Справа № 648/1271/19
Провадження № 2/648/58/20
24 лютого 2020 року смт. Білозерка
Білозерський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого - судді: Кусік І.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Козлової Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання недійсним рішення житлової комісії частини НОМЕР_1 та зобов'язання поновлення на квартирному обліку,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 яким просив суд визнати протиправним та скасувати протокольне рішення житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 , викладене у протоколі № 2 від 07.02.2019 року засідання житлової комісії військової частини, згідно якого майора запасу ОСОБА_1 було знято з обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов (квартирного обліку) у ВЧ НОМЕР_1 , а також зобов'язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 в обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов (на квартирному обліку) у військовій частині НОМЕР_1 у загальній черзі з 01.04.1996 року та з 06.12.2018 року в списку осіб, що користуються правом першочергового одержання житлових приміщень (учасник бойових дій), складом сім'ї одна особа.
Свій позов мотивував тим, що 25.01.2019 року, згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 19, майора ОСОБА_1 , начальника технічно-експлуатаційної частини вертолітної ланки вертолітної ескадрильї, звільненого наказом командувача сухопутних військ ЗСУ від 26.12.2018 року № 598 з військової служби у запас за п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військові службу», за п.п. «к» з 25.01.2019 року виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів грошового забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Херсонського об'єднаного військового комісаріату м. Херсон. Станом на 25.01.2019 року календарна вислуга позивача склала 29 років (у календарному обчисленні).
24.01.2019 року позивачем було подано рапорт командиру ВЧ НОМЕР_1 з проханням внести клопотання перед житловою частиною комісії про залишення його після звільнення з лав ЗСУ в черзі військової частини НОМЕР_1 на отримання житла для постійного проживання і про збереження на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов житловою комісією військової частини НОМЕР_1 . 25.01.2019 року позивачем було подано заяву командиру ВЧ НОМЕР_1 щодо прийняття рішення про виплату йому грошової компенсації за не отримане жиле приміщення. Право на отримання житла він набув у 2009 році.
В подальшому, було прийнято рішення та надано відповідний витяг з протоколу № 2 від 07.02.2019 року засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , яким позивача було знято з обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов (квартирного обліку) у ВЧ НОМЕР_1 з 07.02.2019 року, склад сім'ї одна особа. Підставою для зняття позивача з обліку стали вимоги Постанови КМУ від 03.08.2006 р. № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом МО України від 31.07.2018 року № 380. У виплаті компенсації за не отримане житло, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку, позивачу теж було відмовлено.
Позивач вважає, що рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , яким майора запасу ОСОБА_1 було знято з обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов (квартирного обліку) у ВЧ НОМЕР_1 є протиправним з наступних причин. Станом на 25.01.2019 року календарна вислуга позивача склала 29 років. Він з членами родини винаймає житло та повинен був отримати житло для постійного проживання ще 9 років назад, тому позивач і члени його родини, повинні перебувати на квартирному обліку. Держава, не виконавши свої зобов'язання перед ОСОБА_1 , тепер намагається взагалі позбавити його такого права. Прийняттям змін до відомчих наказів, інструкцій, не може бути звужено зміст та обсяг існуючих прав і свобод військовослужбовців. У зв'язку з вищевикладеним, позивач просив суд задовольнити його вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні:
Представник позивача ОСОБА_2 вимоги ОСОБА_1 підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 надав суду відзив на позовну заяву (а.с. 67-69), яким заперечив проти позову, вказав, що відповідно до норм чинного законодавства, військовослужбовці, які перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або, за їх бажання, грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Це право надається військовослужбовцям, які звільнені у запас або у відставку з наступних підстав: за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі. Серед даного переліку, підстава за якої був звільнений позивач (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) - відсутня, у зв'язку з чим ОСОБА_1 законно та правомірно було знято з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» чітко визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку. Таким чином, поняття «у запас», застосовується лише до підстави «у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, поняття «відставка» до підстав «за віком» та «за станом здоров'я», тож підстава «звільнення у запас або відставку за пунктом «к», для залишення в черзі осіб, що потребують поліпшення житлових умов - відсутня. Таким чином, враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 40 ЖК УРСР, п.9 ст. 13 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 29 Порядкузабезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, житлова комісія не тільки мала право зняти позивача з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, а була зобов'язана зняти ОСОБА_1 з такого обліку, оскільки позивач був звільнений з військової служби саме з підстави, що не дає права останньому перебувати на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов. Отже, протиправність, наявність якої позивач вказує як підставу для задоволення позову, в діях житлової комісії відсутня, а позов задоволенню не підлягає.
Представник позивача надав суду відповідь на відзив (а.с. 74-93), яким вказав, що правова позиція ВЧ НОМЕР_1 ґрунтується на грубих порушеннях норм права і положень Конституції України, що вказує на протиправні дії з боку відповідача. Так, станом на 25.01.2019 року (на момент звільнення з військової служби), календарна вислуга позивача склала 29 років 05 місяців (у календарному обчисленні). І так як ОСОБА_1 набув право на пенсію, після звільнення з військової служби, йому була призначена довічна пенсія згідно Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач вважає, що його правовідносини з відповідачем щодо реалізації права на належне житло виникли з 01.04.1996 року, тобто, з моменту коли ОСОБА_1 було зараховано на квартирний облік ВЧ НОМЕР_1 , а службові правовідносини - з моменту укладення відповідних контрактів під час служби. На момент укладення контракту 19.05.2009 року, соціальний захист і право на належне житло позивача було передбачено на гарантовано законодавством України та умовами контракту. Відповідачем не заперечувалося, що при постановленні ОСОБА_1 на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов, порушення житловою комісією ВЧ НОМЕР_1 вимог закону та нормативних актів не було допущено.
Частиною 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або, за їх бажанням, грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Дія вказаної правової норми не пов'язується з тим, з якої підстави військовослужбовець звільнений в запас. Визначальним є саме звільнення в запас. Порядок забезпечення житловим приміщенням теж не містить прямої норми щодо зняття з квартирного обліку військовослужбовців, звільнених з військової служби у зв'язку з закінченням терміну дії контракту.
Позивач наголосив, що положення Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, на яку посилається відповідач, в чинній на 25.01.2019 року редакції, звузили зміст та обсяг права позивача на житло та порушили його конституційні права, визначені ч.3 ст. 22 та ч. 1 ст. 58 Конституції України. Тож, відповідач, при вирішенні питання про зняття позивача з квартирного обліку, порушив положення чинного законодавства України, застосував закон, яким було звужено зміст та обсяг існуючих прав і свобод військовослужбовця майора ОСОБА_1 та допустив зворотну дію закону у часі.
Позивач просив суд врахувати те, що він був зарахований на квартирний облік з 1996 року і перебував на службі із 1989 року, був звільнений в запас у 2019 році у зв'язку із закінченням строку контракту, а також те, що він є пенсіонером, ветераном військової служби і його звільнення було пов'язане саме з виходом на пенсію.
Підсумовуючи вищевикладене, ОСОБА_1 вважає, що рішення про зняття його з квартирного обліку з підстав звільнення у запас по закінченню строку контракту та з підстав, що на даний час наказом міністра оборони України № 380 від 31.07.2018 року не передбачено залишення даної категорії громадян на квартирному обліку за місцем служби - є безпідставним.
Процесуальні дії суду по справі:
Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 15 травня 2019 року справу за вказаним позовом було передано на розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області за підсудністю.
26 червня 2019 року Постановою Херсонського апеляційного суду справу за позовом ОСОБА_1 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
12 липня 2019 року ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначити її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:
З посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 11.04.2016 року Управлінням особового складу штабу Командування Сухопутних військ збройних Сил України, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України.
Відповідно до умов контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладеного між позивачем та Командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковником ОСОБА_4 , ОСОБА_1 - капітан, начальник служби захисту інформації - помічник начальника штабу військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , на 5 років приступив до проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_4 . Контракт набрав чинності 18.06.2009 року. Дію контракту було продовжено понад встановлені строки з 17.06.2014 року до оголошення мобілізації, згідно наказу командувача ВЧ ПП НОМЕР_5 від 14.06.2014 року № 162. За умовами п. 2 вказаного контракту, Міністерство оборони України зобов'язалося відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби громадянином України ОСОБА_5
24 січня 2019 року рапортом на ім'я командира ВЧ НОМЕР_1 начальник ТЕЧ вертолітної ланки вертолітної ескадрильї майор ОСОБА_1 просив клопотання перед житловою комісією частини про залишення його після звільнення з лав ЗСУ в черзі військової частини НОМЕР_1 на отримання житла для постійного проживання і про збереження на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
25.01.2019 року, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 19, майора ОСОБА_1 , начальника технічно-експлуатаційної частини вертолітної ланки вертолітної ескадрильї, звільненого наказом командувача сухопутних військ ЗСУ від 26.12.2018 року № 598 з військової служби у запас за п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військові службу», за п.п. «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду), з 25 січня 2019 року виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів та направлено для зарахування на військовий облік до Херсонського об'єднаного міського військового комісаріату м. Херсон. Постійним чи службовим житлом при військовій частині НОМЕР_1 не забезпечувався, перебуває на обліку у загальновійськовій черзі з 29.06.1996 року, у першочерговій черзі з 06.12.2018 року складом сім'ї 1 чоловік.
Заявою від 25.01.2019 року, поданою на ім'я командира ВЧ НОМЕР_1 , позивач, у зв'язку з тим, що термін його військової служби закінчується і він готується до звільнення з лав ЗСУ у зв'язку з закінченням дії контракту, просив прийняти рішення про виплату йому грошової компенсації у відповідності до вимог «Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення».
Згідно витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 2 від 07.02.2019 року, майора ОСОБА_1 вирішено вважати таким, що знятий з обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов (квартирного обліку) у ВЧ НОМЕР_1 з 07.02.2019 року, склад сім'ї одна особа. Підставою для зняття позивача з обліку вказано: п.7 розділу ІІ «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом МО України від 31.07.2018 року № 380; п. 29 Постанови КМУ від 03.08.2006 р. № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями»; п. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Листом № 449 від 11.02.2019 року командуванням частини НОМЕР_1 повідомило позивача, що правові підстави для виплати йому грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщенні - відсутні.
Як вбачається з витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2019 року № 2, позивача було знято з обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов (квартирного обліку) у ВЧ НОМЕР_1 на підставі: постанови КМУ від 03.09.2006 року № 108, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», введений в дію постановою ВР № 2012-ХІІ від 20.12.1991 року.
Посилання представника відповідача на те, що така підстава звільнення позивача у запас або відставку як за п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військові службу», за п.п. «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду), унеможливлює залишення ОСОБА_1 в черзі осіб, що потребують поліпшення житлових умов, спростовується наступним:
Положеннями ст.ст. 1-2, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції від 07.05.2009 року, яка діяла на час укладення контракту), було визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.
Статтею 9 вищевказаного Закону встановлено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Положеннями ст. 43 ЖК УРСР визначено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Пунктом 3.10 «Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої Наказом Міністра оборони України» № 577 від 06.10.2006 року, (в редакції, яка діяла на час підписання контракту) встановлено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Пунктом 4 розділу І «Інструкціїз організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої Наказом Міністерстваоборони України 31 липня 2018 року № 380, встановлено, що військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в ч.3 ст. 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". При цьому Конституційний Суд України зазначив, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена".
Зважаючи на те, що при укладенні контракту між сторонами, законодавством України ОСОБА_1 , як військовослужбовцю, який був зарахований на облік військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов, при звільненні його з військової служби в запас або відставку було гарантовано залишення його на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду та користування правом позачергового одержання житла, тож посилання представника відповідача на те, що чинне законодавство України не дає права ОСОБА_1 перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи.
Крім того, ч. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або, за їх бажанням, грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Дія вказаної правової норми не пов'язується з тим, з якої підстави військовослужбовець звільнений в запас. Визначальним є саме звільнення в запас. (наказом № 598 від 26.12.2018 року Майора ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас).
Вищевказане підтверджується і Наказом Міністра Оборони України № 380 від 31.07.2018 року «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», яким встановлено, що: за військовослужбовцями та членами їх сімей в тому числі звільненими з військової служби в запас або відставку, які були зараховані на облік військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим наказом, зберігається дата зарахування на облік для забезпечення житлом для постійного проживання (за результатами інвентаризації облікових справ); рішення житлових комісій військових частин, об'єднаних житлових комісій, які були прийняті до набрання чинності цим наказом, реалізуються із урахуванням вимог вищезазначеної Інструкції.
Порядок забезпечення житловим приміщенням теж не містить прямої норми щодо зняття з квартирного обліку військовослужбовців, звільнених з військової служби у зв'язку з закінченням терміну дії контракту.
Відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (ч.1 ст.17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України (ч.1 ст.65); держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (ч. 5 ст.17).
Таким чином, суд дійшов висновку, ОСОБА_1 за час служби у ВЧ НОМЕР_1 постійним чи службовим житлом при військовій частині НОМЕР_1 не забезпечувався, на час звільнення він перебував на обліку у загальновійськовій черзі (з 29.06.1996 року) та у першочерговій черзі (з 06.12.2018 року) складом сім'ї 1 чоловік, законних підстав для зняття майора ОСОБА_1 з обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов (квартирного обліку) у ВЧ НОМЕР_1 з 07.02.2019 року, у відповідача не було, а отак, позовні вимоги в частині зобов'язання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 в обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов (на квартирному обліку) у військовій частині НОМЕР_1 у загальній черзі з 01.04.1996 року та з 06.12.2018 року в списку осіб, що користуються правом першочергового одержання житлових приміщень (учасник бойових дій), складом сім'ї одна особа, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розглядаючи вимогу позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , суд керується наступним:
Відповідно до ст. 4 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ч.1 ЦК України. Відповідно до ст. 5 ч. 1 ЦПК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Підсумовуючи вищевикладене, надавши об'єктивну оцінку наявності порушеного права на момент звернення до суду, а також перевіривши, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку, що такий спосіб захисту як визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії військової частини, не передбачений цивільним законом, при цьому, навіть задоволення вказаної вимоги не відновить порушеного права позивача, а отак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Крім того, суд звертає увагу на те, що до моменту виготовлення повного рішення суду, Конституційний Суд України рішенням № 3-р/2020 від 27 лютого 2020 року, підтвердив позицію суду в питанні захисту прав позивача, як ветерана війни - учасника бойових дій. Так вказаним рішенням було встановлено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України „встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є
одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту“ (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 22 Конституції України, ст.ст. 3, 4 ч.1, 5, 10, 12, 13, 80-81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. 16 ч.1, 2 ЦК України, ст. 43 ЖК УРСР, ст.ст. 1-2, 9, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції від 07.05.2009 року), Рішеннями Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 та від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, ч. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,п. 3.10 «Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої Наказом Міністра оборони України» № 577 від 06.10.2006 року, п. 4 розділу І «Інструкціїз організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої Наказом Міністерстваоборони України 31 липня 2018 року № 380,Наказом Міністра Оборони України № 380 від 31.07.2018 року «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», суд,
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , с. Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області) про визнання недійсним рішення житлової комісії частини НОМЕР_1 та зобов'язання поновлення на квартирному обліку - задовольнити частково.
Зобов'язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 в обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов (на квартирному обліку) у військовій частині НОМЕР_1 у загальній черзі з 01.04.1996 року та з 06.12.2018 року в списку осіб, що користуються правом першочергового одержання житлових приміщень (учасник бойових дій), складом сім'ї одна особа.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Згідно п.п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повне рішення суду складено 02 березня 2020 року.
Головуючий суддя: Кусік І.В.