Справа №:755/17360/15-к
Провадження №: 1-кс/755/817/20
"25" лютого 2020 р.
м. Київ
слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про встановлення процесуальних строків у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42012110040000059, установила :
Суть питання, що вирішується ухвалою
ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді даного місцевого суду, у порядку ст. 114 КПК України, з клопотанням про встановлення процесуальних строків у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР за № 42012110040000059 в якому просить встановити процесуальний строк для проведення слідчої дії - допиту ОСОБА_3 та для здійснення особливого порядку кримінального провадження відносно адвоката ОСОБА_5 для вручення повідомлення про підозру в 1 місяць, яке мотивує тим, що у провадженні є дійсними обставини регламентовані ст.ст. 28, 114 наведеного Кодексу.
Позиція сторін
ОСОБА_3 у судовому засіданні дане клопотання підтримав просив задовольнити з передумов наведених в останньому.
Прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення указаного клопотання, з огляду на норми ст.ст. 28, 114, 223, 224, 480-481 КПК, так як дій, які просить учинити заявник не містять у собі процесуальних строків, як наслідок у їх межах не можливо визначити граничний (розумний) строк.
Інші сторони у судове засідання не з'явилися, тож слідча суддя беручи до уваги положення ст.ст. 22, 26, 114 даного Кодексу в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду клопотання по суті у їх відсутність.
Мотиви, з яких слідча суддя виходила при постановленні ухвали, і положення закону, яким вона керувалася у ракурсі фактичних обставин установлених з цього питання
Слідча суддя заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали провадження, приходить до наступного.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Завданнями кримінального провадження є у т.ч. забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Так, як під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень (ч. 1 ст. 28 КПК України).
Завданням слідчого судді відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, частини п'ятої статті 21 Закону України № 1402-VIII є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
При цьому, способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою, яка передбачає, в тому числі, чіткий розподіл повноважень і недопустимість заміщення слідчим суддею, як і судом, функцій органів державного обвинувачення та досудового розслідування (див. постанову ВП ВС від 04.04.2019 у провадженні № 11-945сап18).
Згідно ст. 26 КПК слідчий суддя, як і суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що віднесені до його повноважень зазначеним Кодексом.
Так, згідно ст. 114 КПК України, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.
Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.
З урахуванням того, що, згідно ст. 113 КПК України, процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
При цьому, КПК України містить низку норм, які чітко закріплюють прямі вказівки на строки, протягом яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення або вчиняти процесуальні дії. У випадках якщо норми КПК України не містять прямих указівок на строки їх проведення або вчинення чи закріплюють відповідні граничні строки, прокурор, слідчий суддя, суд з урахуванням обставин, установлених під час відповідного кримінального провадження, має право встановлювати конкретні процесуальні строки.
Процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, мають право встановлювати прокурор, слідчий суддя та суд. В окремих випадках процесуальні строки можуть установлюватися й іншими суб'єктами.
Процесуальні строки встановлюються прокурором, слідчим суддею, судом для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку.
При встановленні процесуальних строків прокурор, слідчий суддя, суд повинні враховувати: 1) граничні строки вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень, передбачені КПК України; 2) обставини, встановлені під час відповідного кримінального провадження; 3) достатність часу для вчинення учасником кримінального провадження відповідних процесуальних дій або прийняття ним процесуальних рішень; 4) відсутність перешкод реалізації права на захист.
Тобто, ця стаття передбачає, що процесуальні строки встановлюються прокурором, слідчим суддею, судом у межах граничного строку та не можуть їх перевищувати. Граничним строком є максимально допустима тривалість відповідного процесуального строку, встановлена КПК України або відомчим підзаконним нормативним актом. Наприклад, відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України обов'язки, які складають зміст особистого зобов'язання як запобіжного заходу, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
Також, ця стаття закріплює гарантії забезпечення прав учасників кримінального провадження при встановленні прокурором, слідчим суддею, судом процесуальних строків: 1) процесуальні строки мають бути достатніми для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень; 2) процесуальні строки не повинні перешкоджати реалізації права на захист. Водночас закон зобов'язує прокурора, слідчого суддю, суд при встановленні процесуальних строків забезпечувати не лише приватні, а й публічні інтереси. Наприклад, закріплюючи граничні строки повідомлення прокурором або за його дорученням слідчим осіб, щодо яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, про факт і результати їх проведення, ч. 2 ст. 253 КПК України передбачає, що конкретний час повідомлення визначається з урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров'я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
У цій ситуації, Закон № 2548-VIII від 18.09.2018 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» чинний з 04.11.2018.
Пункт 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» указує, що підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Закон № 2147-VIII від 03.10.2017 чинний з 29.11.2017 (набрання чинності окремими положеннями) та з 15.12.2017 в цілому. В дію зміни введені через три місяці після набрання чинності, тобто з 16.03.2018.
Відомості до ЄРДР у цьому провадженні унесені 07.12.2012, тобто до введення в дію Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, з огляду на, що його норми не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до цієї справи.
Відповідно не підлягає застосуванню і ст. 219 КПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 щодо строків розслідування проваджень, яка в діючій редакції регламентує, що строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить: 1) шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку; 2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості; 3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину. Досудове розслідування повинно бути закінчено: 1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину Частина перша статті 219 в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 - зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін - див. пункт 4 § 2 розділу 4 Закону.
До даних правовідносин підлягає застосуванню ст. 219 у попередній редакції, що діяла до введення в дію Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 та передбачала, що досудове розслідування повинно бути закінчено: 1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: 1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості; 3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Тобто, ст. 219 КПК України у попередній редакції, яка підлягає застосуванню, в цій ситуації, передбачала початок обрахування строку з моменту повідомлення певній особі про підозру, однак у цій ситуації, у вказаному кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлялося.
Відповідно і неможливо говорити про наявність у ній граничного строку. Такий строк виник би у справі з моменту повідомлення певної особи про підозру.
Також, у цій ситуації, заявник просить встановити строки для проведення слідчих дій (допиту) у рамках вказаного кримінального провадження.
Але, з норм ст. 223 того ж Кодексу випливає, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Тобто, Глава 20 вказаного Кодексу не містить граничного строку для проведення тієї чи іншої слідчої дії так, як вони проводяться за умови наявності достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення мети такої дії, тобто отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Не містить такого строку і ст. 224 - допит КПК України.
Щодо питання здійснення особливого порядку кримінального провадження відносно адвоката ОСОБА_5 для вручення повідомлення про підозру, то слід вказати на те, що згідно ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Але, з норм ст. 276 вказаного Кодексу випливає, що підставою для повідомлення особі про підозру є наявность достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Тобто, Глава 22 вказаного Кодексу не містить граничного строку для повідомлення оосбі про підозру так, як така дія проводяться за умови наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, та жодним гранимчни строком не обмежена.
При цьому, у порядку ст. 114 Кодексу слідчий суддя має право для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження, а цей Кодекс не містить граничних строків для проведення слідчих дій (допиту) та повідомлення особі про підозру на підставі його п. 3 ч. 1 ст. 276, з огляду на, що посилання заявника на норми ст. 114 Кодексу є безпідставними так як через відсутність у нормах законодавства чітко визначеного такого типу строку позбавляє слідчого суддю в його межах визначити той чи інший процесуальний строк.
Питання дотримання вимог КПК України щодо розумних строків може бути проаналізоване тільки, у порядку ст. 308 КПК України, що, зокрема, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування. І, у порядку ст. 303 того ж Кодексу, саме рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків уже може бути оскаржено до слідчого судді у межах строків передбачених ст. 304 наведеного Кодексу.
За таких умов, з урахуванням наведеного, слідча суддя розглянувши клопотання, у межах наявних та поданих до суду доказів, на час її розгляду, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що клопотання заявника не може бути задоволене, як дійсне у порядку ст.ст. 28, 114 КПК України.
Керуючись ст.ст. 28, 114, 369-372, 376 КПК України, слідча суддя постановила :
у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про встановлення процесуальних строків у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42012110040000059, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та є обов'язковою до виконання на всій території України.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17:20 год. 02.03.2020.
Слідча суддя ОСОБА_6