Cправа № 700/409/19
Провадження № 1-кп/700/14/20
"03" березня 2020 р. смт.Лисянка
Лисянський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
особа, щодо якої подане клопотання ОСОБА_4 ,
за участю захисника-адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого не працюючого, раніше не судимого, який вчинив суспільно небезпечного діяння передбаченого ч.2 ст.156 КК України,
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , 14 лютого 2019 року близько 14:30 год, перебуваючи по вул.Гетьманський Шлях у смт.Лисянка, Черкаської області, поблизу магазину «Шиномонтаж», діючи умисно, маючи на меті вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достовірно знаючи, що остання не досягла 14-ти річного віку, тобто являється малолітньою особою, оголивши статевий орган, демонструючи його у присутності потерпілої, з метою задоволення своєї статевої пристрасті вчинив акт онанізму.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечні діяння, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 156 КК України, тобто вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.
У судовому засіданні прокурор вказане клопотання підтримав, просив застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Законний представник ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру підтримали та просили призначити амбулаторне лікування.
Факт вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.156 КК України підтверджується:
-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_8 від 14.02.2019 року;
-показами малолітньої потерпілої ОСОБА_6 ;
-показами свідка ОСОБА_9 ;
-показами свідка ОСОБА_7 ;
-показами свідка ОСОБА_8 ;
-висновком судово - психіатричної експертизи від 20.03.2019 року №89.
На підставі викладеного суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 , у вчиненні суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.156 КК України, повністю доведено у судовому засіданні.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 20.03.2019 року №89 ОСОБА_4 , виявляв і виявляє ознаки хронічного психічного захворювання на шизофренію параноїдну з епізодичним перебігом у період активного розвитку процесу, з актуальною маячною симптоматикою та сексуальними первезіями у преморбідно особи з межовою інтелектуальною дефіцітарністю (IQ-71), що позбавляло на вказані періоди часу та позбавляє на теперішній час його здатність усвідомлювати свої дії, свідомо керувати ними, перешкоджає йому правильно сприймати обставини, що мають значення у справі та давати про них покази під час проведення з ним слідчих дій та судовому засіданні.
Згідно з ч.2 ст.19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.503 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.
Як передбачено ч.2ст.513 КПК України визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Згідно з ч.1 ст.94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
За приписами ч. 2 ст.94 КК України, надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.
У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» визначено, що з огляду на вимоги статей 19, 94 КК уКраїни до осіб, визнаних судом неосудними, залежно від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння та ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб може бути застосована госпіталізація до психіатричних закладів зі звичайним, посиленим чи суворим наглядом або їм може бути надана у примусовому порядку амбулаторна психіатрична допомога за місцем проживання.
У зв'язку з наявністю у ОСОБА_4 клінічних ознак пасивного типу суспільної небезпеки, він потребує застосування примусових заходів медичного характеру, у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним типом нагляду.
Таким чином, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.2 ст.156 КК України мало місце і вчинене ОСОБА_4 у стані неосудності.
Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК України, перебувала у стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру (ст.19 КК України).
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.19, п.3 ч.1 ст. 94 КК України, ст. ст.29, 1292, 503, 508, 512, 513, 516 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця та жителя АДРЕСА_1 , примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним типом нагляду - КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1