Справа №: 343/39/20
Провадження №: 2/0343/172/20
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
03 березня 2020 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого судді - Тураша В. А.,
секретаря - Лукань О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду в м.Долина справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, суд -
Позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 на користь неї, ОСОБА_1 , аліменти на утримання їх неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3500,00 гривень щомісячно, які стягувати з часу звернення в суд з позовом і до досягнення дитиною повноліття та з урахуванням індексації відповідно до закону.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Свої вимоги мотивує тим, що вона, ОСОБА_1 , перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином ОСОБА_2 .
За час спільного сімейного проживання в них народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В неї з відповідачем сімейне життя не склалося. Вже приблизно рік вони проживають окремо, вона проживає в будинку своєї матері по АДРЕСА_1 , а відповідач проживав в будинку своїх батьків по АДРЕСА_2 .
Їх спільна дитина - ОСОБА_3 проживає разом із нею та перебуває на її утриманні.
Відповідач належної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, а самостійно отримуваних нею доходів не вистачає для того, щоб забезпечити нормальні умови життя, розвитку, здобуття освіти, харчування їх дитини, в зв'язку із чим змушена звернутись із позовом в суд.
Відповідач інших неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні не має, працює за межами України, однак належним чином не допомагає утримувати їх спільну дитину та не дбає про її добробут. Вона на даний час ніде не працює, однак змушена самостійно дбати про фізичний і духовний розвиток дитини, забезпечувати її всім необхідним харчуванням, одягом, створювати для неї комфортні умови розвитку в неповній сім'ї.
Вважає, що стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у меншому за мінімальний розмір, встановлений ст. 182 СК України, призводить до порушення прав їх дитини на належне матеріальне забезпечення.
Позивачка ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, зіславшись на викладені в позовній заяві обставини. Просила позов задоволити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання на повторний виклик не з"явився, причину своєї неявки суд не повідомив , від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, хоч про дату, час і місце судового засідання повідомлений у встановленому Законом порядку, про що свідчать: оголошення на офіційному веб-сайті Долинського районного суду за веб-адресою : dl.if.court.gov.ua. про виклик в судове засідання (а.с.20,24). Відзиву на позов відповідачем не подано.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи , дослідивши та оцінивши надані та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що в матеріалах справи достатньо даних, для вирішення спору. Даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції , передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ст.183 СК України визначено, що у випадку, коли платник аліментів має нерегулярний дохід, частину доходу отримує в натурі, або за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача, може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
У відповідності до вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Про те, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі і за час спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , свідчать матеріали справи - копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 22.05.2015р. (а.с.8), копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 22.05.2015 року (а.с.7) .
Як встановлено в судовому засідання - відповідач на даний час офіційно не працює та не має стабільного доходу.
Оскільки відповідач офіційно не працевлаштований та немає постійного доходу та
регулярного заробітку, то суд, враховуючи обставини визначені ст.182 СК України і роз'яснення, що містяться у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 3 від 15 травня 2006р. "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення аліментів саме у твердій грошовій сумі.
Відповідно до положень ст.141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157 цього Кодексу.
Таким чином, суд приходить до переконання, що оскільки утримання неповнолітньої дитини є обов'язком батьків, а відповідач ОСОБА_2 , добровільно не надає матеріальну допомогу , хоча може та зобов'язаний її надавати, позов ОСОБА_1 , про стягнення аліментів підлягає до часткового задоволення.
Визначаючи розмір аліментів судом враховується матеріальне становище позивачки ОСОБА_1 , матеріальне становище відповідача ОСОБА_2 , те, що він тимчасово не працює, не має стабільного доходу, відсутність у нього інших утриманців, яких він зобов'язаний утримувати у відповідності до вимог Закону, те що він позов визнає частково, а також інші обставини, що мають істотне значення для вирішення спору, та приходить до висновку, що з урахуванням положень статті 182 СК України щодо встановлення мінімального розміру аліментів відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» , ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», з відповідача слід стягувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , у розмірі 2500,00 гривень, щомісячно.
Визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України. На підставі ст. ст. 180-182, 184, 191 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 141, 247, 258, 259, 263-265, 268,280-282, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Проводити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00коп., щомісячно. Визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до Закону.
Стягнення аліментів розпочати з 10 січня 2020 року і проводити до повноліття дитини.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає обов'язковому негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 840,80 гривень судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_3 виданий Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 07.05.1999р., РНОКПП НОМЕР_4 , жителька АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт НОМЕР_5 виданий Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 17.05.2012р., РНОКПП НОМЕР_6 , житель АДРЕСА_4 .
Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш