Справа №647/2133/19
Провадження № 2/647/91/2020
28.02.2020 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Волошина Р.Р.,
за участю: секретаря Татаровської І.В.,
представника позивача - адвоката Горяшко Л.В.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лігінович Н.С.,
представника відповідача Львівської сільської ради - Копитченко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Бериславі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Горяшко Людмила Василівна до ОСОБА_1 , Львівської сільської ради про визнання заповіту нікчемним,
У серпні 2019 року позивач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Горяшко Людмила Василівна, звернувся до суду з позовом в якому просив визнати нікчемним заповіт, складений 20 січня 2005 року від імені ОСОБА_3 , посвідченого секретарем Львівської сільської ради Бериславського району Херсонської області - Куриленко Тамарою Геннадіївною за реєстровим №9.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що аналіз змісту та форми заповіту свідчить про порушення вимог закону при його складанні та посвідченні, тому даний заповіт є нікчемним. Вказує, що заповіт посвідчено не уповноваженою на те особою, оскільки секретар Львівської сільської ради Куриленко Т.Г. не мала повноважень вчиняти нотаріальні дії при посвідченні даного заповіту. Окрім цього, вважає, що порушені вимоги щодо форми заповіту, так як у ньому є посилання на норми ЦК, які припинили дію з 01.01.2004 року, з часу коли почав діяти Цивільний Кодекс України; в заповіті міститься лише підпис « ОСОБА_4 », при цьому відсутній напис заповідача «заповіт прочитано мною вголос та підписано власноручно», що викликає сумнів чи був прочитаний заповіт та підписаний особисто ОСОБА_3 . Так, згідно п.п. 5, п. б ч.1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вчиняти нотаріальні дії з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрації актів цивільного стану. Згідно п. 1, 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року за № 22/5, (у редакції, що діяла на час посвідчення оспорюваного заповіту) визначено, що у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів у відповідності зі ст.37 Закону України «Про нотаріат» мають право посвідчувати заповіти. Нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад народних депутатів України вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради покладено вчинення цих дій. У зв'язку з відсутністю такого рішенням виконавчого комітету, вважає, що оспорюваний заповіт є нікчемним.
Ухвалою суду від 21.11.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 09.12.2019 року за клопотанням представника позивача Львівську сільську раду залучено до участі у справі у якості співвідповідача та виключено її з числа третіх осіб у справі.
Ухвалою суду від 03.02.2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
02.07.2020 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він позов не визнає, вважає, що на час посвідчення заповіту у секретаря сільської ради були повноваження на посвідчення заповітів, що підтверджується рішеннями Львівської сільської ради від 12.02.2003 року №48 та №49. Єдиним доказом відсутності у секретаря повноважень на посвідчення заповіту, що надав позивач, є архівна довідка №25/04-10 від 10.04.2019 року, на підставі якої не можна встановити наявність або відсутність повноважень секретаря станом на 20.01.2005 року.
15.01.2020 року від відповідача Львівської сільської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позов визнається в повному обсязі, оскільки на час посвідчення заповіту секретар Львівської сільської ради Куриленко Т.Г. не мала повноважень вчиняти нотаріальні дії, як того вимагає п. 1, 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року за № 22/5.
29.01.2020 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лігінович Наталі Степанівни до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнається, вважає, що на час посвідчення заповіту 20.01.2005 року секретар Львівської сільської ради Куриленко Т.Г., мала всі повноваження на вчинення нотаріальних дій.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Горяшко Людмила Василівна підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила позов задовольнити.
Представник відповідача Львівської сільської ради - Копитченко В.А. в судовому засіданні позовні вимоги від імені сільської ради визнала, не заперечувала проти їх задоволення.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лігінович Наталя Степанівна в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, що вказані у відзиві.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, що містять матеріали справи, допитавши свідка ОСОБА_5 , суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №725542, виданого 17.12.2007 року на підставі розпорядження голови Бериславської районної державної адміністрації від 30.05.2007 року №356, належала земельна ділянка площею 6,80 га., кадастровий номер 6520683000:02:046:0005 та 6520683000:02:017:0129, що розташована на території Львівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (а.с. 11).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 29.12.2015 року, виданого виконавчим комітетом Львівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 (а.с.8).
Після смерті ОСОБА_3 , згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить земельна ділянка площею 6,80 га.
Згідно заповіту від 20.01.2005 року, посвідченого секретарем Львівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Куриленко Тамарою Геннадіївною, зареєстрованого в реєстрі за № 9, ОСОБА_3 належний йому земельний пай, згідно сертифікату на право на земельну частку/пай/ ХС №0056093, заповів ОСОБА_1 (а.с.6).
Згідно архівної довідки від 10.04.2019 року, у документах архівного фонду Львівської сільської ради с.Львове Бериславського району Херсонської області відомості щодо покладення обов'язків вчинення нотаріальних дій на секретаря Львівської сільської ради Куриленко Тамару Геннадіївну за період з грудня 2000 року по 01.02.2005 року відсутні (а.с. 13).
Рішеннями Львівської сільської ради Бериславського району Херсонської області від 12.02.2003 року (№ 48 та № 49), ОСОБА_5 обрано секретарем Львівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, покладено на неї виконання повноважень секретаря виконавчого комітету Львівської сільської ради та введено її до складу виконавчого комітету Львівської сільської ради (а.с. 68, 69).
Розпорядженням сільського голови Львівської сільської ради №8-К від 22.03.2004 року затверджено посадові повноваження посадових осіб місцевого самоврядування Львівської сільської ради. Згідно п.10 розділу ІІІ Посадових повноважень посадових осіб місцевого самоврядування Львівської сільської ради, секретар сільської ради вчиняє нотаріальні дії згідно з Інструкцією «Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України» (а.с. 83, 84-86).
Допитана як свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що на той період часу вона працювала секретарем Львівської сільської ради, на неї також були покладені обов'язки секретаря виконавчого комітету Львівської сільської ради. До неї в сільраду звернувся ОСОБА_3 з проханням посвідчити заповіт. Їй було відомо про те, що Лінінський хоче заповісти земельний пай сторонній особі не родичу, однак вона не могла йому відмовити у посвідченні заповіту, така була його воля. На час посвідчення заповіту він був тверезий, самостійно підписав заповіт. Заповіт вона посвідчила та підшила у справу. Коли змінилось законодавство, то усі заповіти були передані для державної реєстрації. Щодо відсутності у неї повноважень пояснила, що окрім секретаря сільської ради ніхто із посадових осіб Львівської сільської ради не мав права посвідчувати заповіти (вчиняти нотаріальні дії). Вона діяла на підставі посадової інструкції. Кожен місяць вона їздила до юстиції на інструктажі де навчали секретарів посвідчувати заповіти.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Відповідно до ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 37 Закону України від 02.09.1993 р. № 3425-XII «Про нотаріат», статей 38, 42, 59 Закону України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» та п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 р. № 22/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.10.1994 р. за № 256/466; далі Інструкція) у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обов'язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради.
Згідно ч.1 ст.38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.
За ч.1 ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської, селищної міської ради обирається за пропозицією сільського, селищного, міського голови відповідною радою з числа її депутатів та працює в раді на постійній основі.
Частиною 4 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради.
Частинами 1 і 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос, а згідно ч. 6 цієї статті виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.
Як встановлено судом, рішенням Львівської сільської ради Бериславського району Херсонської області від 12.02.2003 року № 48 «Про обрання секретаря Львівської сільської ради», ОСОБА_5 обрано секретарем Львівської сільської ради та на неї покладено виконання повноважень секретаря виконавчого комітету Львівської сільської ради.
Того ж дня, рішенням Львівської сільської ради Бериславського району Херсонської області від 12.02.2003 року № 49 «Про внесення змін до складу виконавчого комітету Львівської сільської ради», ОСОБА_5 введено до складу виконавчого комітету Львівської сільської ради.
До посадових повноважень секретаря Львівської сільської ради належить вчинення нотаріальні дії згідно з Інструкцією «Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України», посадові повноваження були затверджені Розпорядженням сільського голови Львівської сільської ради №8-К від 22.03.2004 року.
Таким чином, секретар Львівської сільської ради Куриленко Тамара Геннадіївна здійснювала на час посвідчення заповіту, також повноваження секретаря виконавчого комітету Львівської сільської ради.
Рішення Львівської сільської ради від 12.02.2003 року №48 та № 49 є чинними, ніким не скасовані.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
В матеріалах справи відсутні докази, що станом на момент посвідчення вищевказаного заповіту повноваження на вчинення нотаріальних дій на території Львівської сільської ради, окрім секретаря Львівської сільської ради Куриленко Тамари Геннадіївни, яка також виконувала повноваження секретаря виконавчого комітету Львівської сільської ради були надані будь-якій іншій особі. Свідок ОСОБА_5 пояснила, що окрім секретаря сільської ради ніхто із посадових осіб Львівської сільської ради не був уповноважений на вчинення нотаріальних дій.
Отже, у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_5 не була уповноважена вчиняти нотаріальні дії у відповідності до ст. 37 Закону України "Про нотаріат" та ст. 1251 ЦК України.
Наявність у заповіті формальних помилок при його складанні, а саме, посилання на норми ЦК що припинили дію з 01.01.2004 року, на які посилається позивач, не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності цього правочину, оскільки заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт має письмову форму та посвідчений уповноваженою на це особою, заповіт власноруч підписаний заповідачем, заповіт відповідав волі заповідача та був зареєстрований у встановленому законом порядку. Особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про його вільне волевиявлення та відповідність його волі розпорядження про призначення спадкоємцем за заповітом. Справжність підпису від імені заповідача у заповіті не оспорено, з підстав дефекту волі заповідача заповіт в судовому порядку не визнано недійсним. При цьому вимоги про внесення відомостей про заповіт до Спадкового реєстру виконано.
Таким чином, оскаржуваний заповіт посвідчений уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування на підставі повноважень, покладених на неї рішенням сесії сільської ради, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з дотриманням Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 1247, 1251 ЦК України. Відсутність відповідного рішення виконавчого комітету про покладення обов'язків на вчинення нотаріальних дій на посадову особу виконавчого комітету сільської ради в даному випадку, з урахуванням встановлених судом обставин, не є підставою для визнання заповіту недійсним.
Судом не встановлено того, що заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також того, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, тобто ознак нікчемності заповіту судом не встановлено.
Окрім цього, за усталеною практикою ЄСПЛ, особа не може відповідати за можливі помилки представників органів влади під час виконання ними своїх обов'язків в процесі забезпечення їх законних прав та інтересів.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення ЄСПЛ у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").
Потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу(рішення ЄСПЛ у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").
Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").
Отже, йдеться про дотримання принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення ЄСПЛ у справах "Беєлер проти Італії" Онер'їлдіз проти Туреччини", "Москаль проти Польщі").
Недоліки, на які посилався позивач по справі, не впливають на загальний зміст заповіту. Скасування заповіту внаслідок допущеної неістотної помилки представником влади буде означати необґрунтоване (свавільне) втручання в права та інтереси як заповідача ОСОБА_3 так і вигодонабувача за заповітом відповідача ОСОБА_1
При цьому суд зазначає, що виправлення цієї помилки є неможливим, внаслідок смерті заповідача ОСОБА_3 , а скасування заповіту із формальних підстав означатиме нехтування останньою волею покійного ОСОБА_3 , що є неприпустимим, зважаючи як на норми Конституції та законів України, так і на моральні засади суспільства.
На підставі викладеного, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання заповіту від 20.01.2005 року нікчемним є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 81,259,263-265,268 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання нікчемним заповіту, складеного 20 січня 2005 року від імені ОСОБА_3 , посвідченого секретарем Львівської сільської ради Бериславського району Херсонської області - Куриленко Тамарою Геннадіївною за реєстровим №9.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга із врахуванням п. 15.5 розділу ХIIІ «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.03.2020 року.
Суддя Р.Р.Волошин