712/15470/19
2/712/657/20
02 березня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
судді Борєйко О.М.
за участю секретаря судового засідання Юр'євої К.М.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
27 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить: розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 09 серпня 2003 року Черкаським міським відділом реєстрації актів громадянського стану, актовий запис №1093; стягнути з ОСОБА_2 на її корись аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду та до повноліття дитини.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09 серпня 2003 року між позивачем та відповідачем зареєстрований шлюб Черкаським міським відділом реєстрації актів громадянського стану, актовий запис №1093.
У шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя з відповідачем не склалося, оскільки вони мають різні погляди на сімейне життя та обов'язки, в зв'язку з чим продовження шлюбних стосунків є неможливим. Вони не ведуть спільного господарства.
Вважає, що її з відповідачем сім'я розпалась остаточно, миритись та відновлювати подружні стосунки не бажає.
Крім того, на даний час їх син перебуває на повному утриманні позивача. Відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, в зв'язку з чим звернулася до суду з вказаною позовною заявою.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з'явилася, звернулася до суду з заявою, яка викладена у позовній заяві, в якій просить розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, на їх задоволенні наполягає.
Відповідач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою, в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.
Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен з подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
За правилами ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Відповідно до ч.1 ст.21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого Черкаським міським відділом реєстрації актів громадянського стану 09 серпня 2003 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували 09 серпня 2003 року шлюб, про що в цей же день в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за №1093. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с.7).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області 29 липня 2008 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 29 липня 2008 року в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за №890 (а.с.5).
Позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, оскільки вони мають різні погляди на сімейне життя та обов'язки, в зв'язку з чим продовження шлюбних стосунків є неможливим. Вони не ведуть спільного господарства. Вважає, що її з відповідачем сім'я розпалась остаточно, миритись та відновлювати подружні стосунки не бажає. Крім того, на даний час їх син перебуває на повному утриманні позивача. Відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає.
Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії, одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя (ст. 110 СК України). Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, з урахуванням вимог ст.110 Сімейного Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст.115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
У ст.17 Закону України №3477-IV від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що «суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права».
Так, ч.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя. Поняття «приватного та сімейного життя» в ЄСПЛ не є чітко визначеним і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є право особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28 січня 2003 року, заява №44647/98).
На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги у повному обсязі та не заперечує проти розірвання шлюбу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
З урахуванням клопотання позивача ОСОБА_1 , після розірвання шлюбу суд відновлює їй дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».
Крім того, враховуючи, що відповідачем ОСОБА_2 позовні вимоги визнаються у повному обсязі, суд приходить до висновку, що перебування спільної позивача та відповідача дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні позивача доказуванню не підлягає.
Будь-яких доказів перебування на утриманні відповідача ОСОБА_2 інших неповнолітніх дітей, сплати останнім аліментів, стягнень з відповідача за виконавчими документами, матеріали цивільної справи не містять.
Статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батька та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.
Відповідно до ч.7 ст.7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтями 18, 27 «Конвенції про права дитини» (ратифікованої постановою ВР України №789-XII від 27 лютого 1991 року) встановлено, що батьки несуть загальну та однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, доньки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно ч.1 ст.183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року: «За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх доньки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК.
Згідно ч.5 ст.183 Сімейного кодексу України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що відповідач визнав позовні вимоги позивача, з ОСОБА_2 необхідно стягувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно починаючи з дня звернення з заявою до суду, тобто з 27 листопада 2019 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає стягнення аліментів у межах суми за один місяць до негайного виконання.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні, в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.
Відповідно до квитанції №ПН737567 від 26 листопада 2019 року, позивачем - ОСОБА_1 при поданні позовної заяви до Соснівського районного суду м. Черкаси в частині позовних вимог про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 768 гривень 40 копійок (а.с.1).
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги ОСОБА_1 , позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме: 384 гривні 20 копійок.
Крім того, приймаючи до уваги, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 384 гривні 20 копійок. Така сума є різницею між розміром сплаченого позивачем судового збору та його частиною, яка підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
Також, відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в частині позовних вимог про стягнення аліментів була звільнена від сплати судового збору, та приймаючи до уваги, що її позовні вимоги підлягають задоволенню, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 768 гривень 40 копійок.
На підставі викладеного, відповідно до ст.51 Конституції України, згідно ст.ст. 3, 24, 105, 110, 112, 113, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 28, 76-82, 200, 206, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 09 серпня 2003 року Черкаським міським відділом реєстрації актів громадянського стану, актовий запис №1093.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 відновити її дошлюбне прізвище - « ОСОБА_6 ».
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення з заявою до суду, тобто з 27 листопада 2019 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого 26 листопада 2019 року за квитанцією №ПН737567 в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок, тобто в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , судові витрати по оплаті судового збору за подачу позову в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Суддя О.М. Борєйко