Справа № 344/19675/19
Провадження № 2/344/1210/20
02 березня 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.
при секретарі c/з: Бухвак І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 (надалі - «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі - " Відповідачі ") про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований Відповідач, який в даній квартирі не проживає, участі по утриманні квартири не бере, Позивач змушений самостійно оплачувати комунальні послуги за житло.
Позивачем подано заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач до суду повторно не з'явився, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, про причини неявки суду не сповістив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, шляхом оголошення на сайті суду.
Письмового відношення Відповідача до заявлених позовних вимог до суду не надходило.
Оскільки Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини свої неявки в судове засідання не повідомив, відзиву на позов до суду не подала, а Позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, Суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири від 10.08.2016 року. ( а.с.7-8).
В даній квартирі зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хоча понад рік не проживає по місцю реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач з 2017 року залишив вищезазначене житло та переїхав жити до Росії.
Відповідач фактично не проживає в житловому приміщенні понад один рік.
Як випливає з матеріалів позовної заяви реєстрація Відповідача у вказаній квартирі, яка являється власністю ОСОБА_1 порушує його права як власника квартири, оскільки Відповідач, будучи зареєстрованим в даному будинку відмовляється виселетись в добровільному порядку.
З матеріалів позовної заяви випливає, що Відповідач не проживає у спірній квартирі з 2017 року, не утримує її, не сплачує комунальні послуги.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним цивільним позовом.
Підставою заявлених позовних вимог Позивачем зазначено те, що Відповідач у 2017 році звільнив житло, однак не знявся з реєстрації місця проживання за даною адресою.
Позивач змушений оплачувати комунальні послуги за Відповідача, не може оформити субсидію на квартиру.
Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Враховуючи, що будинок АДРЕСА_2 належить Позивачу на праві власності, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 405 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З позовної заяви вбачається, що Відповідач не проживає у квартирі АДРЕСА_1 понад один рік, що також підтверджується нотаріально засвідченою заявою свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ( а.с.11).
Докази, які спростовували вказану обставину, в матеріалах справи відсутні.
Отже, право на користування житлом було набуто Відповідачем, а після остаточного виїзду з даної квартири та встановлення факту не проживання близько 1 року по місцю реєстрації, Відповідач втратив таке право на користування житлом.
При цьому, зі змісту чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, випливає, що оскільки інше не встановлено чинними законами, договором, заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що призводить до втрати членом сім'ї права користування помешканням.
Отже, враховуючи те, що Відповідач не проживає в квартирі АДРЕСА_1 понад один рік, а тому його слід визнати таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.
Як зазначено Позивачем в позовній заяві, квартира АДРЕСА_1 належить йому на праві приватної власності. Відповідач не проживає у вказаній квартирі з 2017 року, не несе витрат по утриманню квартири, а тому його слід визнати таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.
Докази, які спростовували вказану обставину, в матеріалах справи відсутні.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 316, 317, 383, 386, 391 ЦК України, ст.. 150 ЖК України , керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282,288-289 ЦПК України, суд, -
1.Позов задовольнити.
2.Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Домбровська Г.В.