 із чоловіком ОСОБА_12 жили дружно, серйозних конфліктів між ними не було. Іноді у тітки виникали сварки із синами і ОСОБА_12 завжди її захищав, але сини завжди мирилися з ОСОБА_12 .
Такі показання потерпілої та свідків, які суд першої інстанції поклав в основу своїх висновків, узгоджуються з даними, що містяться:
- у протоколі проведення слідчого експерименту на місці скоєння злочину від 12 березня 2016 року за участю свідка ОСОБА_13 та відеозаписі цієї слідчої дії, за змістом яких свідок докладно розповів про події, які відбувалися 09 березня 2016 року під час його перебування у житлі ОСОБА_6 , в тому числі і про суперечку, яка виникла між обвинуваченим та потерпілим, та детально за участю статиста показав, як він намагався заспокоїти ОСОБА_6 , що саме відбулося після цього в кухні, де перебували по відношенню один до одного та стосовно нього ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , а також безпосередньо про свої дії під час надання допомоги ОСОБА_12 (т. 2 а.с. 97-100);
- у протоколі огляду місця події - квартири АДРЕСА_1 від 10 березня 2016 року з додатками, за змістом якого під час огляду по центру кухні на підлозі був виявлений труп ОСОБА_12 з ножовими пораненнями на передній поверхні черевної стінки зліва, на передній стінці живота зліва, на передній поверхні грудної клітки зліва, трупні плями були розташовані по задній поверхні тіла. Цим же оглядом зафіксовані по всьому приміщенню кухні, на стінах в різних місцях, на дверях холодильника, на меблях сліди та плями бурого кольору бризкоподібного типу. Виявлено під правою ногою трупа в ділянці гомілки згусток бурої рідини, на кахелі в кухні в різних місцях, а також в коридорі на підлозі біля приміщення кухні - численні мазки розводів бурої підсохлої речовини різного розміру та форми, на підлозі в кухні біля рукомийника - господарський ніж з руків'ям чорного кольору зі слідами бурого кольору ззовні, які схожі на кров. Під час огляду були вилучені: ніж з руків'ям чорного кольору зі слідами бурого кольору, футболка з трупу, шорти ОСОБА_6 зі слідами речовини бурого кольору; пляшка ємкістю 0,7 л. з написом "Мороша" із прозорою речовиною із специфічним запахом спирту, змиви речовини бурого кольору з підлоги коридорного приміщення біля кухні, з підлоги та стін приміщення кухні, зразки крові та зрізи нігтьових пластин з рук трупа (т.1 а.с. 185-208);
- у висновку експерта № 63 від 28 квітня 2016 року про те, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_12 виявлено: а) колото-різана рана № 3 з рівними, не зсадненими, кровонапливними краями та кінцями: одним - гострокутним, другим - П-подібним, на передній поверхні грудної клітини зліва, від якої відходить раньовий канал, який проникає в грудну та черевну порожнини в напрямку зліва направо, зверху вниз та дещо спереду назад, по ходу якого пошкоджуються серцева сумка, серце, печінка, загальна довжина раньового каналу становить приблизно 19 см. Вказане проникаюче колото-різане поранення грудей з ушкодженням органів грудної та черевної порожнин, як небезпечне для життя, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті; б) колото-різана рана № 1 з рівними, не зсадненими, кровонапливними краями та кінцями: одним - гострокутним, другим - П-подібним на черевній стінці зліва, від якої відходить раньовий канал, який проникає в черевну порожнину в напрямку спереду назад, зліва направо та знизу вверх, по ходу якого ушкоджена стінка тонкої кишки, сальник та брижа, загальна довжина раневого каналу приблизно 12,5 см.; колото-різана рана № 2 з рівними, не зсадненими, кровонапливними краями та кінцями: одним - гострокутним, другим - П-подібним на черевній стінці зліва, від якої відходить раньовий канал, який проникає в черевну порожнину в напрямку зліва направо, зверху вниз та спереду назад, пошкоджуючи купол діафрагми. Вказані два проникаючі колото-різані поранення живота з ушкодженням внутрішніх органів, як небезпечні для життя, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і могли сприяти розвитку крововтрати; в) колото-різана рана № 4 з рівними, не зсадненими, кровонапливними краями та кінцями: одним - гострокутним, другим - "П" -подібним на лівому плечі, від якої відходить раневий канал, що йде в товщі м'яких тканин в напрямку зліва направо, дещо зверху вниз та ззаду наперед, довжина раневого каналу близько 7,2 см. Вказана колото-різана рана лівого плеча з пошкодженням м'яких тканин відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; г) забійна рана в лобній області справа. Зазначена забійна рана відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; д) садно в лобній ділянці зліва та на нижній повіці правого ока, синець на нижній повіці правого ока. Зазначені садна та синець мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Всі виявлені тілесні ушкодження утворились прижиттєво. Смерть ОСОБА_12 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням органів грудної та черевної порожнин, зазначене в п. 1 а) висновку, яке призвело до розвитку крововтрати та тампонади серця, про що вказують: наявність крові зі згортками в порожнині перикарду (біля 350 мл.), в черевній порожнині (біля 700 мл.), малокрів'я внутрішніх органів, смугасті крововиливи по задній стінці лівого шлуночку серця (ознака Мінакова), а також дані судово-гістологічного дослідження: "неравномерное преимущественно пониженное кровенаполнение исследуемых внутренних органов". Враховуючи розвиток трупних явищ на момент огляду трупа на місці виявлення, з часу настання смерті до моменту огляду трупа пройшов проміжок часу близько 1-3 години. По даним судово-медико-криміналістичного дослідження колото-різані поранення утворилось від дії одностороннє-гострого колюче-ріжучого предмету типа клинка ножа, що мав обух "П"-подібного перетину з найбільшою товщиною слідоутворюючої частини близько 0,12 см. та лезо. Забійна рана утворилась від дії тупого предмета з обмеженою поверхнею контакту (край, ребро та т.ін). Садна та синець на обличчі утворилось від дії тупого предмета, індивідуальні ознаки якого в ушкодженні не відобразились. Дані ушкодження могли бути заподіяні за допомогою рук та ніг людини. Враховуючи результати судово-гістологічного дослідження, ступінь вираженості крововиливів та вид клітинної реакції, а також причину смерті, всі ушкодження були спричинені за короткий проміжок часу і з моменту їх спричинення до моменту настання смерті потерпілого пройшов проміжок часу, який можна вираховувати хвилинами, але не більш 30 хвилин, на протязі яких, по мірі наростання крововтрати та тампонади серця здатність до здійснення активних дій потерпілим не виключається. Враховуючи локалізації, глибину, напрямок раньових каналів, обставини та пояснення, які дав ОСОБА_6 при проведені освідування 10 березня 2016 року (наніс два удари в ділянку живота та грудей зліва), колото-різані рани № 1, № 3 були спричинені спрямованими ударами достатньої сили. Враховуючи локалізацію, глибину, напрямок раньових каналів, колото-різані рани № 1, № 3 та № 4 не могли бути спричинені власною рукою потерпілого. Враховуючи локалізації, глибину, напрямок раньового каналу не виключається можливість спричинення колото-різаної рани № 2 власною рукою потерпілого. Враховуючи обставини, локалізації та глибину раньових каналів, колото-різані рани № 2 і № 3, а також садна, синець, забійна рана - могли бути спричинені в результаті боротьби. При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа ОСОБА_12 виявлено етиловий спирт у концентрації 2,51 ‰, що за життя могло відповідати середньому алкогольному сп'янінню (т. 1 а.с. 209-215);
- у висновку експерта № 6-01/358 від 20 квітня 2016 року з додатками, з якого слідує, що в результаті проведеного дослідження на предметі схожому на ніж (об'єкт № 1) виявлено кров людини. Генетичні ознаки (ДНК-профіль) крові на предметі схожому на ніж (об'єкт № 1) збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка крові ОСОБА_12 (об'єкт № 3) та не збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка слини ОСОБА_6 (об'єкт № 2), тому походження крові на предметі схожому на ніж (об'єкт № 1) від ОСОБА_6 виключається (т. 1 а.с.217-222);
- у висновку експерта № 6-01/357 від 21 квітня 2016 року про те, що на наданому на дослідження об'єкті (шортах ОСОБА_6 ) (об'єкти №№ 1-4) виявлено кров людини, генетичні ознаки (ДНК-профіль) якої збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка крові ОСОБА_12 , при цьому її походження від ОСОБА_6 виключається (т. 1 а.с.224-229);
- у висновку експерта № 61-мк від 26 квітня 2016 року, відповідно до якого при судово-медичному криміналістичному дослідженні двох клаптів шкіри з трупа ОСОБА_12 встановлено, що на клапті шкіри з черевної стінки зліва з раною № 2 виявлено одне наскрізне колото-різане ушкодження, яке виникло від дії одностороннє-гострого колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, що мав обух "П"-подібного перетину з найбільшою товщиною слідоутворюючої частини близько 0,12 см. та лезо. Найбільша ширина слідоутворюючої частини клинка ранячого знаряддя на рівні занурення в рані не перевищувала 2 см. ± 25 %. На клапті шкіри з бокової поверхні грудної клітки зліва з раною № 3 виявлено одне наскрізне колото-різане ушкодження, яке виникло від дії одностороннє-гострого колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, що мав обух "П"-подібного перетину з найбільшою товщиною слідоутворюючої частини близько 0,12 см. та лезо. Найбільша ширина слідоутворюючої частини клинка ранячого знаряддя на рівні занурення в рані не перевищувала 4 см. ± 25 %. Виникнення виявлених ушкоджень на клапті шкіри з черевної стінки зліва з раною № 2 та з бокової поверхні грудної клітки зліва з раною № 3 з трупа ОСОБА_12 від дій наданого на дослідження ножа не виключається (т.1 а.с.232-234);
- у висновку судово-психіатричного експерта № 161 від 20 квітня 2016 року про те, що ОСОБА_6 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав, в тому числі не перебував в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, а перебував в стані простого алкогольного сп'яніння; міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_6 під час скоєння інкримінованих йому дій в стані фізіологічного афекту та в іншому емоційному стані, який міг би здійснити суттєвий вплив на його свідомість, не перебував. Під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання у ОСОБА_6 не виявлено, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, клінічних ознак алкоголізму та наркоманії у ОСОБА_6 не виявлено. (т. 1 а.с. 230-231);
- в інших наведених у вироку доказах.
При цьому суд досить детально проаналізував у вироку показання свідка ОСОБА_6 - дружини ОСОБА_12 і матері ОСОБА_6 та обґрунтовано відкинув їх в частині того, що 09 березня 2016 року приблизно о 22 годині 10-15 хвилин в момент, коли на кухні начебто була сварка, така сварка могла відбуватися лише між ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , бо інших осіб в квартирі не було, а її син ОСОБА_6 перебував на вулиці, оскільки щодо подій, які відбувалися незадовго і безпосередньо в час спричинення ОСОБА_12 смертельних ножових поранень свідок надала суперечливі показання, неодноразово їх змінювала, висуваючи інші версії розвитку подій, але такі показання не узгоджуються між собою та суперечать іншим доказам у справі.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується. Крім того, з метою перевірки доводів обвинуваченого, який твердив, що суд безпідставно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_6 , які фактично підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_16 , яка бачила його біля під'їзду будинку в той час, коли в квартирі була якась суперечка та ОСОБА_12 завдавалися ножові поранення, колегією суддів було повторно допитано свідка ОСОБА_16 , яка підтвердила, що дійсно 09 березня 2016 року приблизно о 20 годині вона почула шум з квартири Скляр, начебто щось впало, а після 22 години почула, що хтось сильно вдарив дверима в квартиру Скляр, тому подивилася у вікно та побачила ОСОБА_6 , який стояв біля під'їзду і кричав: "козли, козли..". Як тільки він зайшов у під'їзд, відразу ж до будинку під'їхала машина, з якої вийшов його брат ОСОБА_19 і також зайшов у під'їзд. За часом це відбулося так швидко, що ОСОБА_18 не встиг би повернутися до квартири до того, як під'їхав його брат та пішов за ним.
Аналізуючи показання свідка ОСОБА_16 у взаємозв'язку з показаннями обвинуваченого, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_17 , колегія суддів приходить до висновку, що свідок бачила ОСОБА_6 на вулиці біля будинку вже після того, як ОСОБА_12 були спричинені смертельні ножові поранення, оскільки свідок ОСОБА_17 в суді показав, що він приїхав на місце події після того, як йому зателефонувала мати і повідомила, що ОСОБА_12 підрізав ОСОБА_18 , а за показаннями свідка ОСОБА_16 , коли ОСОБА_6 знаходився біля будинку і повернувся до під'їзду, що вона спостерігала із вікна своєї квартири, відразу ж приїхав ОСОБА_17 і брати повинні були зустрітися ще в під'їзді.
За вказаних обставин є цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що свідок ОСОБА_6 намагалася сприяти сину ОСОБА_6 в уникненні від кримінальної відповідальності, отже до її показань слід відноситись критично.
При цьому слід зазначити, що доводи прокурора в апеляційній скарзі, які зводяться до того, що показання свідка ОСОБА_6 взагалі є недопустимими, не заслуговують на увагу, оскільки свідок ОСОБА_6 перш за все повідомила в суді в цілому про події, які відбувалися в її житлі під час святкування дня народження 09 березня 2016 року незадовго до вбивства ОСОБА_12 і в цій частині такі показання узгоджуються з показаннями інших свідків, а її показання, які стосуються обставин, які безпосередньо передували та обставин, за яких було вбито ОСОБА_12 , в тому числі і відомостей хто саме із осіб у той час залишалися в квартирі та що відбувалося, судом визнані неспроможними.
Враховуючи наведене, суд обґрунтовано відкинув і показання обвинуваченого, який заперечував свою вину у вчиненні злочину та обґрунтовував свою позицію тим, що в момент завдання ОСОБА_12 ножових поранень він начебто перебував за межами квартири.
З матеріалів кримінального провадження також слідує, що обвинувачений заперечував наявність у нього неприязні до ОСОБА_12 та конфліктних ситуацій з ним.
Проте указані твердження обвинуваченого спростували в суді потерпіла та свідки. Крім того, безпосередньо в апеляційній скарзі обвинувачений зазначив про те, що потерпілий багато років проживаючи з його матір'ю та ним, зловживав алкоголем та доводив сім'ю до зубожіння, а також просив визнати обставиною, яка пом'якшує покарання, недбале відношення рідних і близьких потерпілого щодо його лікування та належного контролю і створення умов щодо зловживання останнім спиртних напоїв, і зазначене, на переконання колегії суддів, вже є проявом неприязні обвинуваченого до потерпілого, який, як знову ж таки пояснював ОСОБА_6 , був членом саме його сім'ї.
Предметом ретельної перевірки суду першої інстанції були також доводи сторони захисту щодо недопустимості низки доказів сторони обвинувачення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції вмотивовано визнав допустимим доказом протокол огляду місця події - квартири АДРЕСА_1 від 10 березня 2016 року.
Підстав вважати, що під час проведення цієї слідчої дії були істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону у колегії суддів немає.
Перевіряючи доводи обвинуваченого в цій частині, перш за все колегія суддів виходить із того, що огляд місця події слід відрізняти від такої слідчої дії, як обшук.
Так, обшук - це слідча дія, що полягає в примусовому обстеженні приміщень, споруд, ділянок місцевості та інших об'єктів, які перебувають у віданні певних осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду за наявності ймовірних даних про те, що розшукуване приховане в певному місці чи в певної особи.
У той же час огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з'ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину.
Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставою для проведення 10 березня 2016 року огляду місця події - квартири АДРЕСА_1 стало повідомлення про спричинення ножових поранень ОСОБА_12 . З метою перевірки вказаної інформації, отримавши при цьому дозвіл власниці житла ОСОБА_6 (т.1 а.с. 184), що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 233 КПК України, слідчим було здійснено огляд указаного житлового приміщення, в процесі якого виявлено труп ОСОБА_12 з ознаками насильницької смерті, зафіксовано обстановку в житлі, вилучено речові докази та знаряддя злочину.
Місце виявлення трупа завжди вважається місцем події незалежно від того, де настала смерть певної людини. Отже, зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації та не потребувала попереднього дозволу суду.
За змістом протоколу огляд було проведено слідчим у присутності двох понятих, із застосуванням фотофіксації, в протоколі детально описані результати огляду приміщень та трупу, а також предметів та речей, які були вилучені під час огляду та в подальшому визнані речовими доказами. Протокол підписаний понятими, яким перед початком огляду були роз'яснені процесуальні права й обов'язки та слідчим. Жодних зауважень щодо процедури огляду поняті в протоколі не вказали.
За вказаних обставин суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги показання в суді свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_20 про те, що вони залишали на деякий час місце огляду, не визнавши такі обставини підставою для визнання протоколу огляду місця події недопустимим доказом. При цьому суд в цьому аспекті врахував показання допитаного в суді слідчого ОСОБА_21 , який повідомив, що огляд місця події ним проводився в присутності двох понятих; оскільки кухонне приміщення було невеликої площі, поняті залишалися в коридорі, який веде у кухню, звідки добре проглядалося все, що відбувалося у кухні. Дозволу понятим залишати приміщення квартири він не надавав і був переконаний у тому, що поняті постійно спостерігають за тим, що відбувається при огляді. Протокол огляду з додатками складався ним в присутності понятих, речі та предмети вилучалися в присутності понятих, що вони засвідчили своїми підписами.
До того ж, ознайомившись в суді з протоколом огляду та фототаблицею до нього, свідки підтвердили, що в квартирі була саме така обстановка, як відображено в протоколі та на світлинах, під час огляду здійснювалося фотографування, протокол вони підписали після ознайомлення з його змістом, речові докази вилучалися у їх присутності та на запакованих слідчим речових доказах вони також поставили свої підписи і ніяких зауважень не мали.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що огляд місця події 10 березня 2016 року здійснено з дотриманням вимог ст. 237 КПК України, тому як безпосередньо протокол, так і виявлені під час огляду речі та сліди, які в подальшому були предметами дослідження судових експертів, є допустимими доказами.
Що стосується знаряддя злочину, то ніж, який був вилучений під час огляду місця події, на лезі якого були сліди речовини бурого кольору, досліджувався експертним шляхом лише на предмет наявності на ньому крові людини та її належності. За результатом такого дослідження експерт дійшов висновку, що на цьому предметі є кров, генетичні ознаки якої збігаються зі зразком крові ОСОБА_12 та її походження від ОСОБА_6 виключається. Крім того, за висновком судового-медичного криміналістичного дослідження двох клаптів шкіри з трупа ОСОБА_12 спричинення таких ушкоджень від дій наданого на дослідження ножа не виключається.
Тобто, питання щодо наявності на ножі, крім крові, інших слідів, в тому числі слідів пальців рук конкретної людини, не досліджувалося та можливість проведення додаткового дослідження в цій частині на стадії судового розгляду була втрачена, що не може свідчити про те, що вказаний ніж не є знаряддям злочину і під час вбивства не застосовувався саме обвинуваченим.
Таким чином, сукупність наведених у вироку доказів, які є взаємоузгодженими, належними, допустимими і доповнюють один одного є достатньою та підтверджує правильність висновків суду першої інстанції стосовно доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Водночас версія ОСОБА_6 щодо причетності до вбивства ОСОБА_12 їх сусіда - ОСОБА_13 є припущенням обвинуваченого, направленим на уникнення кримінальної відповідальності, об'єктивно нічим не підтверджена, а навпаки спростовується доказами у справі, які проаналізовані судом у вироку та переконливо доводять винуватість саме ОСОБА_6 .
При цьому колегія суддів враховує, що ані обвинувачений, ані свідок ОСОБА_6 або інші свідки, які були присутніми під час святкування дня народження ОСОБА_6 до того часу, коли в квартирі залишилися лише ОСОБА_6 , її син, ОСОБА_12 і пізніше до них зайшов ОСОБА_13 , в суді не повідомили про сварку або суперечку, яка б виникла між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 того дня. Разом із цим, свідок ОСОБА_6 показала, що ОСОБА_12 перебував у тісних дружніх стосунках з ОСОБА_13 , що підтвердили й інші свідки.
Що стосується кримінально-правової кваліфікації діяння ОСОБА_6 , то колегія суддів виходить із наступного.
ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за вчинення умисного вбивства, суб'єктивна сторона якого характеризується виною у формі умислу, тобто при вчиненні умисного вбивства винний усвідомлює, що своїми діями посягає на життя потерпілого та бажає настання його смерті.
Виходячи з положень ст.ст. 23, 24 КК України, умисел є однією з форм вини, яка включає інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання. Питання про наявність умислу необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Мотив злочину це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
Колегія суддів дійшла висновку, що для встановлення зазначених обставин, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу, мотиву винного суд першої інстанції дослідив усі докази, надавши їм об'єктивну оцінку. Зокрема, судом ретельно було досліджено питання щодо умов, за яких виник конфлікт та яка при цьому склалася обстановка; стан, в якому знаходилися обидва учасника конфлікту - стан алкогольного сп'яніння; подальші дії обвинуваченого, які були спрямовані на продовження обопільного конфлікту, оскільки після того, як ОСОБА_12 вийшов із кімнати, обвинувачений відразу пішов слідом за ним на кухню; послідовність дій обвинуваченого, характер, спосіб, кількість та локалізацію ножових поранень, механізм їх спричинення, спрямованість завданих ОСОБА_6 ударів в такі частини тіла людини, нанесення в які є небезпечними для життя, а саме потерпілому протягом незначного проміжку часу було спричинено: проникаюче колото-різане поранення грудей з ушкодженням органів грудної та черевної порожнин, два проникаючих колото-різаних поранень живота з ушкодженням внутрішніх органів, колото-різану рану лівого плеча з пошкодженням м'яких тканин, водночас смерть ОСОБА_12 через нетривалий час настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням органів грудної та черевної порожнин; тобто поведінку обвинуваченого до, під час та після вчинення інкримінованого злочину, в тому числі й те, що після спричинення смертельних ножових поранень він проявив байдужість до стану ОСОБА_12 , що в сукупності, на переконання колегії суддів, свідчать, що дії ОСОБА_6 були спрямовані на вчинення умисного вбивства ОСОБА_12 , отже правильною є правова кваліфікація його діяння за ч. 1 ст. 115 КК України.
Доводи обвинуваченого про те, що у вироку не вказано мотиву вбивства ОСОБА_12 спростовуються висновками суду першої інстанції, який на підставі оцінки доказів у справі встановив та у вироку зазначив, що між обвинуваченим та ОСОБА_12 09 березня 2016 року після 22 години під час святкування для народження ОСОБА_6 ще в кімнаті квартири виникла словесна сварка, в ході якої ОСОБА_12 намагався довести правильність своєї позиції, що в свою чергу викликало в обвинуваченого обурення та злість і призвело до того, що сварка продовжилася між ними в приміщенні кухні. При цьому наявність перед цим сформованого неприязного ставлення ОСОБА_6 до свого вітчима таку злість загострило і стало поштовхом до застосування фізичного насильства. Тобто, у даному випадку мотив заподіяння смерті, з урахуванням стану сп'яніння ОСОБА_6 , виник спонтанно в ході конфлікту з ОСОБА_12 на ґрунті неприязнених стосунків між ними, про що зазначено у вироку.
Безпосередньо зі змісту вироку вбачається, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній його частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, спосіб, мотив і мету вчинення злочину, його наслідки.
Що стосується доводів обвинуваченого про здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні поза межами строку досудового розслідування, то колегія суддів визнає їх безпідставними з огляду на наступне.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України однієї із форм закінчення досудового розслідування є звернення до суду з обвинувальним актом.
В свою чергу ч. 1 ст. 219 КПК України (в редакції, що діяла на час проведення досудового розслідування) встановлює, що досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, відомості про кримінальне правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 115 КК України були внесені 10 березня 2016 року до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12016110100000542 та цього ж дня ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (т.1 а.с. 183). 28 квітня 2016 року ОСОБА_6 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри (т. 3 а.с. 242- 244), після чого згідно з вимогами частин 1, 2 ст. 290 КПК України повідомлено підозрюваному та захиснику про завершення досудового розслідування і надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Саме про таку послідовність здійснення процесуальних дій свідчать дані протоколів надання доступу до матеріалів досудового розслідування підозрюваному та захиснику, а також потерпілій від 28 квітня 20116 року. Факт надання доступу до матеріалів досудового розслідування та ознайомлення з ними ОСОБА_6 та його захисник підтвердили 28 квітня 2016 року (т. 3 а.с. 245-254).
28 квітня 2016 року прокурором було складено обвинувальний у кримінальному провадженні № 12016110100000542 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КПК України, який вперше було направлено до Бориспільського міськрайонного суду Київської області 29 квітня 2016 року (т.1 а.с. 7, 79-81).
Враховуючи викладені вище положення кримінального процесуального закону, строк досудового розслідування зазначеного кримінального провадження станом на 29 квітня 2016 року не закінчився. Разом із цим, повернення обвинувального акта прокурору у зв'язку із його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України, тобто для виправлення недоліків, пов'язаних із змістом обвинувального акта, на переконання колегії суддів, ніяким чином не впливає на строк досудового розслідування, оскільки досудове розслідування зазначеного кримінального провадження вже було завершено в день направлення обвинувального акта до суду вперше. До того ж, норми кримінального процесуального законодавства не передбачають можливості продовження (відновлення) досудового розслідування при поверненні прокурору обвинувального акта, а також необхідності продовження строку досудового розслідування для виправлення недоліків обвинувального акту та вручення відредагованого процесуального документа стороні захисту.
За вказаних обставин, прохання обвинуваченого про скасування вироку і закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України задоволенню не підлягає.
Що стосується тверджень апеляційної скарги обвинуваченого про надмірну суворість призначеного покарання, необґрунтованість висновків суду в цій частині та неврахування при призначенні покарання пом'якшуючих обставин, які, на думку обвинуваченого, давали суду підстави для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а також доводів прокурора в апеляційній скарзі про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Отже, підставами призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, визнані дві групи чинників, які характеризують як вчинений злочин, так і особу винного, та мають враховуватися в їх сукупності, а саме: а) наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; б) дані, які певним чином характеризують особу винного.
Суд першої інстанції, визначаючи захід примусу, врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, який є особливо тяжким; конкретні обставини справи, характер злочинного посягання та непоправні наслідки вчиненого; відношення обвинуваченого до вчиненого та ту обставину, що ОСОБА_12 у певній мірі своїми діями сприяв розвитку конфлікту та не намагався його припинити. Врахував суд вік ОСОБА_6 та дані про його особу, зокрема те, що він раніше не судимий, неодружений, має постійне місце проживання, де проживає разом із матір'ю, згідно характеристики дільничного інспектора характеризується з посередньої сторони, а мешканцями будинку за місцем проживання - позитивно, на спеціальних обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований та суспільно корисною працею не займається, жодних заходів до відшкодування завданих збитків потерпілій не вжив.
Обставин, які пом'якшують покарання, судом встановлено не було. Як обставину, що обтяжує покарання, суд урахував вчинення ОСОБА_6 злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Зваживши усі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 лише в умовах ізоляції від суспільства та за відсутності законних підстав для застосування положень ст. 69 КК України призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.
Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції були враховані всі обставини, які доведені в суді та впливають на обрання заходу примусу, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок суворості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 вирішений судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст. 128, 129 КПК України, з урахуванням відповідних положень ЦК України щодо відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, виходячи в частині розміру моральної шкоди із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на те, що колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, враховуючи, що, на переконання колегії суддів, вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. ст. 370, 373-374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим, відсутні підстави для задоволення поданих апеляційних скарг.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2018 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
____________________ ________________________ _______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4