Справа № 725/1258/20
Номер провадження 2-а/725/34/20
03.03.2020 року Першотравневий районний суд м.Чернівців
в складі:
головуючої судді Піхало Н. В.
при секретарі Кочут М.В.
за участю представника позивача Главіцького В.В.
захисника Хамига Ю.Я.
перекладача Хурошвілі Д.
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області до громадянина Грузії ОСОБА_1 про примусове видворення особи з території України з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні,-
Представник позивача звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого вказував, що 03 березня 2020 року працівниками міграційної служби було виявлено громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходився на території України без дозвільних документів, а саме без документів, що встановлюють особу та дають право на знаходження на території України та не виконав рішення про його примусове повернення з території України від 02 березня 2020 року.
Крім того, також зазначав, що за проживання на території України без паспортного документа працівниками Путильського РС УДМС України в Чернівецькій області вказаного іноземця було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення порядку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України за ч.1 ст. 203 КУпАП, що підтверджується постановою завідувача Путильського РС УДМС України в Чернівецькій області від 02.03.2020 року, якою громадянина Грузії ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у сумі 1717,00 грн.
Також вказував на те, що в ході встановлення особи відповідача, ГУНП в Чернівецькій області надано інформацію, відповідно до якої вказаний іноземець значиться за обліками баз даних Генерального Секретаріату Інтерполу як особа, коронована у «злодії в законі», що підтверджено відповідним листом від 02.03.2020 року №127/123/56/01-2020.
Оскільки громадянин Грузії ОСОБА_1 самостійно у чітко визначені терміни рішення про примусове повернення не виконав, територію України не покинув і надалі нелегально знаходиться в Україні, вважає що він відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підлягає примусовому видворенню за межі території України.
На підставі вищевикладеного, а також посилаючись на те, що громадянин Грузії ОСОБА_1 самостійно у чітко визначені терміни рішення про примусове повернення не виконав, територію України не покинув і надалі нелегально знаходиться в Україні, а також те, що угромадянина Грузії ОСОБА_1 відсутній паспортний документ, що посвідчував би його особу та відомості щодо нього занесені до відомчих баз Інтерполу, як особи, коронованої у «злодії в законі», що в свою чергу дає всі підстави вважати, що вказаний громадянин уникатиме від виконання рішення про його примусове видворення з території України, просив прийняти рішення про примусове видворення громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України.
Крім того, зважаючи на те, що для проведення процедури видворення міграційній службі необхідно буде зв'язатися з працівниками Посольства Грузії в Україні у м. Києві для виготовлення відповідачу довідки на повернення в країну походження, просив затримати відповідача з метою забезпечення примусового видворення громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України терміном до шести місяців.
У судовому засіданні представник Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові, просив його задовольнити.
Відповідач та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову.
При цьому, відповідач суду пояснив, що він ніколи не знаходився на території України та з невідомих йому причин його було затримано прикордонною службою Румунії та передано на територію України. На даний час він від свої дружини, яка проживає у м. Київ отримав свій паспорт громадянина Грузії та придбав квиток на літак до Стамбулу та має намір самостійно покинути територію України. Також зазначив, що будь-яких дій щодо незаконного перетину кордону України він не вчиняв, а добровільно виконати рішення міграційної служби та покинути територію України до 3 березня 2020 року він змоги не мав, оскільки був затриманий, а в подальшому доставлений в суд.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
Так, особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені статтею 289 Кодексу адміністративного судочинства України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України врегульований Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон).
Зокрема, відповідно до вимог частини 3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Судом встановлено, що 02.03.2020 року працівниками міграційної служби виявлено громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходився на території України без дозвільних документів, а саме без документів, що встановлюють особу та дають право на знаходження на території України.
За вказане правопорушення громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП, що підтверджується відповідною постановою Путильського РС УДМС України у Чернівецькій області від 02.03.2020 року, яка міститься в матеріалах справи. (а.с. 4-5).
В подальшому, рішенням Управління ДМС України в Чернівецькій області від 02.03.2020 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства громадянина Грузії ОСОБА_1 зобов'язано покинути територію України до 03.03.2020 року. Дане рішення було доведено до відому відповідача, що стверджується його підписом (а.с.3).
Однак дане рішення про примусове повернення з території України від 02.03.2020 року відповідачем на час розгляду справи не виконано.
Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що постановою Путильського районного суду Чернівецької області від 2 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204 - 1 КУпАП і за його вчинення накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн. Зі слів відповідача даний штраф був ним добровільно сплачений.
При цьому, зі змісту вищевказаної постанови суду убачається, що 01 березня 2020 року о 16 год. 30 хв. в ході проведення прикордонно-представницької зустрічі на напрямку 682 прикордонного знаку на території Селятинської ОТГ, Путильського району, Чернівецької області,переданий представниками прикордонної поліції Румунії українській стороні громадянин Грузії ОСОБА_1 , який 29.02.2020 року о 18 год. 37 хв. був затриманий прикордонною поліцією Румунії на напрямку 682 прикордонного знаку, на відстані 50 метрів від лінії державного кордону. Своїми діями ОСОБА_1 порушив ст. 9,17 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, а саме вчинив незаконний перетин державного кордону з України в Румунію, тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 204-1 ч.1 КУпАП.
Наявність даної постанови суду спростовує пояснення відповідача в тій частині, що він на території України ніколи не перебував та його з невідомих йому обставин прикордонною службою Румунії було затримано та передано на територію України.
При цьому, з наданого відповідачем в судовому засіданні паспорта громадянина Грузії відомості про перетинання у встановленому законом порядку державного кордону України за період з 2016 року, з моменту його попереднього примусового видворення за межі України у 2016 році по березень 2020 року, відсутні. Що в свою чергу дає суду підстави вважати підтвердженими доводи позивача про незаконне перебування відповідача громадянин Грузії ОСОБА_1 на території України.
Таким чином, вищевказана постанова суду підтверджує той факт, що відповідач незаконно перетнув державний кордон України поза пунктом пропуску та на момент його затримання 2 березня 2020 року перебував на території України без документів, які б надавали йому законне право перебування в України, що, у сукупності з наданою правоохоронними органами інформацією щодо даної особи, зокрема перебування його на обліку Генерального Секретаріату Інтерполу з метою попередження, як особи коронованої у злодії в законі (а.с. 10), викликає у суду обґрунтовані сумніви щодо наявності у затриманого наміру добровільно залишити територію України, а отже, є достатньою підставою для задоволення позову в цій частині.
Що стосується доводів відповідача про наявність у нього паспорта громадянина Грузії та авіаквитка, який дасть йому змогу самостійно покинути територію України й відповідно відсутність підстав для затримання останнього з метою забезпечення його видворення, то суд вважає ці доводи безпідставними, оскільки судом достовірно встановлено, що даний громадянин Грузії перебував на території України без відповідних правових підстав, у тому числі на момент затримання у нього був відсутній й наданий суду паспорт громадянина Грузії.
Щодо паспорта громадянина України, з яким його було затримано на території Румунії на імя ОСОБА_2 , то даний паспорт відповідно до висновку ЦМУ ДМС в м. Київ від 9 грудня 2019 року визнаний недійсним та підлягає вилученню.
До того ж як встановлено судом, відповідач здійснив перетин кордону в напрямку Румунії у не встановленому законом пункту пропуску, що ставить під сумнів його намір добровільно покинути територію України.
Так, статтею 30 Закону передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Відповідно до ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворенню чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що за забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Разом з тим, під час перебування на території України відповідач до підрозділів ДМС України у Чернівецькій області та інших областей України щодо продовження термінів чи з інших питань перебування на території України не звертався, а також не звертався із заявою про отримання статусу біженця чи додаткового захисту.
Таким чином, на сьогоднішній день підстав для подальшого перебування в Україні відповідач не має й відповідно знаходиться на території України з порушенням вимог чинного міграційного законодавства.
Згідно ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 07.02.2018 р. (справа №743/432/16-а) зазначив, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто обов'язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.
Аналізуючи зібрані судом докази, суд приходить до висновку, що підстави для тимчасового проживання відповідача на території України, передбачені ст. 4 ч. 4-12 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відсутні (доказів протилежного суду не надано) й відповідно судом не встановлено наявності підстав для заборони примусового видворення громадянина Грузії ОСОБА_1 , передбачених ст. 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а наданий суду онлайн-квиток на літак в напрямку м. Стамбул як підтвердження наміру відповідача добровільно покинути територію України, суд оцінює критично, оскільки достовірно з наданого квитка не убачається офіційно підтверджених фактів його придбання, бронювання рейсу тощо, а також не надано й посадкового квитка.
Враховуючий вищенаведене, суд вважає, що наявні всі підстави для затримання іноземця з метою забезпечення його видворення за межі території України, а тому позовні вимоги слід задовольнити.
Також суд вважає, строк затримання слід встановити у шість місяців, як це передбачено ч. 11 ст. 289 КАС України.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 371 КАС України визначено, що суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Отже, враховуючи усе вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 77, 79, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Затримати громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк, який не може перевищувати шість місяців.
Видворити у примусовому порядку за межі території України громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст. 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Піхало Н. В.