Справа № 1304/7443/12
Провадження №1-в/461/35/20
02.03.2020 року. м. Львів.
Галицький районний суд м. Львова
у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,-
заявник звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна накладеного під час досудового розслідування слідчим Відділу Личаківського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 на гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться у АДРЕСА_1 , на земельну ділянку площею 0, 5958 гектарів, яка розташована на території села Лисовичі - Баня Лисовицької сільської ради та на житловий будинок, який розташований у АДРЕСА_2 .
Галицьким районним судом м. Львова 10.03.2015 року у справі № 1304/7443/12 винесено вирок про засудження ОСОБА_3 у злочинах передбачених ч.2 ст.368, ч.4 ст.27- ч.1 ст.369 КК України. На підставі ст. 49 КК України, ч. 5 ст.74 КК України, засудженого звільнено від кримінального покарання за ч.4 ст.27- ч.1 ст.369 у зв'язку із закінченням строків давності.
Заявник зазначає, що закінчилися строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності та відпала потреба у накладенні арешту на гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться у АДРЕСА_1 , на земельну ділянку площею 0., 5958 гектарів, яка розташована на території села Лисовичі - Баня Лисовицької сільської ради та на житловий будинок який розташований у АДРЕСА_2 .Просить клопотання задовольнити.
Заявник до суду не з'явився, хоча був належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.
Від представника заявника надійшла заява про слухання справи у його відсутності .
Прокурор та представник ГУ НП у Львівській області до суду не з'явилися, хоча Прокуратура Львівської області та Головне управління НП у Львівській області були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи, приходжу до висновку, що клопотання підставне та підлягає до задоволення.
Згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України (2012 року) питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до ст. 126 КПК України (1960 року), забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду.
В судовому засіданні встановлено, що постановою старшого слідчого Слідчого відділу Прокуратури Львівської області молодшим радником юстиції ОСОБА_4 від 05.07.2010 року накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_3 .
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 10.03.2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.368, ч.4 ст.27 ч.1 ст.369 КК України та обрано покарання :за ч.2 ст.368 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки, з позбавленням 9 рангу п'ятої категорії державного службовця відповідно до ст. 54 КК України;за ч.4 ст.27,ч.1ст.369 КК України - двісті п'ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 4250,00 грн. штрафу.
На підставі ст. 49, ч.5, ст.74 КК України, засудженого ОСОБА_3 звільнити від кримінального покарання у вигляді 4250,00 грн. штрафу, за скоєння злочину, передбаченого ч.4 ст.27. ч.1 ст.369 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до ст.75 КК України, засудженого ОСОБА_3 звільнено від відбуття призначеного основного покарання у вигляді 5 років позбавлення волі із визначенням 2 років іспитового строку.
Згідно ст.76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_3 обов'язок періодично реєструватись в органах кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти їх про зміну місця роботи та проживання.
ОСОБА_3 за ч.2 ст. 364, ч.2 ст.209 КК України виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.
У задоволенні цивільного позову Прокурора Шевченківського району в інтересах Львівської регіональної служби ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз 5864,50 гривень за проведення судово-хімічної та судово-почеркознавчої експертиз.
Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба (ч. 6 ст. 126 КПК України в ред. 1960 року).
Слідчим арешт з майна знятий не був. Дане питання також не було вирішене вироком Галицького районного суду м. Львів.
Нормою статті 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності на автомобіль набуто заявником у спосіб визначений законом. Правовий режим власності, відповідно до ст. 92 Конституції України визначається виключно законами України.
Аналіз правових норм дає підстави для висновку, що право власності проявляється у правомочностях власника, обмеження яких можливо виключно на підставі закону.
У зв'язку з викладеним, враховуючи необхідність захисту права приватної власності, беручи до уваги неможливість іншим чином захистити право власності за нормами КПК України 1960 року, суд вважає клопотання ОСОБА_3 підставним та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись п. 15-17 Перехідних положень КПК України, ст. 126 КПК України (в редакції 1960 року), суд -
клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна задовольнити.
Скасувати арешт, накладений на все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_3 постановою старшого слідчого Слідчого відділу Прокуратури Львівської області молодшого радника юстиції ОСОБА_4 від 05.07.2010 року.
Постанова оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1 .