Номер провадження 2/754/749/20
Справа №754/5637/19
Іменем України
19 лютого 2020 року м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В.В.
за участю секретаря судового засідання Івченко А.В.
за участю позивача ОСОБА_1
за участю представника позивача-адвоката Салівона В.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Двадцять перша київська державна нотаріальна контора про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позивач ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено Договір між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину, посвідченого державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С., зареєстровано в реєстрі за № 4161. Державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С. 07.03.2017 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 413, яким звернено стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину в розмірі 25 946,00грн та пені в сумі 149 351,30грн. Не погоджуючись із розрахованою сумою заборгованості та пенею позивач 24.02.2017, в межах 10 денного строку з дня отримання заяви від 07.02.2017, направив на адресу третьої особи письмові відповідь на заяву від 07.02.2017, в якій вказав свою незгоду із розрахунком заборгованості та розміром пені. Таким чином, за станом на дату вчинення оскаржуваного Виконавчого напису існував спір щодо розміру заборгованості та пені, а тому у третьої особи були відсутні правові підстави для вчинення Виконавчого напису. У зв'язку з викладеним позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної Зубченко Л.С. 07.03.2017, зареєстрований в реєстрі за № 413 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину в розмірі 25 946,00грн та пені в сумі 149351,30грн.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18.04.2019 відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18.04.2019 заяву представника позивача ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення за виконавчим написом вчиненим 07.03.2017 Державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С., зареєстрованого в реєстрі за № 413, яким звернено стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4 , в подальшому прізвище змінено на ОСОБА_6 заборгованості за договором між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину в розмірі 25 946,00 грн та пені в сумі 149 351,30 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 10.06.2019 витребувано у Двадцять першої київської державної нотаріальної контори належним чином завірених копій виконавчого напису нотаріуса № 413 вчиненого 07.03.2017 державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С., про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину в розмірі 25 946,00 грн та пені в сумі 149 351,30 грн, також копії документів, на підставі яких було вчинено.
24.05.2019 до суду надійшли заперечення від відповідача ОСОБА_7 відповідно до яких зазначено, що ОСОБА_1 не виконує належним чином договір між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину від 22.07.2009 у зв'язку з цим у позивача виникла заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 25 946,00грн та пені в сумі 149 351,30грн. Однак, ОСОБА_1 продовжує ухилятися від сплати боргу, останні нарахування за виконавчим провадженням здійснювались у лютому 2018 року. ОСОБА_4 звернулась до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори заявою про невиконання платником зобов'язань. 07.03.2017 нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори вчинено виконавчий напис відносно ОСОБА_1 . Відповідачка ОСОБА_4 вважає виконавчий напис № 413 обґрунтованим та законним, просить суд відмовити в задоволенні вимог.
05.08.2019 на виконання Ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 10.06.2019 нотаріус Двадцять першої київської державної нотаріальної контори надав суду належним чином завірену копію виконавчого напису № 413 від 07.03.2017.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача-адвоката Салівон В.І.в судових засіданнях підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві. 19.02.2020 в судове засідання не з'явились, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судові засідання не з'явилась, до суду надійшли заперечення від відповідачки, відповідно до яких ОСОБА_2 зазначила, що заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в повному обсязі.
Третя особа - Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, свого представника в судові засідання не направила, до суду надійшла заява відповідно до якої нотаріус Зубченко Л.С. зазначив, що Двадцять перша київська державна нотаріальна контора не може виступати третьою особою. Такі повноваження здійснює Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції. 05.08.2019 надано копію виконавчого напису від 07.03.2017, зареєстрованого в реєстрі за № 413 та копію документів, які були надані для вчинення вище зазначеного виконавчого напису.
За згодою позивача суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити рішення.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши пояснення учасників справи, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
22.07.2009 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено Договір між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину, посвідченого державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С., зареєстровано в реєстрі за № 4161.
Відповідно до пункту 1.1. договору між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину від 22.07.2009 цей договір укладено стосовно місця проживання та утримання спільного малолітнього сина батьків - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3.Факт батьківства підтверджується свідоцтвом про народженя серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва.
Згідно із пункту 1.1. договору між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину від 22.07.2009 відповідно до цього договору батьки домовились про місце проживання дитини та про порядок здійснення батьківських прав батьком, який мешкатиме окремо від дитини.
Пункт 4.14 Договору передбачає, сторона, що порушила зобовязання за цим договором, повинна усунути ці порушення. В разі прострочення виплат Платник сплачує пеню у розмірі 1 (одного) відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
07.02.2017 нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С. було направлено заяву ОСОБА_1 відповідно до якої зазначено, що ОСОБА_1 порушив умови договору в частині виконання зобов'язання зі сплати аліментів.
24.07.2017 ОСОБА_1 надав відповідь нотаріусу Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С. відповідно до якої зазначив, що вказана сума заборгованості не відповідає дійсному стану розрахунків, а рахунок пені, був здійснений із застосуванням неправильної формули.
Державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С., 07.03.2017 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 413, яким звернено стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину в розмірі 25 946,00грн та пені в сумі 149 351,30грн.
10.03.2017 старшим державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального У;правління юстиції у місті Києві Гаркавенко А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53558340 за виконавчим написом № 413 від 07.03.2017.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13.10.2017 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Оболонський відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зменшення суми боргу і пені залишено без задоволення.
Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно із п. 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Відпповдно до п. 1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п.3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172.
Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Пункт 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Згідно із правової позиції Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.
Крім того, матеріали справи не містять доказів про те, що відповідачем, для вчинення виконавчого напису надавалися документи, що підтверджують безспірність вимог.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
Судом було установлено, що ОСОБА_1 письмовою відповіддю повідомив нотаріуса, що він вважає розрахунок необґрунтованим та таким що не відповідає дійсним обставинам, а тому у нотаріуса не було підстав вважати, що розмір заборгованостей позивача перед відповідачем, зазначені у виконавчих написах, є безспірними.
Аналізуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку про те, що зазначена у виконавчому написі сума боргу не є безспірною, відмова у задоволенні позову призведе до порушення прав ОСОБА_1 на оспорювання суми заборгованості у судовому порядку, оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону, а тому позов підлягає задоволенню.
Водночас, з 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким ЦПК України було викладено в новій редакції.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зокрема, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору № 2/01-19 про надання правничої допомоги від 18.01.2019 ОСОБА_5 , який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2126 видане на підставі рішення Ради адвокатів полтавської області № 7 від 11.04.2018 та ОСОБА_1 уклали договір про надання правничої допомоги.
Також, 18 вересня 2019 року між ОСОБА_5 , який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2126 видане на підставі рішення Ради адвокатів полтавської області № 7 від 11.04.2018 та ОСОБА_1 укладено додаткова угода № 1 до договору № 2/01-19 про надання правової допомоги від 18.01.2019.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано акт приймання-передачі від 18.09.2019 судових витрат із зазначенням видів витрат, кількості годин та розмір, квитанцію № 3 від 18.09.2019 в розмірі 14000,00грн.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи викладене, відповідно до статей 133, 141 ЦПК України, беручі до уваги витрат на виконання професійної правничої допомоги та задоволення позовних вимог з відповідача ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 стягнути 14000,00грн понесених судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги при розгляді справи в суді та судовий збір в розмірі 768,40грн.
Керуючись Законом України «Про нотаріат», Постановою КМУ «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», Інструкцією «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», статтями 2, 10, 76-81, 133, 141, 263-265 ЦПК, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Двадцять перша київська державна нотаріальна контора про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної Зубченко Л.С. від 07.03.2017, зареєстрований в реєстрі за № 413 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину в розмірі 25 946,00грн та пені в сумі 149 351,30грн.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги в розмірі 14000,00грн.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочногорішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ; НОМЕР_5.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, місце знаходження: м. Київ, вул. Тимошенка Маршала, 11, кв. 37.
Повний текст рішення складено та підписано 19 лютого 2020 року.
Суддя В.В. Бабко