02.03.2020
№ 664/3062/19
02 березня 2019 року м. Олешки
Цюрупинський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого: судді Сіденко С. І.,
при секретарі судових засідань: Скорик Н. С.
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олешки цивільну справу за позовом АТ КБ Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ КБ ПриватБанк звернувся до суду із вказаним позовом. В позові вказано, що Відповідач звернувся до ПАТ КБ ПриватБанк з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву б/н від 11.04.2013 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Кредитний ліміт було змінено відповідно до укладених умов, а саме пп. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4. Відповідач умови договору не виконував належним чином, у зв'язку з чим станом на 30.09.2019 року утворилась заборгованість в загальному виразі 288086,61 гривень, з яких позивач просить стягнути на його користь з відповідача 125565,19 грн. разом з витратами по сплаті судового збору, справу розглядати без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про місце та час судового засідання повідомлявся належним чином судовою повісткою за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки до суду не повідомив, від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності, відзиву не подав.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За нормою ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Так судом встановлено, що 11.04.2013 року між Банком та відповідачем по справі було укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого Банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом шляхом підписання заяви.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним і АТ КБ «ПриватБанк» договір, про що свідчить його підпис у заяві.
Відповідно до умов договору позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання та повернути кредит.
До кредитного договору банк додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість відповідача по справі за вказаним кредитним договором станом на 30.09.2019 року становить 288086,61 грн., з яких 3306,83 - заборгованість за кредитом; 280579,78 грн. - заборгованість за по процентам за користування кредитом, 4200,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією.
Під час вирішення питання щодо стягнення з відповідача на користь Банку суми заявленої позивачем заборгованості, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 - 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ч. 1 - 2 ст 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У частині першій статті 634 цього Кодексу передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 140131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 11.03.2010 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Позивач вимог про стягнення процентів за користування відповідачем коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Надані позивачем Тарифи банку та Умови і правила надання банківських послуг не є складовою частиною кредитного договору, у зв'язку з чим не підлягає стягнення з відповідача заборгованість, включаючи заборгованість по процентам за користування кредитом, пенею, комісією.
Оскільки у заповненій і підписаній відповідачем анкеті-заяві відсутні умови про сплату процентів за користування кредитом, пені, комісії, на нього не може бути покладений обов'язок по сплаті цієї частини визначеної позивачем кредитної заборгованості.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
Разом з тим суд звертає увагу, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 11.04.2013 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
На підставі наведеного, зважаючи на умови укладеного між сторонами Договору та норм чинного законодавства, а також наданого Банком розрахунку заборгованості, з відповідача на користь Банку підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі, що відповідає тілу кредиту в сумі 3306,83 грн.
Судові витрати по справі у вигляді сплаченого позивачем судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 128, 141, 259, 263 - 265, 280, 282, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором б/н від 11.04.2013 року у сумі 3306,83 грн. та судові витрати в сумі 1921,00 грн. за сплату судового збору, а всього 5227,83 грн. (п'ять тисяч двісті двадцять сім грн. 83 коп.)
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Цюрупинським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду через Цюрупинський районний суд в 30-денний строк з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.
Суддя Сіденко С. І.