02 березня 2020 року
Київ
справа №420/4352/19
адміністративне провадження №К/9901/3023/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - А.В. Жука, Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №420/4352/19 за позовом ОСОБА_1 до голови П'ятого апеляційного адміністративного суду Джабурії О.В. та заступника голови П'ятого апеляційного адміністративного суду Вербицької Н.В. про визнання дій та бездіяльності протиправними,
ОСОБА_1 звернулась 22 січня 2020 року до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №420/4352/19.
Ухвалою Верховного Суду від 6 лютого 2020 року вказану касаційну скаргу залишено без руху, оскільки касаційна скарга подана після закінчення строку на касаційне оскарження і не відповідала вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), а тому, відповідно до частини другої статті 332 КАС України, суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання:
1) заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з доказами, які підтверджують поважність пропуску цього строку;
2) касаційної скарги розбірливим почерком із зазначенням у ній:
- реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України;
- обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;
3) документа про сплату судового збору або зазначення підстави звільнення від сплати судового збору з додаванням відповідних доказів;
4) копій касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
На виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху ОСОБА_1 17 лютого 2020 року направила до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги.
У заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник просить "поновити строк на оскарження, який пропущено не з вини позивача". Будь -яких доказів на підтвердження вказаних обставин не додає.
Вирішуючи заяву скаржника про поновлення строків на касаційне оскарження колегія суддів виходить з такого.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, повязані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, які унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17 квітня 2018 року у справі №9901/473/18, від 11 березня 2019 року у справі №9901/95/19, від 8 квітня 2019 року у справі №9901/138/19 та від 3 червня 2019 року у справі №640/3940/19.
Також, суд вважає за потрібне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" від 23 жовтня 1996 року; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" від 19 грудня 1997 року).
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
Крім того, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
В обґрунтування заяви про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що строк на касаційне оскарження пропущено не з вини позивача проте, обґрунтувань чи будь-яких доказів не надає.
Оскільки зазначена заява не містить обґрунтувань об'єктивної неможливості звернення до суду касаційної інстанції у встановлені КАС України строки, то відповідно наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження, не можуть бути визнані судом поважними.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
За таких обставин і правового регулювання колегія суддів приходить до висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №420/4352/19.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційної скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №420/4352/19 за позовом ОСОБА_1 до голови П'ятого апеляційного адміністративного суду Джабурії О.В. та заступника голови П'ятого апеляційного адміністративного суду Вербицької Н.В. про визнання дій та бездіяльності протиправними.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
…………………………..
…………………………..
…………………………..
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду