Справа 350/2102/19
Номер провадження 3/350/72/2020
25 лютого 2020 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., з участю секретаря судового засідання Стадник О.С., розглянувши матеріали у справі про адміністративне правопорушення, які надійшли від Рожнятівського відділення поліції Калуського ВП ГУ НП України у Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, громадянина України, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 ч. 1 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 095366 від 25 листопада 2019 року, вказаного дня, приблизно об 15 годині 05 хвилин у селі Сваричів, по вул. Лесі Українки, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «MERCEDES-BENS», номерний знак НОМЕР_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення не визнав, та пояснив, що 25 листопада 2019 року він разом зі своєю сім'єю їхав в сторону с. Креховичі. В той день автомобілем керувала ОСОБА_2 . На ділянці дороги між с. Сваричів та с. Креховичі ОСОБА_2 зачепила дзеркало заднього виду автомобіля, який рухався в попутному напрямку. Вона зупинила автомобіль, всі вийшли щоб оцінити можливі пошкодження. Після цього за 3-4 хвилини приїхали працівники поліції. ОСОБА_2 не мала права керувати транспортним засобом, оскільки не отримувала посвідчення водія, тому попросила його, щоб він сказав працівникам поліції, що здійснював керування автомобілем. В подальшому на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, за керування автомобілем у нетверезому стані. Однак насправді він в той день автомобілем не керував. Вказані в протоколі свідки бачили та можуть підтвердити, що він не керував автомобілем.
Свідок ОСОБА_2 дала суду показання про те, що 25 листопада 2019 року вона разом зі своєю матір'ю та ОСОБА_1 їхали в сторону с. Креховичі. Вона була за кермом та здійснювала керування автомобілем. На ділянці дороги між с. Сваричів та с. Креховичі вона зачепила дзеркалом заднього виду дзеркало автомобіля, який рухався в попутному напрямку. Вони зупинились та вийшли з автомобіля, щоб оцінити пошкодження, як одразу за 3-4 хвилини приїхали працівники поліції. В неї не було посвідчення водія, тому вона розгубилася, побоялася, що працівники поліції можуть забрати автомобіль на штрафплощадку та попросила, щоб ОСОБА_1 сказав, що за рулем був він. В подальшому на ОСОБА_1 було складено протокол за керування автомобілем у нетверезому стані. Проте в той день автомобілем керувала саме вона.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 у судовому засіданні дав показання про те, що 25 листопада 2019 року, коли він рухався своїм автомобілем на ділянці дороги між с. Сваричів та с. Креховичі, автомобіль марки «MERCEDES-BENS», номерний знак НОМЕР_1 , який рухався в попутному напрямку, зачепив дзеркало заднього виду його автомобіля. Після зупинки транспортних засобів, він побачив, що в автомобілі їхали дві жінки та чоловік, однак хто саме здійснював керування транспортним засобом він не бачив. Коли приїхали поліцейські, він вказав на ОСОБА_1 як на такого, що саме він керував автомобілем, бо чомусь не подумав, що автомобілем може керувати ОСОБА_2 . Припускає, що автомобілем керувала дівчина, а водій, на якого склали протокол погодився стати "джентельменом" і взяти вину за ДТП на себе тільки тому, що був напідпитку і не усвідомлював, що може бути за це. Поліцейські також не бачили, хто керував автомобілем, який причетний до ДТП, оскільки на момент їхнього приїзду автомобілі були на узбіччі.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні дав показання про те, що став очевидцем ДТП, яка сталася 25 листопада 2019 року між с. Сваричів та с. Креховичі, автомобіль марки «MERCEDES-BENS», номерний знак НОМЕР_1 , оскільки він рухався позаду в попутному напрямку. Він бачив, що цим автомобілем керувала ОСОБА_2 Коли автомобілі зупинилися і через деякий час приїхали поліцейські, то дівчина попросила ОСОБА_1 сказати їм, що автомобілем керував він. Як він зрозумів з поведінки тих осіб, які знаходилися біля буса, ОСОБА_1 був напідпитку і через це погодився сказати поліцейським, що за кермом знаходився він.
Вислухавши особу, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, свідків, вивчивши матеріали адміністративної справи, приходжу до висновку, що провадження у справі підлягає до закриття за відсутністю складу адміністративного правопорушення з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно до ч. 1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст.245 КУаАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Отже, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП, є керування транспортним засобом в стані сп'яніння або відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
З показань допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 судом встановлено, що у зазначений в протоколі день та час особа, відносно якої 25 листопада 2019 року складено протокол серії БР № 095366 не керувала транспортним засобом марки «MERCEDES-BENS», номерний знак НОМЕР_1 , підтвердили позицію ОСОБА_1 про те, що керування вказаним автомобілем здійснювалося іншою особою.
Показання вказаних свідків та самого ОСОБА_1 не спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_3 , який вказав, що не бачив, хто керував автомобілем.
Відеофайли, що містяться на доданому до матеріалів справи компакт-диску, підтверджують пояснення ОСОБА_1 про те, що поліцейські не зупиняли транспортний засіб під його керуванням та не спростовують показання свідків, а також пояснення ОСОБА_1 та про те, що він не керував транспортним засобом.
Отже, за відсутності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, підстав вимагати у нього проходити огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу на місці зупинки не було, а відтак і сам факт перебування його у стані сп'яніння не є підставою для складання протоколу.
Що стосується протоколу серії БР № 095366, то такий сам по собі також не підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Будь-які належні та допустимі докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння органом, що направив адміністративні матеріали, суду не надано.
При цьому, не приймаються до уваги акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківка з технічного приладу «ALCOTEST 6810» тест №5043, оскільки вказані докази жодним чином не підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
В силу вимог ч. 4 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими доказами.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення час та день, а також у визначеному в ньому місці, матеріали справи не містять.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки вина ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння не доведена, провадження у справі слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247 ч.1 п.1, 266, 279, 283, 284 КУпАП,-
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП за відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд.
Суддя: