24.02.2020 Справа №607/7982/17
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря с/з - ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання Державної установи «Личаківська виправна колонія №30» про роз'яснення судового рішення
за участю: прокурора - ОСОБА_3
Державна установа «Личаківська виправна колонія №30» звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою про роз'яснення судового рішення, а саме вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2018 року про засудження ОСОБА_4 за ч.2 ст. 186 КК України, у якій вказує на те, що із даного вироку незрозуміло, як суд приєднав невідбуту частину покарання згідно ст. 71 КК України ОСОБА_4 , оскільки останній був звільнений від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий термін покарання 11 місяців 12 днів на підставі ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09.08.2016. Таким чином, ДУ «Личаківська ВК №30» вказує у клопотанні про те, що наведене судове рішення їй незрозуміле, а тому виникають проблеми з точним обрахуванням строків відбування покарання засудженим.
Суд, розглянувши подане клопотання, заслухавши думку прокурора, який вважає, що у роз'ясненні вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2018 року слід відмовити, оскільки резолютивна його частина є чіткою та зрозумілою, ознайомившись із матеріалами кримінального провадження №607/7982/17, вважає, що слід відмовити у роз'ясненні вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2018 року, зважаючи на наступні обставини.
Так, вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2018 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначено йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 4 років позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 07 грудня 2012 року, приєднано частину не відбутого покарання за попереднім вироком (за ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 28 травня 2015 року замінено не відбуту частину покарання на більш м'яке у виді 2 років 4 місяців і 25 днів обмеження волі) у виді 2 місяців обмеження волі, які згідно п.1 ч.1 ст.72 КК України переведено у 1 місяць позбавлення волі, остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі. Строк відбування призначеного судом ОСОБА_4 покарання рахувати з 07 червня 2017 року. Згідно ч.5 ст.72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року) переведено строк попереднього ув'язнення ОСОБА_4 , а саме з 07 червня 2017 року по 28 листопада 2018 року включно, що становить 1 рік 5 місяців та 21 день у 2 роки 11 місяців 12 днів позбавлення волі.
Згідно з ч.1 ст.380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Аналіз вищезазначеної норми дає підстави для висновку про те, що роз'яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним із способів усунення його недоліків, яке не передбачає виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Згідно ч.2 ст.369 КПК України, судове рішення, у якому суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.
Як вбачається із мотивувальної частини вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2018 року, судом першої інстанції враховано те, що ОСОБА_4 був засуджений 07 грудня 2012 року Солом'янським районним судом м.Києва за ч.2 ст.410, ч.1 ст.366, ч.1 ст.70 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальними цінностями на 2 роки, за ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 28 травня 2015 року замінено не відбуту частину покарання на більш м'яке у виді 2 років 4 місяців і 25 днів обмеження волі, після чого звільнений на підставі ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09 серпня 2016 року від відбування покарання умовно-достроково з не відбутим терміном 11 місяців та 12 днів обмеження волі та зважаючи на те, що кримінальне правопорушення за цим вироком було вчинене ОСОБА_4 до повного відбуття покарання за попереднім вироком, то остаточне покарання обвинуваченому слід визначити за сукупністю вироків за правилами ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового складання покарань, приєднавши до призначеного покарання за цим вироком частину не відбутого покарання за попереднім вироком у виді 2 місяців обмеження волі, які згідно п.1 ч.1 ст.72 КК України слід перевести у 1 місяць позбавлення волі, остаточно визначивши обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Отже, резолютивна частина вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2018 є чіткою та зрозумілою, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначено йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 4 років позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 07 грудня 2012 року, приєднано частину не відбутого покарання за попереднім вироком (за ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 28 травня 2015 року замінено не відбуту частину покарання на більш м'яке у виді 2 років 4 місяців і 25 днів обмеження волі) у виді 2 місяців обмеження волі, які згідно п.1 ч.1 ст.72 КК України переведено у 1 місяць позбавлення волі, остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі, а тому додаткового роз'яснення не потребує, оскільки судом відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, приєднано частину не відбутого покарання за попереднім вироком у виді 2 місяців обмеження волі, які згідно п.1 ч.1 ст.72 КК України переведено у 1 місяць позбавлення волі, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання Державної установи «Личаківська виправна колонія №30» про роз'яснення судового рішення, слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.380 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання Державної установи «Личаківська виправна колонія №30» про роз'яснення судового рішення, а саме вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2018 року ЄУНСС №607/7982/17 про засудження ОСОБА_4 за ч.2 ст. 186 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, особою, яка звернулася із заявою про роз'яснення судового рішення, та учасниками судового провадження, відповідно до ч.4 ст.380 КПК України, протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддяОСОБА_1