Провадження № 1кс/712/1021/20
Справа № 712/2007/20
03 березня 2020 року Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , а також підозрюваного ОСОБА_6 , розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси внесене у кримінальному провадженні № 12020251010001005 від 01.03.2020 року, слідчим СВ Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_7 та погоджене прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_8 , клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, з вищою освітою, приватного підприємця, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючий за адресою АДРЕСА_2 , учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, учасником бойових дій, інвалідом та депутатом не являється, невійськовозобов'язаного, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України,
Слідчий СВ Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_7 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_10 , посилаючись на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 01.03.2020 до Черкаського відділу поліції надійшло повідомлення від працівника управління протидії наркозлочинності, про те що на перехресті вул. Волкова-Новопречистенська було зупинено підозрілу особу, яка в подальшому назвалась ОСОБА_10 , в якого було виявлено порошкоподібну речовину, яка згідно висновку експерта № 2/454 від 02.03.2020 містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якого обмежено - амфетамін, маса, якого (в перерахунку на амфетамін-основу) складає 62,201 грама, яку останній переносив з метою особистого вживання, у великих розмірах.
Так, встановлено, що ОСОБА_10 , 01.03.2020 року, умисно через відділення «Нової пошти № 6» по вул. Волкова, 30 у м. Черкаси, у невстановленої слідством особи, придбав паперову коробку з вмістом п/е пакетів із психотропною речовиною «амфетамін», та з моменту придбання, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння і бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, зберігав її до 15 год. 30 хв. 01.03.2020.
У подальшому, продовжуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи наслідки своїх незаконних дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, маючи умисел на незаконне зберігання придбаної ним психотропної речовини, незаконно зберігав її при собі, та перебуваючи неподалік поштового відділення «Нова пошта» № 6 по вул. Волкова, 30 у м. Черкаси був зупинений працівниками поліції у спілкуванні з поліцією повідомив, що має при собі заборонені предмети, що містилися у паперовій коробці, яка в ході огляду місця події, працівниками поліції 01.03.2020 року, в період часу з 15 год. 55 хв. по 17 год. 55 хв., була виявлена та вилучена, в якій містилась порошкоподібна речовина, яка відповідно до висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів № 2/454 від 02.03.2020 містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальна маса психотропної речовини амфетаміну (в перерахунку на амфетамін-основу) становить 62.201 г, що відповідно до таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, затверджених Комітетом з контролю за наркотиками при МОЗ України, є особливо великим розміром психотропної речовини, після чого видане було вилучено та поміщено до сейфпакету.
02.03.2020 ОСОБА_10 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.
Причетність ОСОБА_10 , повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Підозрюваний ОСОБА_10 вчинив тяжкий злочин, за які законодавством передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Слідчий в клопотанні посилається на те, що метою застосування до ОСОБА_10 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, спробам з його боку переховуватися від правоохоронних органів та суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні, продовжувати злочинну діяльність, а запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання та просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний в судовому засіданні вину свою у вчиненому злочинові визнав, щиро розкаювався у вчиненому та пояснив про обставини вчиненого кримінального правопорушення та просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Слідчий суддя, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження приходить до наступного.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами.
Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п.п. 3 та 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини - обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Крім того, згідно ст.5 Європейської конвенції з прав людини, яка у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи. Крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом.
Так, у справі «Смирнов проти Росії» Європейський суд з прав людини наголосив, що особа, обвинувачена в скоєнні злочину, завжди повинна знаходитися на свободі, до закінчення розгляду справи, якщо Держава не зможе довести, що маються «умісні і достатні» причини взяти її під варту, і зокрема, коли є підстави вважати, що особа ухилятиметься від слідства та суду, перешкоджатиме встановленню істини у справі, або продовжить злочину діяльність.
В частині 3 ст. 5 Конвенції / правова позиція ЄСПЛ, викладена в п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі "Єлоєв проти України"/ після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчинені злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.
В своєму клопотанні слідчий та прокурор вказує, що до підозрюваного ОСОБА_10 необхідно обрати міру запобіжного заходу тримання під вартою, що дасть необхідність запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконному впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, але доказів не надано.
При формуванні внутрішнього переконання слідчого, прокурора, слідчого судді, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятися від слідства й суду. Проте сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості. У цьому ключі послідовною та логічною є позиція Європейського суду з прав людини, яка зводиться до наступного: небезпека можливості переховуватися від правосуддя не може вимірюватися виключно на підставі суворості можливого вироку. Наявність сильної підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є, звичайно, таким чинником, що відноситься до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням довготривалому утриманню під вартою. Небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватися не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявності такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, що попереднє ув'язнення виявиться невиправданим.
В даному випадку слідчим та прокурором не доведено та не надано письмових доказів того, що в даному випадку виникли ризики передбачені вимоги ст.177 КПК України.
Судом встановлено, що підозрюваний має постійне місце проживання та роботи, одружений, на вихованні одна неповнолітня дитина. Крім того має сталі соціальні зв'язки, характеризується позитивно, має молодий вік, до кримінальної відповідальності не притягувався, та з урахуванням того, що досудовим розслідуванням не встановлено нових даних, за допомогою яких би обґрунтовувалася неможливість запобігання зазначеним ризикам будь-яким із передбачених ч.1 п.1,3,4,5 ст. 177 КПК України, тому за таких обставин суд вважає, що підозрюваний ОСОБА_10 не потребує ізоляції від суспільства та є можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а саме - домашнього арешту в нічний час доби.
Керуючись ст. ст. 40, 131-132, 176-184, 193-194, 196, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з 21:00 год. до 07:00 год. строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 01 травня 2020 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_9 наступні обов'язки:
1) Прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
2) Не залишати місце постійного проживання - АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду в період з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. щоденно;
3) Повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну місця свого проживання, навчання та засобів зв'язку;
4) Здати на зберігання до відповідних органів свій паспорт для виїзду за кордон, інші
документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
5) Не відвідувати місця, де знаходяться розважальні заклади.
6) Заборонити спілкування з свідками та експертами по даному кримінальному провадженні без присутності слідчого, прокурора та захисника.
Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.
Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.
Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Копію ухвали суду вручити підозрюваному ОСОБА_10 , слідчому та прокурору для контролю за її виконанням.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_11
Копію цієї ухвали мені вручено ____ березня 2020 року о « » год. « » хв.
Одночасно роз'яснено порядок її оскарження.
Підозрюваний: ОСОБА_10
Захисник: ОСОБА_12