Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/9533/19
Номер провадження2/711/820/20
02 березня 2020 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Демчика Р.В.
при секретарі Бузун Л.В.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника позивача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ.
В обґрунтування позову зазначила, що з 30 червня 2012 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі в період якого за спільні кошти розпочали будівництво квартири та нежитлове приміщення, придбавши на ім'я відповідача, яка титульного власника квартиру в новобудові, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно підставою набуття права власності є договір про сплату пайових внесків у ОК «ЖБК «Буковина 4», серія та номер 48/3, виданий 18 червня 2016 року та акт прийому-передачі квартири від 17 листопада 2016 року.
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До народження дитини вона мала дохід та була офіційно працевлаштована, а також мала підробіток, оскільки працювала надаючи послуги перукаря. До березня 2018 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною віком до трьох років. Відповідач є пенсіонером та отримує пенсію, а також має прибуток зі здавання належного йому нерухомого майна в оренду.
Через те, що з 2017 року в родині почали виникати проблеми в особистому житті та сварки, зокрема, і через права власності на спірну квартиру, тому вона була вимушена звернутися до суду з позовом про поділ майна подружжя.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 листопада 2018 року у справі №711/2202/18 визнано квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 65,8кв.м., об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину спірної квартири.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 20.02.2019р. рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.11.2018р. залишено без змін.
Разом з тим, згідно довідки №72 від 12.08.2016р. виданої головою ОК «ЖБК Буковина 4», ОСОБА_6 вбачається, що згідно договору №48/3 про сплату пайових внесків у ОК «ЖБК «Буковина 4» будувались два об'єкти нерухомості, а саме: квартира та нежитлове приміщення площею 6кв.м., що є спільно нажитим майном подружжя і також підлягають поділу.
Тому позивач звернулась до суду з даним позовом, в якому просила розірвати шлюбу, укладений ОСОБА_2 та нею, визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя нежитлове приміщення (реєстраційний номер 1106673671101) загальною площею 6 кв.м. (вбудовано-прибудоване приміщення 8-го поверху багатоповерхового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями) літ. А-12 за адресою: АДРЕСА_3 . Визнати за кожним із сторін право власності на Ѕ частину вказаного нежитлового приміщення.
Ухвалою суду від 27 грудня 2019 року провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначене підготовче судове засідання.
В судовому засіданні позивач та її представник просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Окремо позивач зазначила, що понесені нею судові витрати слід покласти на неї і не відшкодовувати їх за рахунок відповідача.
Відповідав в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі. Не заперечує проти розірвання шлюбу та поділу нежитлового приміщення №116 площею 6 кв.м. по Ѕ частині між сторонами.
Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено та визнається сторонами, що 30 червня 2012 року між ними було укладено та зареєстровано шлюб відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис №132.
В період перебування у шлюбі, 18 червня 2016 року між ОК «ЖБК «БУКОВИНА 4» та ОСОБА_7 було укладено договір № 48/3 про сплату пайових внесків у ОК «ЖБК «БУКОВИНА 4». Предметом даного договору є об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_4 АДРЕСА_5 , яка знаходиться у третьому під'їзді на 9 поверсі загальною площею 65,8кв.м.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 листопада 2018 року у справі №711/2202/18 визнано квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 65,8кв.м., об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину спірної квартири.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 20.02.2019р. рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.11.2018р. залишено без змін.
Разом з тим, як зазначає позивач та не заперечує відповідач, предметом договору № 48/3 про сплату пайових внесків у ОК «ЖБК «БУКОВИНА 4» є об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_4 АДРЕСА_5 , яка знаходиться у третьому під'їзді на 9 поверсі загальною площею 65,8кв.м., а також нежитлове приміщення №116 літ. А-12, площею 6кв.м., в багатоповерховому житловому будинку із вбудовано-прибудованими приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 на 8 АДРЕСА_6 .
Зазначене нежитлове приміщення, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, знаходиться в будинку АДРЕСА_4 , належить ОСОБА_8 на праві приватної власності і зареєстроване в реєстрі за № 1106673671101.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України та ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Згідно ч. 1 ст. 69 СК України, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Виходячи з аналізу наведених вище норм законодавства, обов'язок довести ті обставини, що майно, придбане в шлюбі, є особистою власністю одного з подружжя, покладено на останнього.
Відповідно до ст. 71 СК України, спір про порядок поділу спільного сумісного майна подружжя може бути вирішений судом. Неподільне майно присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на квартиру, допускається лише за його згодою.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» №16 від 12.06.1998р., вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Із змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України, власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки судом встановлено, що нерухоме майно, що було предметом договору № 48/3 про сплату пайових внесків у ОК «ЖБК «БУКОВИНА 4» є спільним майном подружжя, то з огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що нежитлове приміщення реєстраційний номер 1106673671101 є також об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
За таких обставин, задоволення позову не суперечить закону та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, тому вимоги позивачки визнати нежитлове приміщення АДРЕСА_7 6 кв.м АДРЕСА_8 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та визнати за нею право власності на Ѕ частину на вказане нежитлове приміщення є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивачки про визнання за відповідачем право власності на Ѕ частину нежитлового приміщення № АДРЕСА_7 площею 6 кв.м. АДРЕСА_8 , оскільки відповідач ОСОБА_2 з такими вимогами до суду не звертався і після набрання рішенням законної сили, у власності відповідача залишиться Ѕ частина спірного нежитлового приміщення.
Щодо позовної вимоги про розірвання шлюбу, то слід зазначити наступне.
Згідно статті 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За приписами ч. 3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Згідно ст.110 СК, один з подружжя має право пред'явити до суду позов про розірвання шлюбу.
Згідно ст.112 СК суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року, «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ч.2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд вважає, що шлюб між сторонами носить формальний характер, разом сімейних відносин не підтримують, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечить інтересам сторін, а тому шлюб між сторонами необхідно розірвати.
Відповідно до ст.113 СК особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки позивач просила не відновлювати їй її дошлюбне прізвище, тому суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 18, 200, 258, 263, 273 ЦПК України, ст. 368, 372 ЦК України, ст. 60, 63, 69-71 СК України, ст.ст. 110, 112 СК України, постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_9 ) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_10 ) про розірвання шлюбу, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ задовольнити частково.
Визнати нежитлове приміщення (реєстраційний номер 1106673671101) загальною площею 6 кв.м., (вбудовано-прибудоване приміщення 8-го поверху багатоповерхового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями) літ. А-12, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_4 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину нежитлового приміщення (реєстраційний номер 1106673671101) загальною площею 6 кв.м., (вбудовано-прибудоване приміщення 8-го поверху багатоповерхового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями) літ. А-12, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 .
Розірвати шлюб між ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_10 ) та ОСОБА_10 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_9 ), що зареєстрований 30 червня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис - №134.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 не змінювати.
Рішення суду після набрання ним законної сили направити до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставленням відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Р. В. Демчик