03 березня 2020 року
Київ
справа №200/7613/19-а
адміністративне провадження №К/9901/4746/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі № 200/7613/19-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення грошової компенсації,
В червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (далі - відповідач), де просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини щодо не виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, в кількості 42 дні, у зв'язку із звільненням з військової служби у запас;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік, в кількості 28 днів, у зв'язку із звільненням з військової служби у запас;
- зобов'язати Військову частину нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, в кількості 42 дні, виходячи з грошового забезпечення з посади командира 1 відділення 3 групи спеціального призначення 4 загону спеціального призначення Військової частини, станом на день звільнення з військової служби, 16 вересня 2017 року в сумі 19 034,50 грн;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік, в кількості 28 днів, виходячи з грошового забезпечення з посади командира 1 відділення 3 групи спеціального призначення 4 загону спеціального призначення Військової частини, станом на день звільнення з військової служби, 25 березня 2019 року в сумі 15 582,32 грн;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17 вересня 2014 року по 16 вересня 2017 року;
- зобов'язати Військову частину нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 17 вересня 2014 року по 16 вересня 2017 року в сумі 19 641,46 грн;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку на час звільнення ОСОБА_1 та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 березня 2019 року по дату повного розрахунку або на час ухвалення рішення суду щодо суті спору. Прогнозована сума станом на 01 липня 2019 року становить 43 210,44 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року позовні вимоги задоволені частково.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 та військова частина НОМЕР_1 подали апеляційні скарги.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року у справі № 200/7613/19-а - скасовано частково. Прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення грошової компенсації - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, в кількості 37 днів, у зв'язку із звільненням з військової служби у запас. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік, в кількості 12 днів, у зв'язку із звільненням з військової служби у запас. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, в кількості 37 днів, виходячи з грошового забезпечення з посади командира 1 відділення 3 групи спеціального призначення 4 загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, станом на день звільнення з військової служби, 16 вересня 2017 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України (нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік, в кількості 12 днів, виходячи з грошового забезпечення з посади командира 1 відділення 3 групи спеціального призначення 4 загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, станом на день звільнення з військової служби, 25 березня 2019 року. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17 вересня 2014 року по 16 вересня 2017 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17 вересня 2014 року по 16 вересня 2017 року. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не проведення повного розрахунку на час звільнення ОСОБА_1 та стягнути з військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 березня 2019 року по 19 серпня 2019 року в сумі 67 904 грн10 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Пункт 20 статті 4 КАС України надає визначення терміну адміністративна справа незначної складності- як адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище (пункт 17 статті 4, пункт 1 частини 6 статті 12 вказаного Кодексу). До публічної служби належить також і державна служба, в тому числі проходження військової служби (стаття 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Примітка до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» визначає перелік службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Відповідно до Указу Президента України «Про переліки посад військовослужбовців і працівників правоохоронних органів, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових і спеціальних звань за цими посадами» від 21 березня 2002 року.
При цьому позивач, проходячи службу в Збройних Силах України у званні старшого сержанта, не підпадає під перелік військових посадових осіб вищого офіцерського складу в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Справа незначної складності є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 12 КАС України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу справою незначної складності.
Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції, виходячи з наведених положень норм КАС України, відніс таку справу до категорії справ незначної складності та розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини справи, вивчивши викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, з'ясувавши характер спірних правовідносин, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту, врахувавши обсяг і характер досліджених судами доказів, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ця адміністративна справа є справою незначної складності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що судові рішення ухвалені у даній справі на підставі неповного та без всебічного з'ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.
Враховуючи вищевикладене, за такого правового врегулювання та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі № 200/7613/19-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення грошової компенсації.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду