Справа № 293/1315/19
Провадження № 2/293/221/2020
02 березня 2020 рокусмт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Бруховського Є.Б.
секретаря судового засідання Давиденко Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Черняхові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку без надання іншого житла та зняття з реєстрації місця проживання ,-
Позивачка звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила усунути перешкоди у користуванні житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 з вищевказаного житлового будинку, без надання іншого житлового приміщення та зняти його з реєстраційного обліку.
В обгрунтування позовних вимог вказала, що вона є власницею приватного житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею в цьому будинку зареєстрований та проживає ОСОБА_2 , з яким вона перебувала в шлюбі. 11.04.2016 року шлюб між ними розірвано, однак, відповідач продовжує проживати у вказаному будинку. Проживаючи в даному будинку, відповідач зловживає спиртними напоями, вчиняє хуліганські дії, застосовує до позивачки фізичну силу та погрожує їй фізичною розправою. Проживання в одному будинку разом із відповідачем стало нестерпним. В добровільному порядку відповідач не бажає знятися з реєстраційного обліку, тому позивач змушена подати до суду заяву про виселення відповідача, який порушує правила співжиття та який завдає їй моральних страждань.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, направила до суду заяву та просила слухати справу за її відсутності, вказала, що позов підтримує повністю та просила його задовольнити, не заперечила заочному розгляду цивільної справи.
В судове засідання відповідач не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином (а.с.33), причини неявки суду не повідомив.
За таких обставин, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.ст. 223, 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 27.06.2003року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1045243.
Згідно довідки Черняхівської селищної ради Черняхівського району №2710 від 15.07.2019року ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).
11.04.2016 року рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.8).
З постанови Черняхівського районного суду Житомирської області від 25.11.2016 року вбачається, що ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_1 та був підданий адміністративному стягненню за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП у виді громадських робіт (а.с.7).
На звернення позивачки про добровільне зняття з реєстраційного обліку відповідач не реагує, чим створює перешкоди для здійснення ОСОБА_1 прав власника будинку.
Згідно ч. 1 ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканність житла.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 311 ЦК України, фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
На підставі ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно ч. 4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Із змісту ст. 10 ЖК України вбачається, що громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержуватися правил користування жилими приміщеннями. Жилі будинки та жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства. Дана стаття встановлює ряд обов'язків, які мають особи, які використовують жилі приміщення на праві власності або на праві користування. Власники та користувачі приміщень зобов'язані: 1) дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають. Цей обов'язок нерозривно пов'язаний із загальним обов'язком використовувати жилі приміщення за призначенням, для задоволення своїх житлових потреб. Дбайливе ставлення до будинку означає відповідне відношення до санітарно-технічного та іншого обладнання, об'єктів благоустрою, дотримуватися правил утримання жилих будинків, пожежної безпеки, дотримувати чистоту та порядок у під'їздах, на сходових клітинах та в інших місцях загального користування; 2) використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення; 3) додержуватися правил користування жилими приміщеннями; 4) не використовувати жилі будинки та жилі приміщення на шкоду інтересам суспільства. Мова йдеться про загальну заборону зловживання правами власників та наймачів жилих будинків та приміщень, а також про повагу до прав інших громадян.
Із змісту ч. 1 ст. 109 ЖК України, вбачається, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Із змісту ч. 1ст. 116 ЖК України, вбачається, що, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Із змісту даної норми вбачається, що виселення вказаних у ст. 116 ЖК України осіб без надання іншого жилого приміщення - це санкція за скоєне правопорушення. Дана стаття вказує на такі підстави виселення фізичної особи без надання іншого жилого приміщення: а) систематичне руйнування чи псування жилого приміщення. Вина цих осіб носить характер умислу або грубої необережності. Під систематичністю розуміють скоєння двох і більше таких правопорушень; б) використання його не за призначенням. Це використання житлового приміщення не для проживання, а для розміщення майстерні, складу, підсобних приміщень, утримання тварин тощо; в) систематичне порушення правил співжиття, що робить неможливим для інших проживання із ними в одному будинку.
Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України від 12.04.1985 за №2 при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжитті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими, та такими, що підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки судом було встановлено, що відповідач порушує правила співжиття, порушує право позивачки на спокійне життя та завдає їй моральних страждань.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з позивача на користь позивачки понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.ст.12, 81, 89, 133, 206, 247, 263, 265, 268, 280 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительці АДРЕСА_1 у користуванні житлом, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з вищевказаного житлового будинку, без надання іншого житлового приміщення.
Зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40коп.
До суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем на рішення може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Головуючий- суддя: Є.Б. Бруховський