02 березня 2020 року
Київ
справа №820/3692/16
адміністративне провадження №К/9901/10779/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву про виправлення описки в постанові Верховного Суду від 22 листопада 2019 року
у справі №820/3692/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного територіального управління юстиції у Харківській області
про визнання нечинним наказу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми.
1. У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:
- визнати нечинним наказ №1395/К відповідача в частині дати її звільнення, встановити фактичну дату звільнення 1 червня 2016 року;
- зобов'язати відповідача внести відповідні корегувальні записи про встановлену дату її звільнення 1 червня 2016 року згідно з вимогами закону в трудову книжку;
- зобов'язати відповідача застосувати наслідки зміни дати звільнення та вчинити всі належні дії по проведенню в документах та базах даних відомостей про фактичну дату звільнення;
- стягнути з відповідача 9 189,33 грн компенсації належних до сплати до 30 червня 2016 року, компенсацію за затримку виплат з 1 липня 2016 року по дату фактичної виплати та 10 000 грн компенсації за моральну шкоду.
2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку виплати належних сум при звільненні з 4 травня 2016 року по 13 травня 2016 року в сумі 516 грн 90 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення яким:
- стягнути з відповідача на її користь компенсацію згідно зі статтею 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в сумі 5 169 грн, компенсацію за відпустку держслужбовця в сумі 57,43 грн, компенсацію відпустки одинокої матері в сумі 402 грн, компенсацію відпустки матері двох дітей молодших 15 років в сумі 114,86 грн, компенсацію за затримку видачі трудової книжки в сумі 1493,26 грн, компенсацію за затримку остаточних виплат за станом на дату подання касаційної скарги в сумі 11 199,50 грн;
- визнати нечинним наказ №1395/К відповідача в частині дати її звільнення, встановити фактичну дату звільнення 1 червня 2016 року, зобов'язати відповідача внести відповідні корегувальні записи про встановлену дату її звільнення 1 червня 2016 року, згідно з вимогами Закону, в трудову книжку;
- зобов'язати відповідача застосувати наслідки зміни дати звільнення та вчинити всі належні дії по проведенню в документах та базах даних відомостей про фактичну дату її звільнення;
- стягнути з відповідача 10000 грн моральної шкоди, 239 грн судових витрат та суми інших судових витрат та збитків, що будуть спричинені в ході розгляду справи.
4. Постановою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року в частині позовних вимог про стягнення компенсації за затримку виплати належних сум при звільненні, компенсації за невикористану відпустку як одинокій матері, компенсації за затримку видачі трудової книжки скасовано, а справу №820/3692/16 в цій частині направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року - залишено без змін.
5. У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з заявою про виправлення технічної помилки в резолютивній частині постанови Верховного Суду від 22 листопада 2019 року, а саме доповнивши перелік вимог в частині яких справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, вимогами про виплату компенсації за невикористану відпустку матері двох дітей, молодших 15 років, та компенсації за невикористану додаткову відпустку за вислугу років за період служби в 2014 році.
6. В обґрунтування вказаної заяви зазначила, що висновки мотивувальної та резолютивної частини вказаної постанови не співпадають, а саме:
а) щодо вимоги по пункту 1.4 касаційної скарги про виплату компенсації матері двох дітей, молодших 15 років: в пункті 50 постанови чітко зазначено, що вимоги позивачки про компенсацію невикористаної відпустки матері, що має двох дітей, молодших 15 років, направляються на новий розгляд до суду першої інстанції. Однак, в резолютивній частині постанови вказівка на розгляд цієї вимоги Харківським окружним адміністративним судом відсутня;
б) щодо вимоги по пункту 1.2 касаційної скарги, щодо вимоги про виплату компенсації додаткової відпустки за вислугу років за період служби в 2014 році: в пунктах 7, 8, 36 згадуються встановлені судами виплати на користь позивачки, але серед них відсутні згадки про виплати по цій вимозі касаційної скарги. Також в резолютивній частині постанови немає вказівки про цю вимогу касаційної скарги.
7. Вважає, що таке неспівпадіння мотивувальної та резолютивної частин постанови сталося внаслідок технічної помилки, що перешкоджає належному розгляду частини вимог в суді першої інстанції.
8. Вирішуючи питання, порушені у заяві про виправлення технічної помилки у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2019 року, Верховний Суд виходить з наступного.
9. Розглянувши заяву ОСОБА_1 та перевіривши матеріали витребуваної адміністративної справи, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з огляду на наступне.
10. Відповідно до статті 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження.
11. Тобто, правила цієї норми передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки. При цьому опискою визнається помилка, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, які мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.
12. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не може змінювати змісту судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
13. Слід звернути увагу на те, що описка це помилка допущена в написаному тексті. Тому, виправлення описки можливе лише шляхом виправлення виявленої помилки у вже написаному тексті.
14. Проте, запропонований позивачкою спосіб виправлення описки шляхом доповнення резолютивної частини іншими вимогами, що по своїй суті не є таким, а спрямований на наповнення рішення суду іншим додатковим змістом, що недопустимо при виправленні описки.
15. Виходячи з наведеного, обставини, які зазначає позивачка, не можуть бути підставами для виправлення технічної помилки у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2019 року, а є за своїм змістом підставою для вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення.
16. Отже, підстави для задоволення заяви позивачки про виправлення технічної помилки у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2019 року відсутні, а тому в її задоволенні слід відмовити, водночас доводи зазначені ОСОБА_1 в заяві про виправлення описки, зумовлюють прийняття додаткового рішення.
17. За змістом статті 252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
18. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги позивача.
19. Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачка звертаючись до суду з позовом, зокрема, просила стягнути з відповідача 9 189,33 грн компенсації належних до сплати до 30 червня 2016 року, яка складається з різних видів компенсацій, серед яких також наявна компенсація за невикористану відпустку матері двох дітей, молодших 15 років, та компенсація за невикористану додаткову відпустку за вислугу років за період служби в 2014 році.
20. В постанові Верховного Суду від 22 листопада 2019 року зазначено, що суди відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про стягнення компенсації при звільненні невикористаної відпустки як матері, що має двох дітей до 15 років, не навели будь-якого обґрунтовування, що позбавляє Верховний Суд можливості здійснити перевірку в цій частині вимог, а тому підлягають скасуванню та направленню на новий розгляд до суду першої інстанції (пункт 50 постанови).
21. Зазначене дає підстави для висновку, що Верховний Суд, переглядаючи судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, надав належну оцінку позовній вимозі щодо стягнення компенсації при звільненні невикористаної відпустки як матері, що має двох дітей до 15 років, однак помилково не зазначив про цей висновок в резолютивній частині своєї постанови, що є підставою для ухвалення додаткового рішення в цій частині позовних вимог.
22. Що ж стосується позовних вимог в частині компенсації за невикористану додаткову відпустку за вислугу років за період служби в 2014 році слід зазначити наступне.
23. Як встановлено судами, наказом Головного територіального управління юстиції в Харківській області №1395/К від 4 травня 2016 року ОСОБА_1 виплачено грошову компенсацію за невикористані 9 календарних днів додаткової відпустки за вислугу років за 2013 рік, грошову компенсацію за невикористані 15 календарних днів щорічної основної відпустки за період 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року, грошову компенсацію за 11 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 1 жовтня 2013 року по 9 лютого 2014 року. Виплачено вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.
24. Таким чином, при звільненні позивачки їй була нарахована грошова компенсація за невикористані 9 календарних днів додаткової відпустки за вислугу років за 2013 рік у розмірі 522,72 грн., грошова компенсація за невикористані 15 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року у розмірі 871,20 грн., грошова компенсація за 11 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 1 жовтня 2013 року по 9 лютого 2014 року у розмірі 638,88 грн.
25. Як вбачається з резолютивної частини рішення суду першої інстанції, позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з відповідача на її користь компенсацію за затримку виплати належних сум при звільненні з 4 травня 2016 року по 13 травня 2016 року в сумі 516 грн 90 коп. Що ж стосується іншої частини позовних вимог, то в її задоволенні відмовлено.
26. З наведеного слідує, що в задоволенні позовної вимоги в частині компенсації за невикористану додаткову відпустку за вислугу років за період служби в 2014 році також відмовлено відповідно до резолютивної частини рішення суду першої інстанції.
27. Між тим, зміст мотивувальної частини рішення суду першої інстанції свідчить, що зазначеним вимогам суд оцінки не надав, однак в задоволенні цих вимог все ж відмовив відповідно до резолютивної частини цього судового рішення.
28. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, на вказані обставини уваги не звернув та допущені судом першої інстанції порушення не усунув.
29. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
30. З урахуванням процесуальних порушень, допущених судами під час розгляду позовних вимог в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку матері двох дітей, молодших 15 років, а також компенсації за невикористану додаткову відпустку за вислугу років за період служби в 2014 році, Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення у справі в цій частині не можна визнати законними й обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
31. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, з'ясувати обставини, якими позивачка обґрунтовує позовні вимоги в розглядуваній частині, та в залежності від встановленого, вирішити спір з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
32. Враховуючи те, що при розгляді касаційної скарги Верховним Судом не вирішено питання щодо вказаних вимог, є підстави для ухвалення додаткової постанови, відповідно до статті 252 КАС України.
Керуючись статтями 252, 253, 345, 353, 356 КАС України, Верховний Суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення технічної помилки в резолютивній частині постанови Верховного Суду від 22 листопада 2019 року відмовити.
Ухвалити додаткову постанову, якою постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року в частині позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку матері двох дітей, молодших 15 років та компенсації за невикористану додаткову відпустку за вислугу років за період служби в 2014 році скасувати, а справу №820/3692/16 в цій частині вимог направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
О.В. Калашнікова,
Судді Верховного Суду