Справа № 344/9086/19
Провадження № 2-о/344/28/20
25 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі:
головуючого -судді: Шамотайла О.В.
секретаря Устинської Н.С.
з участю заявника ОСОБА_1 , адвоката Майкович Л.М., представника заінтересованої особи - Марціса Б.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення -
Заявник звернувся з вказаною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що 19.08.2014 року 05-00 годині в районі населених пунктів Котейнікове - Металіст Донецької області під час бойового чергування на блокпосту № НОМЕР_1 , під час обстрілу при виконанні бойового завдання в зоні проведення антитерористичної операції, в особливий період, під час захисту Батьківщини, заявник отримав травму і просив встановити цей факт, в той же час вказує, що йому не була надана довідка про обставини травми, оскільки в матеріалах його особової справи, які були передані з військової частини НОМЕР_2 на зберігання до ІНФОРМАЦІЯ_2 були відсутні довідка про обставини отримання травми та акт службового розслідування, а Івано-Франківський обласний військовий комісаріат, як правонаступник НОМЕР_2 не наділений повноваженнями на видачу такої довідки. Встановлення даного факту необхідне заявнику для подачі до військово-лікарської комісії і прийняття нею рішення про причинний зв'язок поранення (контузії, каліцтва) з проходженням військової служби. На підставі наведеного просив суд встановити факт отримання травми військовослужбовцем військової частини польова пошта НОМЕР_2 ОСОБА_1 19.08.2014 року в районі населених пунктів Котейнікове - Металіст Донецької області під час бойового чергування на блокпосту № НОМЕР_1 , під час обстрілу при виконанні бойового завдання в зоні проведення антитерористичної операції, в особливий період, під час захисту Батьківщини.
Представник заінтересованої особи подав відзив (а.с. 44-45), в якому вказав, що заявником не вжито всіх заходів досудового врегулювання спору, оскільки заявник не звернувся до Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України з метою підтвердження факту отримання травми. Також з відзиву вбачається, що на думку представника заінтересованої особи довідку встановленої форми про обставини травми повинен був скласти командир ВЧ ПП НОМЕР_2 . Просив відмовити у задоволенні заяви відповідно до п.2 абзацу 7 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де зазначено, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому главою 31-А ЦПК (1502-06). ( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 ).
Заявник та його представник в судовому засіданні підтримали подану заяву, з мотивів, що у ній наведені та просили заяву задовольнити.
Представник заінтересованої особи просив відмовити у задоволенні заяви, з підстав, що наведені у відзиві.
В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_2 (на момент подій серпня 2014 року - командир 1 стрілецького взводу стрілецької роти ПП ВЧ НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (на момент подій серпня 2014 року - головний сержант стрілецького взводу стрілецької роти ПП ВЧ НОМЕР_2 ).
Свідок ОСОБА_2 показав суду, що внаслідок обстрілу, під час заняття укриття ОСОБА_1 отримав травму правого плеча внаслідок удару в стінку бруствера, після чого його відправили до шпиталю, акт на місці не складався, а командування військової частини було повідомлено усно.
Свідок ОСОБА_3 показав суду, що 14.08.2014 року, під час виконання бойового завдання на блокпосту №501 (н.п. Кутейнікове) ОСОБА_1 отримав бойову травму. Візуально травма плеча була закритою, за наказом командира взводу ОСОБА_1 було евакуйовано до медичної частини на автомобілі. Про оформлення будь яких документів свідку нічого не відомо, присутнім він не був, лише чув, що такі нібито оформлювалися. Вказує, що командування батальйону з приводу вказаного факту було повідомлено за допомогою засобів зв'язку про «санітарні втрати».
На запитання представника заінтересованої особи про точну дату, свідок вказав, що точної дати пригадати не може, однак на вказаній позиції (блокпост №501) підрозділи перебували з 14 по 23 серпня 2014 року.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Так в п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно до витягу з наказу командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) №55 від 14.06.2014 року сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що приступив до виконання службових обов'язків (а.с.16).
У відповідності до витягу з наказу командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) №73 від 05.07.2014 року сержанта ОСОБА_1 прибувшого в пункт призначення вважати приступивши до виконання бойового завдання (а.с.15).
Згідно до витягу з наказу командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) №121 від 26.08.2014 року сержанта ОСОБА_1 вважати вибувшими з 25.08.2014 року з зони дії антитерористичної операції (а.с.14).
У відповідності до довідки від 29.10.2014 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України виданій сержанту ОСОБА_1 він дійсно з 05 липня 2014 року по 24 серпня 2014 року безпосередньо брав участь в АТО (а.с.13).
Згідно до довідки від 19.08.2014 року виданої 61 ВМГ ОСОБА_1 він отримав розрив правого АКС (а.с.23), що також підтверджується і витягом з протоколу засідання ВЛК Західного регіону (а.с.12).
У відповідності до архівної довідки виданої заявнику Галузевим Державним архівом Міністерства оборони України (а.с.54) вбачається, що зі змісту наказу командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) №114 від 19.08.2014 року значиться, що сержанта ОСОБА_1 вважати вибувшим на лікування в Одеський польовий шпиталь в м.Розівка з 19.08.2014 року з військової частини-польова пошта НОМЕР_2 на підставі направлення начальника медичної служби від 19.08.2014 року, а також зазначено, що акти службового розслідування військової частини-польова пошта НОМЕР_2 на зберігання до архіву не надходили, журнали обліку злочинів, порушених кримінальних справ і подій не започатковувались.
Суд не приймає посилання представника заявника на п.2 абзацу 7 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де зазначено, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому главою 31-А ЦПК (1502-06). ( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 ), оскільки заявник не прохає про встановлення таких фактів як одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, а натомість заявник прохав про встановлення судом факту отримання травми (а не поранення чи контузії), який необхідний йому для подальшої подачі до військово-лікарської комісії і прийняття вже військово-лікарською комісією рішення про причинний зв'язок поранення (контузії, каліцтва) з проходженням військової служби.
Так, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку встановлення можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.
Проаналізувавши вищенаведене, можна зробити висновок, що, за за¬гальним правилом, питання, пов'язані із встановленням факту травмування або каліцтва, вирішуються не в судовому порядку, а згідно з положеннями спеціального законодавства, однак у певних випадках суд вправі встановити в порядку окремого провадження факт каліцтва чи травмування, якщо це потрібно в подальшому заявнику (наприклад для призначення пенсії) і якщо немає можливості встановити це у позасудовому порядку (наприклад, втрачено рішення органів медико-соціальної експер¬тизи про встановлення інвалідності і відповідний орган не може з поваж¬них причин його видати повторно; акта про нещасний випадок на вироб¬ництві не було складено; існують перешкоди для встановлення факту нещасного випадку, усунути які у позасудовому порядку не вдалося, тощо).
Пунктом 1.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджено наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року за № 402 передбачено, що установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям військо - лікарська експертиза. Повноваження щодо встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців покладені на військово-лікарські комісії, а повноваження щодо оформлення довідки про обставини травми надані командиру (начальнику) військової частини.
Таким чином, Положенням визначено, що повноваження щодо встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців покладені на військово-лікарські комісії, а повноваження щодо оформлення довідки про обставини травми надані командиру (начальнику) військової частини.
В ході розгляду заяви встановлено, що довідка про обставини травми не складалась, військова частина в якій проходив службу заявник на момент травмування згодом розформована, а зі змісту заяви ОСОБА_4 вбачається, що він просив встановити факт отримання травми, який необхідний йому для подальшої подачі до військово-лікарської комісії і прийняття вже військово-лікарською комісією рішення про причинний зв'язок травмування з проходженням військової служби.
Зі змісту роз'яснень, викладених у пункті 1постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення'випливає, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
З досліджених в судовому засіданні доказів (показань свідків, письмових доказів) вбачається, що 19.08.2014 року в районі населених пунктів Котейнікове - Металіст Донецької області під час чергування на блокпосту № НОМЕР_1 в зоні проведення антитерористичної операції, в особливий період, під час захисту Батьківщини, заявник отримав травму.
Щодо показань допитаних в судовому засіданні свідків, то судом з'ясовано, що свідки дали чіткі, несуперечливі та послідовні показання щодо подій, які мали місце в районі населених пунктів Котейнікове - Металіст Донецької області під час чергування заявника на блокпосту № НОМЕР_1 . Щодо зазначення свідком ОСОБА_3 дати « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а не « ІНФОРМАЦІЯ_3 », то суд зазначає, що оскільки сама подія травмування ОСОБА_1 мала місце в серпні 2014 року під час перебування на блокпосту № НОМЕР_1 в складі підрозділу Збройних Сил України (ПП ВЧ НОМЕР_2 ), який виконував завдання на даному напрямку (сектор «Д») в період з 05.07.2014 року по 24.08.2014 року, то цей період охоплює і дату вказану свідком («14 серпня 2014 року») і дату вказану заявником («19.08.2014 року»). Тому, відповідь свідка на конкретне запитання представника заявника, який сам помилково вказав дату 14 серпня 2014 року у своєму запитанні до свідка не може поставити під сумнів показання свідка в їх сукупності з іншими матеріалами справи, в тому числі і з огляду на тривалий проміжок часу, що минув з моменту події.
Таким чином оцінивши усі докази в сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги заяви є обґрунтованими і підтверджені в судовому засіданні належними і допустимими доказами, тому є всі підстави для задоволення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 315 ЦПК України, суд,-
Заяву - задовольнити.
Встановити факт отримання 19.08.2014 року травми військовослужбовцем військової частини польова пошта НОМЕР_2 ОСОБА_1 в районі населених пунктів Котейнікове - Металіст Донецької області на блокпосту №501.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Шамотайло О.В.
Повний текст рішення суду виготовлений 03.03.2020 року.