Справа № 703/3456/18
2/703/78/20 .
02 березня 2020 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Опалинської О.П.
при секретарях судового засідання Харченко М.О., Бойко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 про визнання права власності на 3/4 частини спадкового майна.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_5 склав заповіт в якому все своє майно заповів ОСОБА_3 .
Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли: ОСОБА_6 , дружина померлого, та ОСОБА_2 яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 шляхом подачі заяви до приватного нотаріуса Смілянського нотаріального округу Таран Г.В.
Спадкова квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в шлюбі по договору купівлі-продажу від 20 лютого 2009 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилася спадщина на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_6 склала заповіт в якому все своє майно заповіла ОСОБА_1 .
Після її смерті із заявою про прийняття спадщин він звернувся до нотаріальної контори, однак нотаріус не в змозі видати йому свідоцтво про право власності на спадкове майно оскільки відсутні правовстановлюючі документи. Тому звернувся до суду з даною позовною заявою про визнання за ним права власності на спадкове майно по заповіту, оскільки позбавлений можливості в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області до участі у справі в якості співвідповідача залучена ОСОБА_4 .
Позивач в підготовчому судовому засіданні 10 лютого 2020 року позовні вимоги підтримав та просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 3/4 частини квартири АДРЕСА_2 в подальшому, надав суду заяву, згідно якої просив справу розглядати без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Відповідач ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з'явилася, хоча про день і час розгляду справи повідомлялась вчасно і належним чином. Будь - яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило. Ця обставина підтверджується матеріалами поштової кореспонденції.
Співвідповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, хоча про день і час розгляду справи повідомлялась вчасно і належним чином. Будь - яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило. Ця обставина підтверджується матеріалами поштової кореспонденції.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.
Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи вважає позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб,прав та інтересів юридичних осіб,інтересів держави.
Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 яке видане повторно 08 квітня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Сміла реєстраційної служби Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області (а.с.8).
Із свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , яке видано повторно ІНФОРМАЦІЯ_3 м. Шпола райбюро РАЦС батьками ОСОБА_1 , 1957 року народження зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 7).
Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , яке видане повторно 09 квітня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Сміла реєстраційної служби Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області Зернов О.О. та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 22 січня 1999 року (а.с. 11).
Як вбачається із заповіту від 16 травня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 790 ОСОБА_6 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 10).
Згідно довідки відділу державної реєстрації виконавчого комітету Смілянської міської ради № 7966 від 16 липня 2018 року, ОСОБА_6 була зареєстрована в АДРЕСА_3 . На момент смерті разом із ОСОБА_6 були зареєстровані ОСОБА_2 , 1978 року народження та ОСОБА_3 , 2010 року народження (а.с. 13).
Із довідки КП ЧООБТІ № 512-о від 14 травня 2018 року вбачається, що станом на 01 січня 2013 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г.В. 20 лютого 2009 року за реєстровим № 353 (а.с. 12).
Як вбачається із копії спадкової справи №40/2014 після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , 2010 року народження, ОСОБА_4 .
Із заповіту від 25 травня 2011 року зареєстрованого в Реєстрі за № 199 вбачається, що ОСОБА_5 заповів належну йому квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 23-28).
З листа Смілянської державної нотаріальної контори № 2097/02-14 від 22 жовтня 2018 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 29-30).
Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Як передбачено ч. 1 ст. 1233 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
В ч. 1 ст. 1235 ЦК України зазначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Стаття 1270 ЦК України визначено для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Зі змісту ст. 60 СК України вбачається, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно абз. 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час шлюбу, відтак є спільною сумісною власністю подружжя частки яких є по 1/2 частині кожного.
Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
З доказів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що спадкоємцями після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є дружина померлого ОСОБА_6 , оскільки мала право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту, зокрема на 1/4 частину та ОСОБА_3 , як спадкоємець по заповіту.
Син ОСОБА_1 , хоч і подав заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , але не входить до кола спадкоємців, оскільки в першу чергу право на спадкування мають особи, визначені у заповіті та особи, які мали право на обов'язкову частку у спадковому майні.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 спадкоємцем по заповіту є її син ОСОБА_1 , який прийняв спадщину у встановлений законом строк.
ОСОБА_4 не надала суду належних та допустимих доказів про те, що вона є спадкоємцем по закону, а тому не є спадкоємцем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 , як спадкоємець по заповіту, спадкує 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 , 1/4 частини, яку прийняла ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_5 та 1/2 частину після смерті матері по заповіту.
Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV, право власності на нерухомість підлягає обов'язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», а саме п.3.1 державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 та зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.
Відповідно до листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5 , окрім того її частка в праві спільної сумісної власності подружжя спірної квартири складає 3/4 частини.
Однак, невизначення часток в праві спільної сумісної власності подружжя квартири АДРЕСА_1 та відсутність правовстановлюючого документа на частку ОСОБА_6 та її державної реєстрації позбавляє права спадкоємця оформити спадщину у нотаріуса після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , відтак його звернення до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
За таких обставин суд приходить до беззаперечного висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, відтак його звернення до суду з даним позовом є правомірним та обгрунтованим.
На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 15, 16,181, 182, 334, 392,1216,1217, 1218, 1223 1241, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. 60 СК України, ст.ст. 1, 2, 76, 81, 89, 200, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354 ЦПК України, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування», Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5, -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом, на 3/4 частини квартири АДРЕСА_2 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його отримання.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його отримання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та житель АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 11 березня 1999 року.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка діє від імені малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий Смілянським МВ ГШУМВС України в черкаській області 27 січня 2010 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 .
Співвідповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 , паспорт серії НОМЕР_8 виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 04 липня 1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_9 .
Головуючий О.П.Опалинська